Битва за Грозний (1994—1995)

битва першої російсько-чеченської війни

Битва за Грозний — епізод Першої російсько-чеченської війни, під час якого тривали запеклі бої за столицю Ічкерії місто Грозний .

Битва за Грозний
Перша російсько-чеченська війна
Чеченський військовий біля спаленої БМП, січень 1995 р

Чеченський військовий біля спаленої БМП, січень 1995 р
Координати: 43°19′ пн. ш. 45°43′ сх. д. / 43.317° пн. ш. 45.717° сх. д. / 43.317; 45.717
Дата: 31 грудня 1994 — 6 березня 1995
Місце: Грозний, Ічкерія
Результат: піррова перемога російських сил, витіснення чеченських бійців з Грозного
Сторони
Росія Росія
  • Flag of Chechen Republic before 2004.svg Антидудаєвська коаліція
Flag of Chechen Republic of Ichkeria.svg Чеченська республіка Ічкерія

Добровольці:

  • Україна UNSO-flag.svg УНА-УНСО
  • Flag of Jihad.svg Моджахеди
  • Іноземні добровольці
Командувачі
Росія Анатолій Квашнін
Росія Костянтин Пуликовський
Росія Іван Бабічев
Росія Лев Рохлін
Росія Іван Савін 
РосіяFlag of Chechen Republic before 2004.svg Біслан Гантаміров
РосіяFlag of Chechen Republic before 2004.svg Саїд-Магомед Какієв
Чеченська Республіка Ічкерія Аслан Масхадов
Чеченська Республіка Ічкерія Шаміль Басаєв
Чеченська Республіка Ічкерія Турпал-Алі Атгерієв
Чеченська Республіка Ічкерія Руслан Гелаєв
Чеченська Республіка Ічкерія Салман Радуєв
Чеченська Республіка Ічкерія Ахмед Закаєв
Чеченська Республіка Ічкерія Апті Такаєв 
Україна UNSO-flag.svg Олександр Музичко
Україна UNSO-flag.svg Олег Челнов
Військові сили
Російські війська:

близько 15 000 військовослужбовців введено в Грозний Всього: 60 000 військовослужбовців (станом на 31 грудня)

7000-10 000 військовослужбовців ЗС ЧРІ
  • близько 200 бійців УНА-УНСО
  • більше 1000 добровольців з інших країн
Втрати
• 1 426—2,000+ загиблих

• 4 630 поранених
• 96 полонених
• близько 500 зниклих безвісти
• 62 танки знищено
• 163 броньовані машини знищені

?
>27 000 загиблих мирних жителів

Військові РФ задіяли близько 250 одиниць бронетехніки. Вони атакували місто з чотирьох сторін: північної (генерал Костянтин Пуликовський), західної (генерал Іван Бабічев), північно-східної (генерал Лев Рохлін) і східної (генерал-майор Микола Стаськов).

Підготовка до битвиРедагувати

Для штурму Грозного російські війська були розділені на чотири групи: «Північ» — під командуванням генерала Костянтина Пуликовського, «Північний схід» — під командуванням генерала Лева Рохліна, «Захід» — під командуванням генерала Івана Бабічева та «Схід» — під командуванням під командуванням генерала Миколи Сташкова. Ідея штурму полягала в атаці з трьох напрямків, східного, західного та північного, з метою увійти в місто, захопити президентський палац, залізничний вокзал та інші важливі будівлі.

Автором плану оборони міста Чечні був Аслан Масхадов — колишній полковник радянської армії, начальник штабу Дудаєва. У жовтні і листопаді 1994 року керував обороною Грозного під час нападів опозиції на місто — він мав певний досвід бойових дій у місті. З огляду на величезну диспропорцію сил, він відмовився від класичної лінійної оборони на користь т.зв. «Мобільної оборони», тобто невеликих груп військових, які раптово атакують противника в різних районах міста.

БитваРедагувати

Перший наступРедагувати

31 грудня після короткого та неефективного повітряного обстрілу росіяни увійшли до міста трьома великими колонами. Кілька тисяч солдатів, 250 танків та інших машин, без підтримки авіації, детальних карт та розвідки, перемістилися до центральної частини міста — Президентського палацу Дудаєва. За планом Масхадова, броньовані та механізовані російські війська були впущені вглиб міста, потім атаковані та де-факто знищені. Витягнуті колони, майже без прикриття, стали легкою мішенню для невеликих груп чеченців, які знали місто дуже добре, озброєні автоматами, снайперськими гвинтівками і, перш за все, гранатометами (також були успішно використані пляшки із запальною рідиною). У штурмових загонах панував хаос, танки бродили вулицями Грозного, стаючи легкою мішенню для оборонців міста. Росіяни були оточені невеликими групами, в різних частинах міста, і лише наступного дня з великими втратами вони вирвалися з оточення, залишивши місто[1].

Атака була некоординованою, бракувало взаємодії між різними видами військ, ударними групами в штурмових підрозділах. Танки не були належним чином прикриті піхотою, що стало вирішальним у випадку міських боїв. Піхота, замість того, щоб супроводжувати танки, або не встигала за транспортними засобами, або ховалася в будівлях через страх вогню від снайперів, які розташовувались у вікнах, або від власної артилерії. Артилерія без точних координаторів часто обстрілювала власні підрозділи. Чеченці глушили радіозв'язок або давали неправдиві накази російською мовою. Часто російське командування взагалі не контролювало ситуацію.

Під час першого штурму 131 ОМБ із північної групи зазнала найбільших втрат. Відрізана в районі залізничного вокзалу і розпорошений на невеликі групи, він втратили 190 солдатів, 20 з 26 танків, 102 із 120 БТРів та всі 6 комплектів ЗРГК («Тунгуска»)[2].

Російські втрати в першій атаці оцінювались у 150-200 бойових машин та близько 1000 солдатів. Враховуючи те, що вони стикалися з групами озброєних цивільних осіб, першу спробу захоплення міста можна оцінити як провал.

Другий наступРедагувати

До вечора 2 січня чеченські війська по суті знищили російські війська в столиці. Протягом наступних двох днів бої точились в окремих районах міста, переважно на околицях. 5 січня вранці розпочався черговий обстріл столиці, а через день (6 січня) черговий масовий напад. Однак цього разу росіяни зробили висновки з уроків «новорічної ночі» і докорінно змінили тактику. Вони сформували штурмові групи по 10-100 чоловік та за підтримки авіації та артилерії атакували вибрані об'єкти у місті. Тільки після того, як вони були захоплені, інші підрозділи увійшли та “зачистили” решту кварталів. Захопивши центр, росіяни розпочали атаку на головний пункт оборони — президентський палац, який вже набув символічного значення. Палаючу залізобетонну будівлю, скоріше фортецю, ніж палац, захопили лише 19 січня. Сам Дудаєв, незважаючи на те, що перебував у будівлі під час боїв, зумів втекти з неї. Лише 24 січня росіяни закрили кільце оточення навколо Грозного та відрізали місто від решти країни. Остаточний контроль над столицею вони отримали 13 лютого.

ГалереяРедагувати

Див.такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Аслан Масхадов: Честь дорожча за життя. Київ: Залізний тато, 2020; ISBN: 978-617-7653-21-8
  • Пьотр Грохмальський: Чечня. Реальна картина. Вроцлав: atla2, 1999; ISBN: 83-86882-86-1.