Гільське

село в Польщі

Гільське (пол. Hulskie) — зникле українське село на території гміни Чорна Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща на лівому березі Сяну.

Гільське
пол. Tworylne
Руїни церкви

Координати 49°14′20″ пн. ш. 22°31′53″ сх. д.H G O

Країна  Республіка Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Бещадський повіт
Гміна Чорна
Висота центру 532  м
Населення 3 особи (2006)
Часовий пояс UTC+1
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-715
Автомобільний код RBI
Код SIMC 0356369
GeoNames 770925
OSM 1748184 ·R (Ґміна Літовищі)
Гільське. Карта розташування: Польща
Гільське
Гільське
Гільське (Польща)
Гільське. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Гільське
Гільське
Гільське (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Назва

ред.

У ході кампанії ліквідації українських назв село в 19771981 рр. називалось Станіславув (пол. Stanisławów).

Історія

ред.

Задокументоване коло 1580 року як село на волоському праві у власності Кмітів. До 1772 року село знаходилося в Сяноцькій землі Руського воєводства.

У 1772—1918 роках село перебувало у складі Австро-угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. 1882 року село входило до Ліського повіту та налічувало 227 жителів визнання греко-католицького і 28 римо-католицького.

У 1919—1939 роках входило до Ліського повіту Львівського воєводства (у 1934—1939 роках — ґміна Затварниця). У 1921 році село налічувало 52 будинки і 332 мешканці (298 визнання греко-католицького, 4 визнання римо-католицького і 30 осіб визнання юдейського). Також був фільварок.

У 1939 році в селі мешкало 430 осіб, з них 400 українців і 30 євреїв[1].

У 1946 року більшість жителів села вивезене до СРСР. Решта (7 родин) 1947 році в рамках операції Вісла відділами Війська Польського насильно виселені понімецькі землі[2]

Церква

ред.

Збудована 1820 року мурована церква св. Вмч. Параскеви належала до парафії Криве Затварницького деканату (з 1924 року — Лютовиського), до якої також належала філія в селі Творильне. Після виселення українців з церкву пограбували і зірвали дах.

Сучасність

ред.

Зараз залишаються руїни церкви і дзвіниці та щораз слабші сліди забудови села. Поряд є рештки цвинтаря з п'ятьма вцілілими кам'яними надгробками. Також є сліди будівель фільварку і млина.

Примітки

ред.
  1. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 42. — ISBN 3-447-02376-7.
  2. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 24 серпня 2017.

Посилання

ред.