Даніліна Лариса Михайлівна

Лариса Михайлівна Даніліна (нар. 23 березня 1938 року, в селі Гуляйполе Черкаської області, Українська РСР) — радянська і російська актриса театру і кіно, майстер дубляжу. Озвучувала понад двісті радянських та іноземних фільмів. Заслужена артистка Російської Федерації (1993).

Даніліна Лариса Михайлівна
Дата народження 23 березня 1938(1938-03-23)[1] (86 років)
Місце народження Гуляйполе, Катеринопільський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії (1962)
Професія акторка
Нагороди
Заслужений артист Росії
IMDb ID 0200213

Перші кроки ред.

Після закінчення акторського відділення ВДІКУ (майстерня Козінцева-Скворцова) в 1962 році, Лариса Даніліна почала зніматися в кінофільмах. Кілька років з 1969 року грала у складі «Театру Кіноактора».

Одружилась з радянським режисером та філософом Євгеном Львовичем Шифферсом (1934—1997).[2]

Актриса ред.

Перша головна роль — Марет, у короткометражному фільмі «Сліди стираються з каміння» (1959)

Разом з Глібом Стриженовым в одній з головних ролей у фільмі «Сорок хвилин до світанку» (1963)

Виконавиця головної ролі Люби у фільмі «Першоросіяни» (рос. «Первороссияне»; 1967). Фільм Євгена Шифферса згодом був заборонений до показу і його відновлена версія вперше побачила світ у 2009 році[3].

З помітних ролей Лариси Даніліна можна відзначити образ Наташі у фільмі «Ад'ютант його превосходительства».

Майстриня дубляжу ред.

Перша відома робота в дубляжі у Лариси Даніліної відбулася в 1962 році, коли вона дублювала Моніку Вітті у фільмі Мікеланджело Антоніоні «Затемнення» (режисер дубляжу Галина Водяницька).

Потім Лариса Даніліна озвучувала Елізабет Тейлор у фільмі «Клеопатра» (1963). Серену Вергано в ролі Бланкі в фільмі «Нехай говорять» (1968). Інгрід Бергман в «Кольорі кактуса» (1969). Клаудія Кардинале у фільмі «Червоний намет» (1969). Софі Лорен у фільмі «Соняшники» (1970). Пратіму Деві в індійському фільмі «Зіта і Гіта» (1972). Ванессу Редгрейв у фільмі «Убивство у „Східному експресі“» (1974). Ракель Велч у фільмі «Потвора» (1977). Софіко Чіаурелі в картині «Кілька інтерв'ю з особистих питань» (1978). Софію Ротару у фільмі «Душа» (1981), Анні Жирардо у фільмі «Сюрприз Афродіти» (1981). Всього, згідно з фільмографії на сайті «Кинопоиск»[4], Лариса Даніліна брала участь в озвучуванні понад 200 радянських та зарубіжних кінофільмів.

У 2011 році Лариса Даніліна знялася в документальному фільмі «Легенди радянського кінодубляжу (виходять з тіні)». Фільм побудований на інтерв'ю з майстрами озвучування іноземних фільмів часів СРСР і відкриває завісу над таємницями цієї кінопрофесії.

Вибрана фільмографія ред.

  • 1959 — Сліди стираються з каменів. Марет (короткометражний фільм).
  • 1963 — Сорок хвилин до світанку, режисер Борис Рыцарев. Ніна.
  • 1965 — Змова послів, режисер Микола Розанцев. Співачка Дагмара.
  • 1965 — Серце матері, режисер Марк Донськой. Вчителька Раїса Романівна.
  • 1967 — Первороссияне, режисери Євген Шифферс / Олександр Іванов. Революціонерка Люба Гремякина.
  • 1968 — Ад'ютант його превосходительства, режисер Євген Ташков. Зв'язкова Наташа.
  • 1969 — Головний свідок, режисер Аїда Манасарова. Софія.
  • 1975 — Селянський син, режисер Ірина Тарковська. Мати Кості.
  • 1978 — Подарунок чорного чаклуна, режисер Борис Рыцарев. Матрона.
  • 1979 — Москва сльозам не вірить, режисер Володимир Меньшов. Наречена.
  • 1989 — У бору брусниця, режисер Євген Васильєв. Варвара і дочка Варвари.
  • 1992 — Тихий Дон, режисер Сергій Бондарчук. Тітка Аксіньі.

Йога ред.

У 1960 році у актриси з'явилося нове захоплення — йога. Актриса хотіла впоратися з нападами мігрені[5]. З 1991 року вона займається йогою за системою індійського вчителя Б. К. С. Айенгара. Через 4 роки, ставши дипломованим викладачем, остаточно припиняє акторську кар'єру й починає викладати у власній студії йоги на Арбаті в Москві[6].

Примітки ред.

  1. ČSFD — 2001.
  2. Шифферс, Євген Львович. «Смертю смерть подолав» Москва: Рос. ін-т, 2004
  3. Олег Коронний, Леонід Марантиди «Сім заборонених фільмів 1960-их» «ЧасКор» 8 травня 2015 року. http://www.chaskor.ru/article/7_zapreshchennyh_filmov_shestidesyatyh_38148 [Архівовано 14 березня 2018 у Wayback Machine.]
  4. Лариса Даніліна — фільми — КиноПоиск. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 24 березня 2019. 
  5. Шифферс, Марія Євгенівна. «Айенгар-йога для тих, кому за…» Москва: Ексмо, 2012
  6. «Суботнє інтерв'ю. Лариса Даніліна» 23 травня 2003 «Радіо Свобода» https://www.svoboda.org/a/24188027.html [Архівовано 22 квітня 2018 у Wayback Machine.]