Гімнокаліціум голий

вид рослин
Гімнокаліціум голий
Gymnocalycium denudatum
Гімнокаліціум голий
Гімнокаліціум голий
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Trichocereeae
Рід: Гімнокаліціум (Gymnocalycium)
Підрід: Microsemineum[1]
Вид: Гімнокаліціум голий
Біноміальна назва
Gymnocalycium denudatum
(Link & Otto) Pfeiff. ex Mittler, 1844
Підвиди
Gymnocalycium denudatum subsp. angelae (Mereg.) Prestlé
Gymnocalycium denudatum subsp. denudatum
Синоніми
Echinocactus denudatus Link & Otto
Echinocactus intermedius (Hildm.) Schelle
Echinocactus megalothelon Sencke ex K.Schum.
Gymnocalycium megalothelon (Sencke ex K.Schum.) Britton & Rose
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Gymnocalycium denudatum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gymnocalycium denudatum
EOL logo.svg EOL: 5190601
IPNI: 1016850-1
ITIS logo.svg ITIS: 908225
IUCN logo.svg МСОП: 152152
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 153865
The Plant List: kew-2835606

Гімнокаліціум голий[2], гімнокаліціум денудатум (Gymnocalycium denudatum (Link & Otto) Pfeiff. ex Mittler, 1844) — кактус з роду Гімнокаліціум (підрід Microsemineum).

НазваРедагувати

 
Колючки Gymnocalycium denudatum нагадують павучків
 
Ілюстрація Gymnocalycium denudatum у виданні К. Шумана, М. Гюрке і Ф. Фаупеля «Blühende Kakteen» (укр. «Квітучі кактуси»)
 
Квітка Gymnocalycium denudatum
 
Квітка гібридної форми Gymnocalycium denudatum

Видова назва цього гімнокаліціума походить від лат. nudus — оголений, голий[3], що відноситься до голої чашечки рослини[4].

Місцева назва «катус-павук» (spider cactus)[5] вказує на характерний вигляд колючок, які нагадують павучків.

Загальна біоморфологічна характеристикаРедагувати

Рослини поодинокі від приплюснуто-кулястих до кулястих, глянцево-зелені, 2-3 см заввишки (за Боргом 5-10 см), 6-8 см в діаметрі (за Боргом 15 см).

Ребер 5-8, плоскі, широкі зі слабко вираженими горбками.

Ареоли небагаточислені, округлі, злегка опушені, розташовані на відстані 1-2 см одна від однієї.

Колючок 3-5, білувато-жовті, вигнуті до стебла, іноді притиснуті до нього, 1-1,5 см завдовжки.

Квіти, чисто-білі, до 5 см завдовжки і 7 см в діаметрі, квіткова трубка тонка. Зовнішні пелюстки, тупі, зелені, з білою окантовкою, середні — білі або рожеві, з зеленуватою центральною смугою, внутрішні пелюстки — білі, загострені, з зубчастим краєм. Тичинки — білі, трубчасті; рильце маточки розділене на 6-8 блідо-жовтих сегментів.

Плоди довгасті, зелені.

Ареал розповсюдження в природіРедагувати

Цей вид зустрічається в Бразилії (штат Ріо-Гранде-ду-Сул), північному Уругваї (Мело) і, ймовірно, в Парагваї. В Аргентині було зареєстровано у провінції Місьйонес (Апостолес і, ймовірно, в Санта-Ана).

ЕкологіяРедагувати

Виростає на кам'янистих відслоненнях на пасовищах пампи на висоті від 100 до 250 м над рівнем моря.

РізновидиРедагувати

Gymnocalycium denudatum є надзвичайно мінливим видом. Виділяють декілька підвидів і варитетів цього гімнокаліціума. Деякі з них:

  • Gymnocalycium denudatum var. Bruennowii Haage — форма з 12 ребрами.
  • Gymnocalycium denudatum var. paraguayense Haage — має випукліші ребра.
  • Gymnocalycium denudatum var. roseiflorum Hildm. — внутрішні пелюстки — рожеві.

ГібридиРедагувати

В колекціях є популярним також гібрид Gymnocalycium denudatum cv. Jan Suba, названий на честь померлого чеського кактусівника Яна Шуби, який успішно створив цей культивар. Після численних спроб перехресного запилення Gymnocalycium denudatum з Gymnocalycium baldianum, він врешті-решт отримав рослину, яка має типовий зовнішній вигляд гімнокаліціума голого і цвіте красивими червоними квітками, притаманими гімнокаліціуму Бальда. Цей гібрид в більшості випадків є автофертильним і дає дуже одноманітні сіянці.

Існують також різні природні гібриди з Gymnocalycium multiflorum.

Загорози та охорона у природіРедагувати

Гімнокаліціум голий входить до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи, стан — під загрозою вимирання. Цей вид тпкож занесено до списку зникаючих видів в Ріо-Гранде-ду-Сул, Бразилія.

Gymnocalycium denudatum має порівняно широкий ареал, однак популяції неухильно скорочуються. За оцінками, скорочення чисельності рослин в Бразилії та Уругваї протягом останніх 30 років (час життя генерації — 10 років) досягло 60 %.

Основними загрозами цього виду є випас худоби та витоптування худобою, сільське господарство, лісове господарство евкаліпта, інвазивні трави і пожежі. Цей кактус також збирають як декоративну рослину.

На природоохоронних територіях цей вид не присутній.

КультивуванняРедагувати

Gymnocalycium denudatum і споріднені йому види ростуть в трав'янистій пампі субтропічної зони, тому влітку надають перевагу радше напівтіні, ніж палючому сонцю.

У період вегетації потрібен рясний полив і родючий ґрунт.

Щоб запобігти зморщуванню протягом зимового періоду спокою, рекомендується не залишати рослини абсолютно сухими.

Найкраща зимова температура — близько 10 °C.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 p. 352 (англ.)
  • Hunt, D., Taylor, N. & Graham, C. The New Cactus Lexicon — Milborne Port: DH Books, 2006. (англ.)
  • J. Borg. «CACTI a gardener's handbook for their identification and Cultivation» — London, Reprinted — 1956 (англ.)
  • Pilbeam, John. Gymnocalycium: A Collector's Guide. A. A. BALKEMA / ROTTERDAM / BROOKFIELD / 1995, 1995. 332 pages. ISBN 905410192X; ISBN 9789054101925. P. 63-64 (англ.)
  • Gerhardt Frank. Genus Gymnocalycium/ Cact. Succ. Y. (U.S.) 5, 215—218, 1976
  • Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. Стр. 108 (рос.)

ЛітератураРедагувати

  • Taschenb. Cactusliebhaber 2:124. 1844 (L. K. G. Pfeiffer & C. F. Otto, Abbild. Beschr. Cact. 2: sub t. 1, in adnot. 1845)
  • Zuloaga, F. O., O. Morrone, M. J. Belgrano, C. Marticorena & E. Marchesi. (eds.) 2008. Catálogo de las plantas vasculares del Cono Sur. Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 107(1-3): I-XCVI, 1-3348. (ісп.)
  • Турдиев С. и др. Кактусы. (Издание 2-е). Алма-Ата, «Кайнар», 1974 г. (рос.)

ПосиланняРедагувати