Вікіпедія

Дача Теселі

Дача Теселі — пам'ятка в Криму. Розташована на заході міста Форос, близько мису Миколи. Назва «Теселі» походить від грецького слова «тиша» і кримськотатарської «розрада». Завдяки рельєфу території дачі захищена від вітру з північного, західного і східного напрямів. Мис біля садиби був названий на честь її першого власника Миколи Раєвського-старшого — мис Миколи[1].

Дача Теселі

44°23′30″ пн. ш. 33°45′55″ сх. д. / 44.39166666669444083° пн. ш. 33.76527777780555084° сх. д. / 44.39166666669444083; 33.76527777780555084Координати: 44°23′30″ пн. ш. 33°45′55″ сх. д. / 44.39166666669444083° пн. ш. 33.76527777780555084° сх. д. / 44.39166666669444083; 33.76527777780555084
Країна Україна Україна
Розташування Форос
Тип особняк
Дача Теселі. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Дача Теселі
Дача Теселі
Дача Теселі (Автономна Республіка Крим)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Історія ред.

Імператор Олександр I на початку 1820-х років наділив героя Французко-російської війни 1812 року і Бородінської битви, генералу Миколі Раєвському-старшому маєток у Криму.

Була побудована у формі літери «Г», з і венеціанськими вікнами та відкритою верандою, на якій був мальовничий вид на море. Микола Раєвський відвідав своє володіння восени 1820 року, коли спільно з Олександром Пушкіним здійснював подорож із Гурзуфа в Бахчисарай через Чортові сходи[2]. У 1826—1829 роках Микола Раєвський-старший часто відвідував маєток для будівництва будинку та облаштування парку[1].

Після смерті батька в 1829 році син Миколи Раєвського-старшого Микола Раєвський-молодший отримав маєток і продовжив облаштування дачі та парку. У 1889 році на висоті 25-50 метрів над рівнем моря з інкерманського каменю було побудовано двоповерхову будівлю у стилі класицизму, яка прикрашена сірим вапняком, викладеним за мозаїчною схемою. У 1885—1892 роках за участю садівника і вченого Едуарда Альбрехта, а також інших ботаніків із Нікітського ботанічного саду в маєтку був облаштований ландшафтний парк, що становить понад 200 видів кримської флори, в тому числі й рідкісні види: туполисту фісташку, піцундську сосну, ялівець високий, суничне дерево, іглицю.

Оскільки Микола Раєвський-молодший перебував у немилості в імператора, він був змушений весь час жити в садибі з 1831 по 1837 рік. Захоплений облаштуванням парку він вів листування з відомими ботаніками: Фрідріхом Фішером, Християном Стевеном, Миколою Гартвісом[3].

У 1843 році після смерті Миколи Раєвського-молодшого садиби успадкував його другий син Михайло Миколайович Раєвський. Останньою власницею з цієї родини стала Марія Михайлівна, яка в 15 років отримала дачу у власність за дарчим записом[1]. Після того, як Марія Михайлівна в 1876 вийшла заміж за полковника Плаутіна і поїхала жити за кордон, вона більше не поверталася до свого маєтку. У цілому маєтком володіли чотири покоління роду Раєвських.

У 1887 маєток був придбаний чайним магнатом Олександром Кузнєцовим, яка побудував особняк і продовжив створення парку. У путівнику 1902 року О. Я. Безчинського описана садиба Плаутіною Теселі

  Земли в имении 500 дес. Есть хороший парк и виноградник; много декоративных растений разбросано по овражкам с лужайками, часто вперемежку с лесными деревьями. Местность бедна водой, но, как и весь край, очень живописна[4].  

1916 році дачу Теселі відвідували для відпочинку Федір Шаляпін і Максим Горький. На честь цієї події згодом було встановлено меморіальну дошку на північному фасаді будинку.

Після захоплення Криму радянською владою дачу націоналізували, на 1929 рік тут розміщувався санаторій Ленінградського текстильтресту[5], потім передали письменнику Максиму Горькому у зв'язку з сорокаріччям творчої діяльності. У Горького на дачі гостювали в 1920-х-1930-х роках Федір Шаляпін, Олексій Толстой, Костянтин Треньов, Самуїл Маршак, М. С. Тихонов, Г. П. Шторм. Максим Горький написав на дачі Тесселі п'єси «Васса Желєзнова», «Рябінін» і роман-епопею «Життя Клима Самгіна»[1]. Горький від 3 до 5 днів на тиждень за допомогою художника Ракитського працював над облаштуванням парку. Були облаштовані клумби, викорчувані старі дерева і вирубані старі чагарники, облаштовані алеї та доріжки до моря, для чого довбали каміння, на розчищених територіях висаджений фруктовий сад та екзотичні дерева, для чого з різних країн були замовлені саджанці та насіння. Був побудований великий прісноводний басейн, у якому Горький розводив рибок. Письменник разом з онуками любив кататися на човнах, які назвав іменами онучок «Марфа» та «Дарина»[2].

У травні 1936 року Максим Горький виїхав до Москви і через три тижні помер. Після смерті Горького будівлю дачі Теселі було перероблено під апартаменти, при цьому історичний інтер'єр зберігся тільки частково. З того часу, коли дача належала Максиму Горькому, збереглися рояль, робочий стіл письменника, бібліотека, шкіряне крісло, стілець-крісло, підлоговий годинник, диван. На верхньому поверсі залишилися картини Юлія Клевера. Також збереглися історичні двері з дуба, паркетні підлоги, мармурові каміни і кахельні печі. На 1935 рік садиба Теселі була будинком відпочинку ЦВК СРСР[6].

У 1958 році на території дачі Теселі було встановлено бюст Горького[1].

У 1961 році дача використовувалася для відпочинку радянських космонавтів Юрія Гагаріна та Германа Титова.

На дачі був організований санаторій Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Згодом дачу Теселі викупила комерційна організація[7]. Компанія з Татарстану ТОВ «Акар» побудувала для відпочинку на території кілька котеджів. Також на території розташовані SPA-комплекс, власний пляж, грязелікарня, майданчик для воркаута[8].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д Журнал Крым (http://журналкрым.рф). Дача Тессели. Журнал «Крым» (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
  2. ↑ а б Дача «Тессели». Rest UA. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
  3. ↑ Дача Тессели. www.foroc.com. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
  4. ↑ Безчинский, Андрей Яковлевич. Побережье от Алупки до Ласпи. // Путеводитель по Крыму. — Москва : Типо-литография Т-ва И. Н. Кушнерев и К°, 1902. — 471 с.
  5. ↑ Пузанов И.И. Южный берег от Ялты до мыса Айя // Крым. Путеводитель / Пузанов И.И. — Симферополь : Крымгосиздат, 1929. — С. 485. — 3000 прим.
  6. ↑ Баранов, Борис Васильевич. [1] — Москва : Физкультура и туризм, 1935. — С. 158. — (Путеводитель) — 21000 прим. Архівовано з джерела 21 жовтня 2021
  7. ↑ Дача Тессели - Музеи Фороса, адрес, сайт. 101Hotels.com (рос.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
  8. ↑ Дача «Тессели» как одно из лучших мест для отдыха в Крыму (англ.). 23 червня 2020. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 6 січня 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дача_Теселі&oldid=42384516