Гіперхромний ефект
Гі́перхро́мний ефе́кт — вплив структурних змін в молекулярних частинках або розчинника на речовину, що поглинає світло, який проявляється у збільшенні інтенсивності спектральної смуги поглинання.
Гіперхромний зсув спектра — зростання інтенсивності забарвлення, тобто молярного коефіцієнта поглинання, при даній довжині хвилі у спектрі речовини.
Найбільше відомий гіперхромний ефект для ДНК. При знаходженні ДНК у розчині у вигляді подвійної спіралі гетероциклічні азотисті сполуки знаходяться у стеках (пачках), що призводить до зменшення поглинання світла довжиною хвилі 260 нм розчином ДНК. При нагріванні подвійна спіраль плавиться, основи розходяться та починають поглинати більше світла.[1]
Примітки ред.
- ↑ А. В. Сиволоб (2011). Фізика ДНК: навчальний посібник (PDF). К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". с. 61. ISBN 978-966-439-468-3. Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2018. Процитовано 25 грудня 2018.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка); Перевірте значення|isbn=: контрольна сума (довідка)
Джерела ред.
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
|
Це незавершена стаття з оптики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |