Даніел Бек-Пірумян
Даніел Бек-Пірумян (вірм. Դանիել Բեկ-Փիրումյան; 1861—1922) — вірменський військовий діяч, головнокомандувач під час Сардарапатської битви, національний герой, полковник російської імператорської армії (1915).
Даніел Бек-Пірумян | |
---|---|
вірм. Դանիել Բեկ-Փիրումյան | |
![]() | |
Народився |
22 листопада 1861 Нахіджеванік, Єлизаветпольська губернія, Російська імперія |
Помер |
1921 Ванадзор, Вірменська РСР, СРСР ·вогнепальне поранення |
Поховання | Вагаршапат |
Країна |
![]() ![]() |
Національність | вірмени[1] |
Діяльність | військовослужбовець |
Знання мов | російська і вірменська |
Учасник | Сардарабадська битва і Кавказький театр воєнних дій Першої світової війни |
Напрямок | Armenian national movementd |
Військове звання | генерал і полковник |
Нагороди | |
Служба в російській армії
ред.Даніель Бек-Пірумян народився 22 листопада 1861 року у селі Нахіджеванік Хаченської губернії в Нагірному Карабасі. Закінчив Шушинський міський технікум. Військову службу розпочав у 1881 році в Єрянянському полку. З 1881 по 1883 роки навчався в Тбіліському піхотному юнкерському училищі. У 1890 році Даніель Бек-Пірумян отримав звання капітана. У 1913 році закінчив Оранієнбаумську офіцерську стрілецьку школу у званні підполковника. Був командиром взводу, батальйону, полку. Під час Першої світової війни (1914—1918) воював на Кавказькому фронті. Поранений шрапнеллю у груди біля села Геряк. Отримав звання полковника російської армії, нагороджений Георгіївським хрестом та іменною зброєю.
Сардарапатська битва
ред.У травні 1918 року турецькі загони досягли села Сардарапат, підійшовши впритул до Ечміадзина. Бек-Пірумян був командиром Єреванського загону під час Сардарапатської битви та був призначений заступником генерал-майора Сілікяна. Виявив талант воєначальника. 22 травня керовані ним контингенти розбили турецьких аскерів на центральній ділянці фронту. Після завзятих і важких боїв 15-тисячна турецька армія була майже знищена. У Сардарапатській битві брав участь і його двоюрідний брат генерала Погос Бек-Пірумян (1856—1921), командир 5-го Карабахського полку. За звитягу у битві отримав звання генерал-майора в 1918 році.
Останні роки життя
ред.У роки Першої Республіки Вірменія Даніель Бек-Пірумян обіймав різні посади у військовому відомстві Вірменії. Наприкінці 1919 року отримав звання генерал-лейтенанта і був призначений комендантом Карської фортеці. В автомобільної аварії він зламав ногу. 30 жовтня 1920 року потрапив у турецький полон під час взяття турками фортеці Карс. У січні 1921 року переведений до Олександрополя, потім переданий представникам Червоної Армії. Був звільнений восени 1921 р, але наприкінці того ж 1921 року Бек-Пірумян був заарештований і розстріляний більшовиками в Каракілісі (нині Ванадзор) 10 жовтня 1922 року. Відомо, що тіло генерала могло бути таємно перевезено в Ечміадзін і поховано на цвинтарі біля монастиря святої Гаяне. У тому ж 1921 році в Єревані покінчив життя самогубством інший герой Сардарапату, його двоюрідний брат Погос Бек-Пірумян.
Примітки
ред.- ↑ Krikorian A., Heratchian H. Le dictionnaire biographique: Arméniens d'hier et d'aujourd'hui — Maisons-Alfort: 2021. — P. 474. — ISBN 978-2-905686-93-0
Посилання
ред.- Вірменська радянська енциклопедія, вип. 12, Єреван, 1986, С. 343—344.
- Енциклопедія вірменського питання, Єреван, 1996, с. 454.
- Грант Аветисян «Вірменське питання 1918 року», Єреван, 1997, 436 с.
- Мурад Карапетян «Вірменські військовослужбовці в російській армії (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)», Єреван, 2008, 160 с.