Вікіпедія

Гілберт Маррі

(Перенаправлено з Гілберт Меррей)

Ґілберт Ма́ррі
George Gilbert Aimé Murray
Ім'я при народженні англ. George Gilbert Aimé Murray
Народився 2 січня 1866(1866-01-02)[1][2][…]
Сідней, Австралія
Помер 20 травня 1957(1957-05-20)[4][1][…] (91 рік)
Оксфорд, Англія, Велика Британія
Країна  Австралія
Діяльність мовознавець, класичний філолог, викладач університету, драматург, класицист, політик, перекладач, письменник
Alma mater Оксфордський університет
Галузь мовознавство, мітологія, перекладознавство, художня творчість, публіцистика
Заклад Гарвардський університет
Посада королівський професор
Науковий ступінь Доктор права (LLD) університету Глазго (1900).
Членство Шведська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Відомий завдяки: дослідженню мітології, мовознавства, перекладам античних драматургів
Батько Теренс Обрі Маррі
Мати Аґнес Енн Едвардс
Брати, сестри Х'юберт Маррі
У шлюбі з Мері Генрієтта Говард
Діти 5 дітей, серед них: сини Безіл і Стівен, донька Розалінда
Нагороди двічі номінувався на Нобелівську премію миру. Орден Заслуг в 1941. Член Британської Академії.
CMNS: Гілберт Маррі у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мюррей.

Джордж Ґілберт Еме Ма́ррі (англ. George Gilbert Aimé Murray ['mʌrɪ]; нар. 2 січня 1866, Сідней, Австралія — пом. 20 травня 1957, Оксфорд, Велика Британія), також можливі звучання прізвища: Ма́ррей, Му́ррей, Мю́ррей — англійський філолог-класик, письменник, перекладач, публіцист, авторитетний публічний інтелектуал.

Життєпис ред.

Батько за походженням ірландець, член парламенту Нового Південного Уельсу.

Мати за віросповіданням протестантка, керувала школою для дівчаток. У 1877 році разом із сином переїхала до Англії, де 1891 року померла.

Ґілберт закінчив Коледж святого Івана в Оксфорді. У 1889–1899 р. — професор в Університеті Глазго, залишив посаду через поганий стан здоров'я. Потім кілька років займався літературою, театром і політикою. У 1905 р. повернувся до Оксфорду членом Нью-Коледжу, з 1908 р. — королівський професор. У 1925–1926 рр. викладав лекції Чарльза Еліота Нортона в Гарвардському університеті.

Дружина — леді Мері Генрієтта Говард, донька дев'ятого графа Карлайла. У подружжя було п'ятеро дітей. Син Гілберта Маррея — Безіл дружив з Івліном Во та став прообразом Безіла Сила в романах «Чорна напасть» і «Не шкодуйте прапорів». Донька Розалінда вийшла заміж за історика Арнольда Тойнбі. Другий син Стівен став відомим адвокатом і громадським діячем.

Наукова діяльність ред.

У дослідженнях грецького театру та грецької релігії був близький до Джейн Елен Гаррісон, з якою познайомився 1900 р., та до ритуальної школи (Кембриджські Ритуалісти).

Письменницька творчість ред.

У поезії — послідовник Суінбьорна. Перекладав п'єси Есхіла, Софокла (переклад Царя Едіпа був замовлений йому Йейтсом), Евріпіда, Арістофана, Менандра. У його перекладах ці п'єси були в той час поставлені в лондонському Ройал-Корт у театрах США.

Політична діяльність ред.

Протягом усього життя підтримував Ліберальну партію. У 1901–1902 р. зблизився з Незалежною робітничою партією. Після закінчення Англо-бурської війни 1899–1902 р. відійшов від активної політичної діяльності та повернувся до перерваної академічної кар'єри. Виступав активним політичним журналістом і письменником. Брав участь у роботі Ліги Націй, зблизився на цьому підґрунті з Гербертом Веллсом.

Вибрані публікації ред.

Праці з класичної літератури ред.

  • Історія давньогрецької літератури / A History of Ancient Greek Literature (1897)
  • The Rise of the Greek Epic (1907)
  • Greek Historical Writing, and Apollo: Two Lectures (1908, разом з Ульріхом фон Вілламовіц - Меллендорф)
  • Ancient Greek Literature (1911)
  • Four Stages of Greek Religion (1913)
  • Евріпід і його епоха / Euripides and his Age (1913)
  • Гамлет і Орест / Hamlet and Orestes: A Study in Traditional Types (1914)
  • Філософія стоїків / The Stoic Philosophy (1915)
  • Aristophanes and the War Party, A Study in the Contemporary Criticism of the Peloponnesian War (1919)
  • Greek Historical Thought: from Homer to the Age of Heraclius (1924, разом з А. Дж. Тойнбі)
  • Five Stages of Greek Religion (1925)
  • Класична традиція в поезії / The Classical Tradition in Poetry (1927, нортонівскі лекції)
  • Aristophanes: A Study (1933)
  • Aeschylus: The Creator of Tragedy (1940)
  • The Wife of Heracles (1947)
  • Greek Studies (1947)
  • Hellenism and the Modern World (1953, радіобесіди)

Літературні праці ред.

  • Gobi or Shamo, роман (1889)
  • Carlyon Sahib, драма (1899)

Есе, статті, памфлети ред.

  • Лібералізм та імперія / Liberalism and the Empire: Three Essays (1900, у співавторстві)
  • Thoughts on the War (1914)
  • The Foreign Policy of Sir Edward Grey, 1906—1915 (1915)
  • Ethical Problems of the War (1915)
  • Herd Instinct and the War (1915)
  • How can war ever be right? ' (1915)
  • Impressions of Scandinavia in War Time (1916)
  • The United States and the War (1916)
  • The Way Forward: Three Articles on Liberal Policy (1917)
  • Great Britain's Sea Policy — A Reply to an American Critic (1917)
  • Faith, War and Policy (1917)
  • The League of Nations and the Democratic Idea (1918)
  • Religio Grammatici: The Religion Of A Man Of Letters (1918)
  • Satanism and the World Order (1920)
  • The League of Nations and its Guarantees (1920)
  • Essays and Addresses (1921)
  • The Problem of Foreign Policy: A Consideration of Present Dangers and the Best Methods for Meeting Them (1921)
  • Tradition and Progress (1922)
  • The Ordeal of This Generation: The War, the League and the Future Halley Stewart Lectures 1928 (1930)
  • The Intelligent Man's Way To Prevent War (1933, у співавторстві)
  • Problems of Peace (1933, у співавторстві)
  • Then and Now (1935)
  • Liberality and Civilisation (1938)
  • Stoic, Christian and Humanist (1940)
  • The Deeper Causes of the War and its Issues (1940, у співавторстві)
  • Anchor of Civilisation (1942)
  • Myths and Ethics, or Humanism and the World's Need (1944)
  • Humanism: Three B.B.C. talks (1944, у співавторстві)
  • Victory and After (1945)
  • From the League to the U.N. (1948)
  • Spires of Liberty (1948, у співавторстві)
  • Andrew Lang: The Poet (1948)
  • The Meaning of Freedom (1956, у співавторстві)
  • Humanist Essays (1964)

Публікації російською мовою ред.

Література ред.

  1. Greek Poetry and Life / Essays presented to Gilbert Murray on his Seventieth Birthday, 2 January 1936. London: G. Allen & Unwin, 1936 (перевидано 1967)
  2. Gilbert Murray, an unfinished autobiography. With contributions by his friends / Ed. by Jean Smith and Arnold Toynbee. London: Allen and Unwin, 1960
  3. West F. Gilbert Murray, a life. London: Croom Helm; New York: St. Martin's Press, 1984
  4. Wilson D. Gilbert Murray, OM, 1866—1957. Oxford: Clarendon Press; Oxford; New York: Oxford UP, 1987
  5. Gilbert Murray reassessed: Hellenism, theatre, and international politics / Ed. by Christopher Stray. Oxford: Oxford UP, 2007

Визнання ред.

Нагороджений ступенем доктора права (LLD) університету Глазго (1900). У 1912 відмовився від лицарського звання. Отримав Орден Заслуг в 1941. Член Британської Академії.

Цікаві факти ред.

Став прототипом Адольфуса Казінса в драмі Бернарда Шоу Майор Барбара.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання ред.

Попередник:
Інгрем Байуотер 		Королівський професор грецької мови[en]
1908 — 1936 		Наступник:
Ерік Робертсон Доддс
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (лютий 2017)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гілберт_Маррі&oldid=40074647