Давидов Олександр Сергійович

український фізик-теоретик

Олекса́ндр Сергі́йович Дави́дов (26 грудня 1912, Євпаторія — 19 лютого 1993, Київ) — український радянський фізик-теоретик, академік АН УРСР (1964).

Давидов Олександр Сергійович
Олександр Давидов
Олександр Давидов
Олександр Давидов
Народився26 грудня 1912(1912-12-26)
Євпаторія, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер19 лютого 1993(1993-02-19) (80 років)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Місце проживанняКиїв
КраїнаСРСР СРСР, Україна Україна
Національністьросіянин
Діяльністьфізик, викладач університету
Alma materфізичний факультет МДУ
ГалузьФізика
ЗакладІнститут теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова НАН України
МДУ
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Науковий керівникТамм Ігор Євгенович
Відомі учніФіліппов Геннадій Федорович та ін.
Аспіранти, докторантиБрижик Лариса Свиридівна
Гайдідей Юрій Борисович
Кручинін Сергій Павлович
ЧленствоНАНУ
International Academy of Quantum Molecular Scienced
Відомий завдяки:«Давидівське розщеплення»
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна медаль «За трудову доблесть» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ленінська премія Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки

Біографія

ред.

Народився 26 грудня 1912 року в Євпаторії. Закінчив Московський університет (1939).

 
Могила Олександра Давидова

Помер 19 лютого 1993 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Наукова діяльність

ред.

Основні наукові праці — у галузі теорії твердого тіла, атомного ядра, теоретичної біофізики.

Першим поширив (1948) поняття екситону на молекулярні кристали складної структури та вказав їх вирішальну роль, яку вони відіграють у процесах поглинання світла, люмінесценції та фотопровідності. Довів, що навіть незначна молекулярна взаємодія здебільшого суттєво змінює енергетичний спектр реального кристалу, та приводить до розщеплення невироджених молекулярних термів у кристалах («Давидівське розщеплення»).

Першим увів в 1951 поняття деформуючих екситонів. Вивчав явище домішкового поглинання світла кристалами і розробив в 1952 теорію цього явища. У 1966 за теоретичні дослідження екситонів у кристалах нагороджений (спільно з іншими) Ленінською премією.

  • 1958 — разом з Г. Ф. Філіповим сформулював та розвинув основні положення моделі жорсткого неаксіального ротатора, яка дозволила пояснити багато закономірностей у спектрах низьких збуджень великої групи несферичних ядер.
  • 19731976 — розробив теорію солітонів, на основі якої розвинув модель скорочення м'язів.

Нагороди, почесні звання

ред.

Див. також

ред.

Бібліографія

ред.
  • Давидов О. С. Квантова механіка. — К. : Академперіодика, 2012. — 706 с.
  • Антонченко В. Я., Давыдов А. С., Ильин В. В. Основы физики воды. — К. : Наукова думка, 1991. — 672 с.
  • Давыдов А. С. Атомы. Ядра. Частицы. — К. : Наукова думка, 1971. — 216 с.
  • Давыдов А. С. Биология и квантовая механика. — К. : Наукова думка, 1979. — 296 с.
  • Давыдов А. С. Возбуждённые состояния атомных ядер. — М. : Атомиздат, 1967. — 264 с.
  • Давыдов А. С. Высокотемпературная сверхпроводимость. — К. : Наукова думка, 1990. — 176 с.
  • Давыдов А. С. Солитоны в биоэнергетике. — К. : Наукова думка, 1986. — 160 с.
  • Давыдов А. С. Солитоны в молекулярных системах. — К. : Наукова думка, 1984. — 288 с.
  • Давыдов А. С. Теория атомного ядра. — М. : ГИФМЛ, 1958. — 612 с.
  • Давыдов А. С. Теория молекулярных экситонов. — М. : Наука, 1968. — 296 с.
  • Давыдов А. С. Теория поглощения света в молекулярных кристаллах. — К. : Изд-во АН УССР, 1951. — 176 с.
  • Давыдов А. С. Теория твёрдого тела. — М. : Наука, 1976. — 640 с.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.