Гільгардит — мінерал з класу боратів з хімічною формулою Ca2B5O9Cl·H2O. Він прозорий і має склоподібний блиск. Колір — від безбарвного до світло-рожевого з білою рисою. Міцність за шкалою Мооса 5. Мінерал кристалізується в триклінній сингонії. Кристали зазвичай мають вигляд спотворених табличних трикутників і є геміморфними; наявні політипи.[4][5]

Гільгардит
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Hgr[2]
Nickel-Strunz 10 6.ED.05
Ідентифікація
Сингонія моноклінна сингонія
Колір риси білий
Інші характеристики
Названо на честь Eugene W. Hilgardd[3]
Типова місцевість Плакмайн[3]
CMNS: Гільгардит у Вікісховищі

Названий на честь геолога Юджина В. Гільгарда (1833—1916). Вперше описаний у 1937 році у соляному куполі Чокто у парафії Ібервіль, штат Луїзіана, США.[4] Має прояви як рідкісний допоміжний мінерал в евапоритових родовищах і соляних куполах у всьому світі. На додаток до типової місцевості, гільгардит був знайдений в окрузі Вейн, штат Міссісіпі та у формації Луанн-Солт, в окрузі Кларк, штат Алабама в Сполучених Штатах, а також у евапоритах Пенобсквіз і Солт-Спрінгз, поблизу Сассекса, Нью-Брансвік, Канада. У Європі наявні прояви у калійному руднику Кенігсхалл-Гінденбург поблизу Геттінгена (Нижня Саксонія, Німеччина), та у калійному руднику Боулбі (Вітбі, Йоркшир, Англія). В Азії: соляний купол Челкар (Уральський район, Казахстан); басейн Ілги (Східний Сибір, Росія); Содомська формація (гора Содом, Мертве море, Ізраїль).[4][5]

Посилання ред.

  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. а б Cornelius S. Hurlbut, Jr. Hilgardite, a new mineral species from Choctaw Salt Dome, Louisiana // Am. Mineral.Mineralogical Society of America, 1937. — Vol. 22, Iss. 10. — P. 1052–1057. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
  4. а б в Mindat.org. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 23 квітня 2022.
  5. а б Handbook of Mineralogy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 липня 2010. Процитовано 23 квітня 2022.