Дев'ятаєв Михайло Петрович

Михайло Петрович Дев'ятаєв (8 липня 1917 — 24 листопада 2002) — льотчик-винищувач періоду німецько-радянської війни. Скоїв втечу з німецького концтабору на викраденому бомбардувальнику.

Михайло Дев'ятаєв
мокш. Михайила Девятаев
Dewjatajew portrait.jpg
Народження 8 липня 1917(1917-07-08)
селище Торбеєво, Пензенська губернія, Російська імперія
Смерть 24 листопада 2002(2002-11-24) (85 років)
Казань, Татарстан, Росія
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії РСЧА
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Винищувальна авіація
Освіта Оренбурзьке вище військове авіаційне училище пілотівd
Роки служби 1938–1945
Звання CCCP air-force Rank starshyj lejtnant infobox.svg Старший лейтенант авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна
CMNS: Дев'ятаєв Михайло Петрович на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в селищі Торбеєво (на той час Пензенська губернія) у багатодітній селянській родині у якій був 13-ою дитиною. За національністю мокшанин. У 1933 році закінчив 7 класів, в 1938 році - Казанський річковий технікум, аероклуб. Працював помічником капітана баркаса на Волзі.

У 1938 році Свердловським РВК міста Казань призваний в Червону Армію. Закінчив в 1940 році Чкаловську військово-авіаційну школу льотчиків.

У діючій армії з 22 червня 1941 року. Бойовий рахунок відкрив 24 червня, збивши під Мінськом пікіруючий бомбардувальник Junkers Ju 87.

10 вересня 1941 збив Ju-88 в районі північніше Ромен (на Як-1 у складі 237 ВАП). 23 вересня 1941 при поверненні з завдання Дев'ятаев був атакований німецькими винищувачами. Одного він збив, проте й сам отримав поранення в ліву ногу. Після госпіталю лікарська комісія визначила його в тихохідну авіацію. Він служив в нічному бомбардувальному полку, потім в санітарній авіації. Пізніше, командир ланки 104 -го гвардійського винищувального авіаційного полку (9-а гвардійська винищувальна авіаційна дивізія, 2-а повітряна армія, 1-й Український фронт) гвардії старший лейтенант Дев'ятаев у повітряних боях збив 9 ворожих літаків.

Увечері 13 липня 1944 року вилетів у складі групи винищувачів P-39 під командуванням майора В. Боброва на відбиття нальоту ворожої авіації. У повітряному бою в районі Львова літак Дев'ятаєва був підбитий і загорівся; при стрибку Дев'ятаєв вдарився об стабілізатор літака і потрапив у полон. Після допиту був відправлений в розвідвідділ абверу, звідти — в Лодзинський табір військовополонених, звідки разом з групою військовополонених-льотчиків 13 серпня 1944 здійснив першу спробу втечі. Втікачі були спіймані, оголошені смертниками і відправлені в табір смерті Заксенхаузен. Надалі Дев'ятаєв був відправлений на острів Узедом, де в ракетному центрі Пенемюнде йшли розробки нової зброї Третього рейху — крилатих ракет «Фау-1» і балістичних ракет «Фау-2».

8 лютого 1945 року група радянських військовополонених з 10 чоловік захопила німецький бомбардувальник Heinkel He 111 H-22 та здійснила на ньому втечу з концтабору. Пілотував літак Дев'ятаєв. Вислані навздогін винищувачі не змогли виявити викрадений літак. В районі лінії фронту літак був обстріляний радянськими зенітками.

Доля 10-х військовополонених, які втекли з німецького полонуРедагувати

Всі втікачі були поміщені в фільтраційний табір. Згодом сімох рядових направили у штрафний батальйон, з якого живим повернувся один.

Трьох офіцерів перевіряли і під час війни, і після неї.

У вересні 1945 року Дев'ятаева знайшов С. П. Корольов, призначений керувати радянською програмою з освоєння німецької ракетної техніки. Перевірку, яку довелося пройти, Дев'ятаєв згодом характеризував як «тривалу і принизливу», були відомості, що він п'ятнадцять років відсидів у в'язниці.

За допомогу у створенні першої радянської ракети Р-1 — копії Фау-2 — Корольов у 1957 році зміг представити Дев'ятаєва до звання Героя Радянського Союзу і 15 серпня 1957 це звання йому було присвоєне. Тоді ж отримав нагороду ще один учасник втечі — Михайло Ємець.

ПосиланняРедагувати