Відкрити головне меню

Гі Маршан

Французький актор, співак та музикант

Гі Маршан (фр. Guy Marchand; нар. 22 травня 1937, Париж, Франція) — французький музикант, співак, актор. Неоднаразовий номінант та лауреат премії «Сезар» 1982 року за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі «Під попереднім слідством» .

Гі Маршан
фр. Guy Marchand
Guy Marchand Cannes 2012.jpg
Гі Маршан на Каннському МКФ, 2012
Дата народження 22 травня 1937(1937-05-22) (82 роки)
Місце народження Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Професія актор, співак, музикант
Роки активності 1966 — наш час
IMDb ID 0545383
Сезар (1982)
Офіційний вебсайт
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Гі Маршан у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Гі Маршан народився у Парижі 22 травня 1937 року в сім'ї залізничника. В дитинстві, захопившись музикою, сам вивчився гри на кларнеті. Музичну кар'єру він починав як крунер (від англ. croon — муркотати — вокаліст, що дотримується принципів свінгового фразування), виконавець, що працює у блюзовій і свінговій манері. Перший успіх прийшов до Маршана влітку 1965 року, коли він випустив пісню «La Passionata». Серед інших відомих композицій співака — «Ich Liebe Dich Marlène» (1969) та пісня-попурі «Hey, crooner».

Робота в кіноРедагувати

З кінця 1960-х Гі Маршан знімається в кіно. Його дебют відбувся у фільмі «Щонайдовший день», але усі сцени з його участю були вирізані[1]. Лише через 9 років відбувся його справжній кінодебют у фільмі Робера Енріко «Ромовий бульвар» (1971) у партнерстві з Ліно Вентурою та Бріжіт Бардо. Потім Маршан знявся у фільмі Франсуа Трюффо «Така красуня як я» (1972), але справжня популярність прийшла до актора після успіху комедії Жан-Шарля Таккели «Кузен, кузина». Після цього фільму до нього приклеївся ярлик «латинського коханця». Проте йому вдалося зламати цей образ, виконуючи ролі звичайних людей: простого поліцейського у «Ніжному поліцейському» (1977) та рекламника, якому зрадила дружина у стрічці «Лулу» (1980).

 
Гі Маршан на Берлінському МКФ, 2010

У 1980-і роки Гі Маршан грав переважно другорядні ролі, здебільшого «поганих хлопців», серед яких військовик-расист у «Бездоганній репутації» (1981), грубий слідчий, напарник героя Ліно Вентури у фільмі «Під попереднім слідством» (1981), за що він отримав премію «Сезар», злочинець у «Смертельній поїздці» (1983), злодій в «Сімейній раді» (1986), цинічний власник гаража у стрічці «Наприкінці літа» (1987) або продажний поліцейський у «Відчиніть, поліція! 2» (1989).

1981 року Гі Маршан уперше з'явився у фільмі «Нестор Бурма, детектив-шок», де він грав помічника приватного детектива Нестора Бурми у виконанні Мішеля Серро. Через 10 років актор сам виконає цю роль на телеекрані в однойменному телесеріалі.

Починаючи з 1990-х років Гі Маршан став нечасто з'являтися на кіноекранах, оскільки знову присвятив себе в основному музиці та роботі на телебаченні.

У 2006 році Маршан повернувся в кіно, знявшись у фільмі Крістофа Оноре «Паризька історія». Рік потому він знявся у драмі Гаеля Мореля «Життя після нього». У тому ж, 2007 році, вчетверте був номінований на «Сезара» за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі Крістофа Оноре «Паризька історія» (2006).

Особисте життяРедагувати

З 2007 року Гі Маршан одружений на молодій сибірячці на ім'я Аделіна. Місцем свого постійного проживання актор вибрав місто Люберон у Аквітанії, на півдні Франції, де займається розведенням коней.

Окрім музики та роботи в кіно й на телебаченні Маршан займався боксом, спортивними перегонами на автомобілях (у складі Star Racing Team) та парашутним спортом[2]

Гі Маршан випустив книги «Le Guignol des Buttes-Chaumont» (2007, автобіографія), «Un rasoir dans les mains d'un singe» (Бритва в руках мавпи, 2008), «Le Soleil des enfants perdus» (Сонце загублених дітей, 2012) та «Calme-toi, Werther !» (Заспокойся, Вертер, 2014).

Фільмографія (вибіркова)Редагувати

Всього за час своє кар'єри Гі Маршан знявся у понад 100 кіно- телефільмах та серіалах.

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1971 ф Ромовий Бульвар Boulevard du Rhum Рональд
1972 ф Такая красотка как я Une belle fille comme moi Роджер, відомий як Сем Голден
1975 ф Кузен, кузина Cousin cousine Паскаль
1976 ф Оберезно — очі! Attention les yeux! Боб Панзані
1976 ф Супершахрай Le grand escogriffe Марсель
1976 ф Акробат L'acrobate Робер Потьє, на прізвисько Рамон ле Гомін
1978 ф Ніжний поліцейський Tendre poulet Беретті
1980 ф Лулу Loulou Андре
1980 ф Велика червона одиниця The Big Red One капітан Шап'є
1981 ф Під попереднім слідством Garde à vue Марсель Бельмон, інспектор поліції
1981 ф Крайній Південь Plein sud Макс Муано
1981 ф Бездоганна репутація Coup de torchon Шавассон
1982 ф Дурні на канікулах Les sous-doués en vacances Поль Мемфіс
1982 ф Нестор Бурма, детектив-шок Nestor Burma, détective de choc Марк Кове
1983 ф Смертельна поїздка Mortelle randonnée блідий чоловік
1983 ф Кохання з першого погляду Coup de foudre Мішель Корський
1985 ф Пограбування Hold-Up Жорж
1986 ф Сімейна рада Conseil de famille Максимільян Фокон
1986 ф Ненавиджу акторів Je hais les acteurs Егельгофер
1986 ф Чоловіки, дружини, коханці Les maris, les femmes, les amants Бруно
1987 ф Топитися заборонено Noyade interdite інспектор Лероє
1990 ф Відчиніть, поліція! 2 Ripoux contre ripoux інспектор Гі Бріссон
19912003 с Нестор Бурма Nestor Burma Нестор Бурма
1996 ф Небезпечна професія Le plus beau métier du monde Готьє, директор ліцею
1996 ф Безрозсудний Бомарше Beaumarchais l'insolent учасник суду
1998 тф Фуга в ре-мінорі Fugue en ré Лулу
2000 тф Сюїта в ре-мінорі Suite en ré Лулу
2006 ф Паризька історія Dans Paris Мірко, батько
2007 ф Життя після нього Après lui Франсуа
2009 ф Сімейне дерево L'arbre et la forêt Фредерік Мюллер
2011 тф Резиденція La résidence Франсіс Сард
2013 ф Дюна La dune Паоло
2014 ф Наклеп Calomnies Гораціо
2014 ф Мистецтво фуги L'art de la fugue Франсіс

ДискографіяРедагувати

  • «Je cherche une femme» (березень 1969)
  • «Guy Marchand chante Fragson» (січень 1970)
  • «Guy Marchand» (липень 1979)
  • «Le disque d'or de Guy Marchand» (1980 ?) збірка
  • «Guy Marchand : 16 grands succès» (1982 ?) збірка
  • «Master Serie: Guy Marchand» (1987) збірка
  • «Claude Bolling & Guy Marchand» (1988)
  • «Buenos Aires» (1995)
  • «Marchand de rêves: Le meilleur de Guy Marchand» (квітень 1998) збірка
  • «NostalGitan» (1998)
  • «L'homme qui murmurait à l'oreille des femmes» (2000)
  • «Demain j'arrête» (2002)
  • «CD Story: Guy Marchand» (листопад 2003) збірка
  • «Emilio» (квітень 2005)
  • «Dernière vague» (жовтень 2006)
  • «A Guy in blue» (травень 2008)
  • «Aujourd'hui on s'taille» (лютий 2010)
  • «Chansons de ma jeunesse» (вересень 2012/ Sony Music)

ВизнанняРедагувати

Нагороди та номінації Гі Маршана[3]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія Сезар
1981 Найкращий актор другого плану Лулу Номінація
1982 Під попереднім слідством Нагорода
1984 Кохання з першого погляду Номінація
1988 Топитися заборонено Номінація
2007 Паризька історія Номінація

ПриміткиРедагувати

  1. Émission Vivement Dimanche від 30 жовтня 2012
  2. Valière Loudiyi Marion. Guy Marchand un séducteur dominé par les femmes // La Nouvelle République. — 2013. — Вип. 11 (juillet). Процитовано 1410.2015..
  3. Повний перелік нагород та номінацій Гі Маршана на сайті IMDb(англ.)

ПосиланняРедагувати