Гімн русинів (русин. Русинска гимна) — один із головних символів русинів — етнічної спільноти, що проживає в Україні, Словаччині, Польщі, Угорщині, Сербії, Хорватії та інших країнах Центральної Європи і визначається різними науковцями як етнографічна група українців або як окремий народ. Текст гімну «Подкарпатскіи Русины» написав закарпатський письменник і священник Олександр Духнович. Мелодію до нього написав закарпатський композитор, русофіл і мадярон Степан Фенцик. Від 1920 року до становлення Карпатської України гімн «Подкарпатскіи Русины» був гімном підкарпатських русинів. Відтак його у 1920—1930-х роках замінив загальноукраїнський гімн «Ще не вмерла Україна», що було остаточно зафіксовано Конституційним актом № 1 уряду Карпатської України від 15 березня 1939 року[1].

Текст гімну русинів

Текст ред.

Русинською мовою: Угорською мовою[2]: Українською мовою[3]:
Подкарпатские русины,

Оставьте глубокій сон!

Народный голос зовет вас:

Не забудьте о своем!

Наш народ любимый

да будет свободный

От него да отдалится

непріятелей буря

Да согрѣет справедливость

уж и русское племя!

Желание русских вождь,

Русскій да живет народ!

Всѣ просим Всевышняго

Да подержит русскаго,

и даст вѣка лучшаго!

Kárpátalji ruszin népem

Elég volt az álomból, Fölötted az ébredésre

Hívó harang most kondul.

Szabadon, békében

Éljen ruszin népem, Ott lakozzék az igazság

És távol a háború.

Kék egünket ne búsítsa

Kérve kérjük, a ború,

Egész világ hadd hallja, Hogy ez a nép óhaja: Magasságos Úristen

Szent kegyelmed segítsen, Adj ránk jobb jövőt itten.

Підкарпатські русини,

Залиште глибокий сон!

Народний голос кличе вас:

Не забудьте про своє!

Наш народ улюблений

нехай буде вільний

Від нього нехай віддалиться

ворогів буря

Нехай зігріє справедливість

вже й руське плем'я!

Бажання руських вождь,

Руський хай живе народ!

Всі просимо Всевишнього

Хай підтримає руського,

і дасть віку найкращого!

Історія ред.

Прямих доказів того, що текст гімну написаний Олександром Духновичем, немає, проте словацькі дослідники вважають, що це цілком імовірно[4].

Текст гімну русинською мовою вперше опублікував Михайло Врабель в збірці «Руський соловей[rue]» в Ужгороді у 1890 році. Проте в цьому тексті не вистачало двох рядків, а ім'я автора не було вказане[5]. Нове видання збірника Врабеля опубліковане в Ужгороді у 2014 році.

У пізніших виданнях Євменій Сабов та Франтішек Тіхий не сумнівалися у авторстві Олександра Духновича. В українському літературознавстві питання авторства Духновича залишається відкритим[6].

На угорську мову текст гімну русинів переклав Шандор Бонкало[7].

22 грудня 2009 року Закарпатська обласна рада за поданням депутата Євгена Жупана затвердила гімном Закарпатської області вірш «Подкарпатские русины…» в обробці М. Керецмана[8]. «За» начебто проголосувала мінімальна необхідна кількість депутатів — 46 із 76 присутніх на сесії. Проте голова облради Михайло Кічковський також підтвердив, що ряд депутатів голосували за своїх відсутніх колег, а один з депутатів, що проголосували, згодом відмовився від свого голосу[9]. Проти гімну виступили депутати від партій «Свобода» та БЮТ. Рішення Закарпатської облради не було ні опубліковано, ні підписано головою Закарпатської облради, і, відповідно, не набуло чинності[8].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Стерчо, Петро (1994). Карпато-Українська держава (Українська) . Львів: За вільну Україну. с. 136. ISBN 5-7707-5102-9.
  2. RUKISÖSZ KÖZHASZNÚ EGYESÜLET. www.ruszinok.hu. Процитовано 12 серпня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. Неофіційний переклад
  4. Олександр Духнович, 708. old.
  5. Русскій соловей, 68. old.
  6. На Верховині, с. 503.
  7. Bonkáló Sándor, 120. old.
  8. а б Закарпатська облрада не підтримала ініціативу щодо "русинського" гімну @ Закарпаття онлайн. Закарпаття онлайн. Процитовано 12 серпня 2021.
  9. Під виглядом гімну русинів примудрилися прийняти білогвардійську пісню від "вожня карпаторуських фашистів" - Інфопорн. web.archive.org. 27 січня 2010. Архів оригіналу за 27 січня 2010. Процитовано 12 серпня 2021.