Давлетьяров Ренат Фаварісович
Ренат Фаварісович Давлетьяров (нар.. 17 серпня 1961, Астрахань, Російська РФСР, СРСР) — російський кінорежисер, кінопродюсер і сценарист. Президент Гільдії продюсерів Росії.
| Давлетьяров Ренат Фаварісович | |
|---|---|
| Ренат Фаварисович Давлетьяров | |
 | |
| Дата народження | 17 серпня 1961 (63 роки) |
| Місце народження | Астрахань, Російська РФСР, СРСР |
| Громадянство |  СРСР Росія |
| Професія | кінорежисер кінопродюсер сценарист актор |
| Кар'єра | 1985 — дотепер |
| IMDb | ID 0205779 |
 Давлетьяров Ренат Фаварісович у Вікісховищі | |
Внесений 24 травня 2018 року до переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України. Свідомо порушив державний кордон України з метою проникнення до анексованого Росією Криму. За участь в пропагандистських заходах Росії проти України, антиукраїнську пропаганду (зокрема зняв фільм "Донбас : окраїна" (рос. Донбасс : окраина) , а також заперечення російської агресії в травні 2017 року внесений до «чистилища» бази «Миротворець»[1].
Біографія
ред.Народився 17 серпня 1961 року в Астрахані. Батько за національністю — татарин, мати — росіянка[2]. Батько Рената — Фаваріс Давлетьяров — останній в СРСР голова Комітету з нафти, пізніше один з керівників «Роснафти», президент ЗАТ «Концерну Нафтопродукт»[3][4].
Молодший брат — Борис Давлетьяров — банкір, екс-власник КБ «Міжнародний Банк Розвитку». Живе в Лондоні[5].
Ренат отримав вищу освіту за спеціальністю інженер-технолог.
Кар'єра
ред.З 1985 по 1987 рік працював постановником декорацій на кіностудії «Мосфільм», в тому числі на знакових для радянського кінематографа картинах «Кур'єр» Карена Шахназарова і «Асса» Сергія Соловйова[6]. З 1987 по 1989 рік продовжив роботу на кіностудії, виконуючи функції заступника директора фільмів, а з 1989 року став директором картин.
З 1994 року керував кіностудією «Коло» кіноконцерну « Мосфільм». У 1995 році став виконавчим директором Московського міжнародного кінофестивалю (ММКФ) . З 1999 по 2006 рік — генеральний директор Московського міжнародного кінофестивалю[7][8]. З 1997 року очолює компанію «Інтерфест».
З 2001 по 2008 рік — продюсер Тижнів російського кіно в Нью-Йорку. З 2003 року — продюсер Тижнів російського кіно в Парижі. З 2005 — продюсер Тижнів російського кіно в Берліні. Очолював Міжнародний фестиваль продюсерського кіно «Кіно-Ялта». З 2007 по 2009 рік — генеральний продюсер Міжнародного фестивалю сучасного кіно «ЗАВТРА/2morrow».
З 2009 по 2015 рік — президент Гільдії продюсерів Росії, віце-президент Міжнародної асоціації продюсерських гільдій ФІАПФ від Європи.
З 2010 по 2012 рік — генеральний продюсер Міжнародного кінофестивалю «Два в одному / 2 in 1»[9].
У 2012 році був обраний членом Громадської палати Центрального федерального округу.
У 2011 році дебютував як режисер, знявши кінокомедію «Моя шалена родина!». У 2012 році вийшла на екрани детективна драма «Сталевий метелик». Наступний фільм Рената Давлетьярова «Одного разу», знятий за повістю Юрія Короткова «Американка», став фільмом відкриття XXII кінофестивалю «Вікно в Європу»[10].
Особисте життя
ред.Від першого шлюбу — син Артем. У 2014 році одружився зі співачкою й акторкою Євгенією Малаховою[11]. У 2019 році пара розлучилася[12].
Фільмографія
ред.Режисер
ред.- 2011 — Моя шалена родина!
- 2012 — Сталевий метелик
- 2014 — Одного разу
- 2015 — А зорі тут тихі. . .
- 2016 — Чисте мистецтво
- 2017 — Чарівники
- 2019 — Донбас. околиця
- 2021 — Льотчик
Сценарист
ред.- 2007 — Кохання-зітхання
- 2008 — Кохання-зітхання 2
- 2015 — А зорі тут тихі. . .
- 2016 — Чисте мистецтво
Продюсер
ред.- 1997 — Пристрасті в ательє «Шах»
- 2005 — Від 180 і вище
- 2007 — Кохання-зітхання
- 2008 — Індиго
- 2008 — Кохання-зітхання 2
- 2009 — Юленька
- 2010 — Іронія кохання
- 2011 — Кохання-зітхання 3
- 2011 — Моя шалена родина!
- 2012 — Розмова
- 2012 — Сталевий метелик
- 2013 — Паралельні світи
- 2014 — Втікачі
- 2015 — Одного разу
- 2015 — Невидимки
- 2015 — А зорі тут тихі. . .
- 2015 — Зелена карета
- 2016 — Чисте мистецтво
- 2017 — Чарівники
- 2017 — Пригоди чокнутого професора
- 2019 — Донбас. околиця
Директор
ред.- 1991 — Нога, реж. Микита Тягунов
- 1992 — Міняли, реж. Георгій Шенгелія
- 1993 — Стрілець неприкаяний, реж. Г. Шенгелія
- 1994 — Свистун, реж. П. Єрдьошш
- 1994 — Три сестри, реж. Сергій Соловйов
Заступник директора
ред.- 1989 — Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання, реж. Сергій Соловйов
- 1989 — Катала, реж. Сергій Бодров
Актор
ред.Примітки
ред.- ↑ Давлетьяров Ренат Фаварисович / Давлет'яров Ренат Фаварисович / Davletyarov Renat Favarisovich. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
- ↑ Ренат Давлетьяров: кино легко снять нельзя…. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 9 вересня 2021.
- ↑ Новости Руспрес — Давлетьяров помнит о Литвиненко. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 25 жовтня 2013.
- ↑ Ренат Давлетьяров, Люди за кадром: фото, биография, фильмография, новости — Вокруг ТВ. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
- ↑ Новости Руспрес — Банкир Давлетьяров бежал за генералом Суходольским. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 14 грудня 2013.
- ↑ Б.Барабанов. Асса. Книга перемен. — Амфора, 208.
- ↑ Birgit Beumers. Waves, Old and New, In Kazakh Cinema // Studies in Russian and Soviet Cinema. — 2010. — Vol. 4, iss. 2 (23 December). — P. 203–209. — ISSN 1750-3132. — DOI:. Архівовано з джерела 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
- ↑ [1] — British Film Institute, 2001. — С. 10. Архівовано з джерела 9 вересня 2021
- ↑ Регламент фестиваля «Два в одном / 2 in 1» [Архівовано 12 вересня 2019 у Wayback Machine.] 2inone.ru
- ↑ Сусанна Альперина (7 августа 2014). Старые фильмы о главном или Back in USSR. Российская газета. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 10 серпня 2014.
- ↑ Женя Малахова и Ренат Давлетьяров тайно поженились. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
- ↑ Женя Малахова и Ренат Давлетьяров расстались. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.