Дашаєв Умалат Якубович
Дашаєв Умалат Якубович (чеч. Даши Якъубин воӀ Умалат; 26 грудня 1956, Караганда, Казахська РСР, СРСР — 28 грудня 1994, Ханкала, Чеченська Республіка Ічкерія) — чеченський військовий діяч, учасник грузинсько-абхазької та Першої російсько-чеченської воєн, командир Окремого батальйону спеціального призначення «Борз» Збройних сил ЧРІ. Керівник оборони Ханкали під час Першої російсько-чеченської війни.
| Дашаєв Умалат Якубович | |
|---|---|
| чеч. Даши Якъубин воӀ Умалат | |
 | |
| Ім'я при народженні | чеч. Даши Якъубин воӀ Умалат |
| Народження |
26 грудня 1956 Караганда, Казахська РСР, СРСР |
| Смерть |
28 грудня 1994 (38 років) Ханкала, Чеченська Республіка Ічкерія |
| Країна |
 СРСР Чеченська Республіка Ічкерія |
| Приналежність |
 ЗС ЧРІ |
| Роки служби | 1992 — 1994 |
| Звання | командир ЗС ЧРІ |
| Командування | оборона Ханкали |
| Війни / битви |
Війна в Абхазії, Перша російсько-чеченська війна |
| Рід | тайп Варандой |
| Командир | ОБСП «Борз» |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
Народився 26 грудня 1956 року в місті Караганда. Виходець із чеченського тайпа Варандой[1]. Проживав у селі Пригородне (нині внутрішньоміське селище імені Шейха Ізнаура в місті Грозний).
В серпні 1992 року разом із Русланом Гелаєвим, Шамілем Басаєвим, Алі Адаєвим та іншими добровольцями з Чечні брав участь в грузинсько-абхазській війни на боці Абхазії. Починаючи з 29 серпня 1992 року брав участь у боях, здійснював вилазки в тил ворога[2].
У вересні 1992 року в одному з рейдів в районі Гагри з групою добровольців підбив автобус із боєприпасами і БМП ворога, брав участь в боях за місто Гагра. В листопаді того ж року під час знищення дзоту противника отримав поранення, після лікування повернувся до бойових дій. В травні 1993 року разом з групою підлеглих захопив вогневі точки противника у селі Каман. В липні брав участь в наступальній операції і під вогнем виносив поранених і вбитих з поля бою. В вересні того ж року брав участь в наступі на місто Сухумі[2].
Після завершення бойових дій повернувся до Чечені, де боровся з проросійськими силами Біслана Гантамірова, Умара Автурханова, Руслана Лабазанова та інших[2][3].
З початком Першої російсько-чеченської війни брав участь в бойових діях. Був неодноразово поранений, в одному з боїв втратив праве око[1]. Учасник розгрому озброєних банд проросійської опозиції та російських танкових частин Кантемирівської і Таманської дивізій 26 листопада 1994 року. Учасник битви за Грозний, разом з своїм підрозділом зустрічав колони російських танків в районі площі «Хвилинка»[3].
З 24 грудня 1994 року керував обороною Ханкали, командуючи Окремим батальйоном спеціального призначення «Борз» Збройних сил Чеченської Республіки Ічкерія[4][1]. Перед перекиданням у Ханкалу один із підрозділів батальйону Умалта Дашаєва стримував наступ російських військ на Петропавлівському напрямку на підступах до чеченської столиці[3].
Загинув під час оборони Ханкали 28 грудня 1994 року, відбиваючи атаку 133-го танкового батальйону ЗС РФ, внаслідок якої був тричі поранений[1][5].
Нагороди ред.
Указом першого президента Чеченської Республіки Ічкерія Джохара Дудаєва посмертно нагороджений вищою державною нагородою ЧРІ, орденом «Герой Нації»[1][6].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Мусаев, Ильяс (28 грудня 2019). Памяти Умалта Дашаева — прирожденного воина, не знавшего, что такое страх (рос.). Chechenews.
- ↑ а б в Цушба, Иван (2000). Добровольцы Отечественной войны народа Абхазии (август 1992 — сентябрь 1993) (рос.). Сухуми: Издательство «Алашара».
- ↑ а б в Синбаригов, Руслан (28 грудня 2023). Умалт Дашаев: Сражение за Ханкалу 26—28 декабря 1994 года (рос.). Kavkazcenter. Процитовано 2 січня 2024.
- ↑ Чеченец: своя война (рос.). Континент. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021.
- ↑ Ахмадов, Рамзан (20 серпня 2008). Жители Чечни сочувствуют Грузии (рос.). Prague Watchdog. Процитовано 2 січня 2024.
- ↑ Premi della Repubblica (італ.). Repubblica Cecena di Ichkeria. 17 вересня 2020. Процитовано 2 січня 2024.