Відкрити головне меню

«Іро́нія коха́ння» (рос. Ирония любви) — романтична комедія 2010 року спільного російсько-казахського виробництва. Режисер фільму — Олександр Черняєв. У головних ролях знялися Олексій Чадов і Асель Сагатова.

Іронія кохання Picto infobox cinema.png
Ирония любви
Жанр романтична комедія
Режисер Олександр Черняєв
Продюсер Єрмек Аманшаєв
Ренат Давлетьяров
Олександр Котелевський
Сценарист Даніяр Кумісбаєв
Єржан Рустембеков
Володимир Забалуєв
У головних
ролях
Олексій Чадов
Асель Сагатова
Оператор Дмитро Мальцев
Композитор Аркадій Укупнік
Кінокомпанія Казахфільм
Інтерфест[1]
Тривалість 100 хв.
Мова російська
Країна Росія,
Казахстан
Рік 2010
Кошторис 2 млн дол.
IMDb ID 1601845

Прем'єра фільму в Україні відбулася 25 березня 2010 року.[2] З 9 грудня 2014 року, після протестів громадськості, фільм заборонили до показу та розповсюдження в Україні через незаконні вчинки та антиукраїнські шовіністичні висловлювання актора фільму Івана Охлобистіна.

Зміст

СюжетРедагувати

Головна героїня — Асель — донька багатого татуся, наречена казахського олігарха-Аліка, зустрічається з подругами Женею та Марією в кафе. Єдина, чого не вистачає Асель, як вона вважає, — це роботи на телебаченні. Подруга обіцяє влаштувати її на телебачення, якщо Асель закохає в себе першого, хто увійде в кафе. Тієї ж миті до кафе прямує Андрій Григор'єв-Аполлонов — співак гурту «Іванушкі-інтернешнл». Та йому телефонує розлючена дружина, тому він від'їжджає додому. Першим у кафе потрапляє мавпа, за якою біжить Іван — звичайний хлопець-невдаха, що тимчасово працює масажистом у збірної Казахстану з синхронного плавання. Тренер команди доручив Іванові купити його дочці мавпу, та тварина втекла від хлопця.

Асель почала переслідувати хлопця, дізналася його адресу у знайомого генерала і, зрештою, не знайшла нічого кращого, як врізатися своєю іномаркою в його машину. Та за кермом була мати Івана — найголовніша людина в його житті. Вона підняла галас, викликала міліцію. Генерал знову врятував Асель від ганьби, а дівчина й Іван почали проводити час разом.

На третьому побаченні Іван зізнався дівчині в коханні й запросив її на зустріч із його матір'ю. Його мати подарувала Аселі їхні родинні сережки й попросила дівчину не зраджувати хлопцеві.

Асель розповідала Іванові, що її ім'я схоже на головну героїню твору «Пурпурові вітрила», та сама вона в дитинстві мріяла про принця на білому коні.

 
Асель та Іван

Дівчина зрозуміла, що кохає Івана й не хоче виходити заміж за олігарха. Та її наречений в цей час повернувся в Москву, й журналістка, що давно ворогувала з Аселлю, повідомила йому, чим займалася наречена за його відсутності. Женя й Марія почали захищати подружку й пояснили нареченому, що це була просто гра.

Асель запросила Івана до свого помешкання й дала йому ключі. Та раніше за Адель туди потрапив Алік. Він пояснив Іванові, що Асель його обманула. Асель дізналася про це й наздогнала хлопця, та він не хотів їй вірити.

І ось, Асель крокує в білій сукні до свого нареченого Аліка. Та раптом на весіллі з'явився Іван в білому костюмі й на коні (як вона й мріяла в дитинстві) і забрав Асель із собою.

У головних роляхРедагувати

  • Олексій Чадов — Іван;
  • Асель Сагатова — Асель. Виконавиця ролі так висловилася про свою героїню: „У ній є дух авантюризму, і в той же час вона романтична, тендітна, ніжна. Багатогранна дівчина: трішки стервозна, із хитринкою, при цьому вона може бути «білою й пухнастою». Думаю, кожна дівчина знайде в ній частинку себе.“[3]
  • Єрік Жолжаксинов — Алік;
  • Ірина Розанова — мати Івана;
  • Ольга Орлова — Женя;
  • Наталія Рудова — Марія;
  • Фархад Абдраімов — тренер збірної;
  • Гоша Куценко — генерал;
  • Андрій Григор'єв-Аполлонов;
  • Олександр Самойленко — таксист;

Створення фільмуРедагувати

На прем'єрі кінофільму в Москві виконавець головної ролі Олексій Чадов висловив свою точку зору про «Іронію кохання»: «Мені здається, що така історія цілком могла статися в реальному житті — вона випромінює якесь світло, чесність, щирість. Будь-які відносини треба будувати на щирості, а Москва — таке місто, в якому деколи забувають про ці якості. Коли я прочитав сценарій, мені захотілося сказати дякую його героям».

Ренат Давлетьяров, продюсер фільму, також повідомив глядачів, що в «Іронії кохання» не слід шукати чогось складного: «Ми хотіли зняти простий фільм про кохання. За вікном весна, хочеться романтики, посмішок, гарного настрою. Хочеться прийти до кінотеатру й відпочити від проблем»[4]

Касові збориРедагувати

В Росії кінофільм отримав $4 026 141.[5]

КіноляпиРедагувати

  • Коли Іван у кафе впав до ніг Асель, на дівчині були чорні туфлі, проте коли вона наздоганяла хлопця, туфлі були вже синіми;
  • У сцені, коли Іван вдома в Асель сховав її фотокартку, видно, що фотокартка виглядає з-під футболки. Пізніше, коли дівчина переглядала запис цього, фотокартку вже не видно.
  • У фінальній сцені на весіллі спочатку на руці Асель не було рукавички, проте потім вона з'явилася.

Критика та санкціїРедагувати

КінокритикаРедагувати

На порталі KM.RU кінокритик Олександр Голубчіков відмітив, що в цілому фільм сподобався йому, та зробив акцент, що фільм здебільшого орієнтовано на «романтично налаштованих дівчин». Із недоліків фільму було відзначено озвучування «Іронії кохання». [6]

Реакції в КазахстаніРедагувати

Депутат парламенту Бекболат Тлеухан вважає, що кінострічка «зачіпає гідність казахського народу…гідність і честь казахської жінки».

Його колега Нуртай Сабильянов також зауважив: найгірше те, що казахська дівчина в фільмі використала казахського бізнесмена й вийшла заміж за представника іншої нації. Цей фільм закликає жити за рахунок багатих бізнесменів-казахів, а виходити заміж за представників інших націй.[7]

Заборона до показу в УкраїніРедагувати

З 9 грудня 2014 року Державне агентство України з питань кіно заборонило до показу та поширення в Україні фільм «Іронія кохання» разом із ще 70-ма фільмами та серіалами за участю Івана Охлобистіна.[8][9] За повідомленням відомства, заборона пов'язана із антиукраїнськими шовіністичними вчинками Охлобистіна, а також порушенням ним заборони на в'їзд до України.[10][11] Незадовго до цього за заборону протестували активісти, зокрема учасники кампанії «Бойкот російського кіно».

ПриміткиРедагувати

  1. http://interfest.ru/
  2. http://kino-teatr.ua/uk/main/film/film_id/5500.phtml Кіно-Театр
  3. http://www.spletnik.ru/events/18511-ironija-ljubvi-zvezdnaja-premera.html Інтерв'ю Асель Сагатової на прем'єрі кінофільму (23/03/10) (рос.)
  4. http://www.spletnik.ru/events/18511-ironija-ljubvi-zvezdnaja-premera.html
  5. http://www.film.ru/afisha/movie.asp?code=TEMPT Film.ru
  6. http://kino.km.ru/magazin/view.asp?id=0A1105C461CB4EFEB30F8133F71E5E21[недоступне посилання з червень 2019] KM.RU Рецензія кінокритика Олександра Голубчікова
  7. http://www.zakon.kz/page,1,5,167788-parlamentarii-nedovolny-moralnym.html
  8. Через Охлобистіна Держкіно заборонило «Даун Хаус», «Служебный роман. Наше время», «Generation П» (СПИСОК ФІЛЬМІВ). Телекритика. 09.12.2014
  9. Держкіно заборонило 71 фільм з участю російського актора Охлобистіна (список). Радіо Свобода. 09.12.2014
  10. Держкіно забороняє фільми Охлобистіна. Державне агентство України з питань кіно. 09.12.2014
  11. В Україні заборонили 71 фільм за участі Охлобистіна Архівовано 22 грудень 2015 у Wayback Machine.. Ракурс. 09.12.2014

ПосиланняРедагувати