Вікіпедія

Гілана Таарка

Гілана Таарка[2] (ест. Hilana Taarka), також Гілана Тарка (ест. Hilana Tarka)[3] (Дар'я Пісумаа ест. Darja Pisumaa), Дар'я Матвєєва (ест. Darja Matvejeva), Василя Таарка (ест. Vasila Taarka)[4]; 22 березня 1856(1856березня22), село Гілана, Вирумаа — 27 грудня 1933, село Вимморскі, Печорський повіт) — виконавиця рунічних пісень сету. Носила неофіційний титул «Співоча мати сету» (ест. Setu lauluema)[5].

Гілана Таарка
Основна інформація
Дата народження 22 березня 1856(1856-03-22)[1]
Місце народження Хілана, Меремяе, Вирумаа, Естонія
Дата смерті 27 грудня 1933(1933-12-27)[1] (77 років)
Місце смерті Вимморскі, Меремяе, Вирумаа, Естонія
Громадянство Естонія
Професії співачка
Інструменти вокал[d]
Псевдоніми Hilana Taarka
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Мати Гілани Таарка звали Ока (Агафія Герасимова). У 16-річному віці її видали заміж за чоловіка, на ім'я Матс (Матвій Гаврилов) із села Гярма. У сім'ї було четверо дітей, Гілана — найстарша. Її батьківщиною було село Гілана (Хіланам'яги, ест. Hilanamägi). Сім'я була багата, але батько став пияком і розпродав майже всі свої землі, внаслідок чого у брата Гілани, спадкоємця, залишився лише один земельний наділ. Коли Гілані виповнилося 13 років, вона почала допомагати матері в молотьбі ручним жерном. За роботою мати навчала Гілану співати. Співала Ока добре, і до неї ходили фольклористи записувати пісні. Ока співала на багатьох весіллях і брала із собою Гілану. Померла Ока у віці 34 років. Матс прожив 60 років. Заміж Гілана не вийшла. Сватався до неї один наречений із сусіднього села, але родичі чинили опір їхньому весіллю, тому що у нього було ще два брати, а землі було мало[2][5]. Поза шлюбом Гілана народила п'ятьох дітей: Феклу, Сергія, Ірину, Агафію та Тетяну, батьком яких був Василь Іванович Коосер.

 
Пам'ятник Співочій матері сету Гілане Тарка у селі Обініця

Гілана Таарка була першою, хто познайомив освічені кола Естонії з народними піснями представників сету які проживають на південному сході країни[6]. У великій сім'ї виконавців рунічних пісень сету ще за часів Якоба Гурта поряд з такими співаками, як-от Міко Оде (Євдокія Канністе, 1864—1924) та Мартіна Іро (Ірина Луйк, 1866—1947), Таарка стала особливо відомою завдяки своїй дивовижній здатності до імпровізації та предметного багатства пісенної творчості[2][5].

У Янів день 1921 року Гілане Таарка випала велика честь як солістка привітати зі святом президента Фінляндії у Гельсінкі, а також виступити на Фінському святі пісні[2].

У 1920-х роках вона співала на кількох публічних концертах, зокрема у концертному залі «Естонія» у Таллінні. На першому співочому святі сету у 1922 році Гілана Таарка виконала вітальну пісню в супроводі 100 народних співаків зі всієї Сетумаа[7].

За сприяння інструктора Товариства прикордонних земель (ест. Piirimaade Selts) Самуеля Соммера та Академічного товариства рідної мови (ест. Akadeemiline Emakeele Selts) трьом «Співочим матерям сету» — Гілане Таарка, Мартіні Іро та Анне Вабарна — у 1926 році призначили невелику щомісячну грошову допомогу від Естонської Республіки[8]. Однак останні роки життя Гілани Таарка пройшли у великій бідності, про що вона співала 2 у своїх піснях[2]:

Olõ-õs meil põldu, mida põima,
Olõ-õs rüki, mida rühki,
Külä-ks võti künnümaa,
Vald ragi mi varigu!


Померла 27 грудня 1933 року у віці 77 років у своєму маленькому будинку в селі Вимморскі, на руках дочки Тетяни (Taana, Tattö)[3]. У газеті «Lääne Teataja» від 6 січня 1934 писали, що, за місцевими чутками, Гілана Таарка померла від голоду[6]. Похорон відбувся 31 грудня на цвинтарі села Обініця[6].

Творча спадщина ред.

У великому пісенному репертуарі Гілани Таарка було трохи довгих епічних пісень, як у Міко Оде та Мартіни Іро, але серед іменитих співаків сета Гілана Таарка (Wasila Taarka у волосних записах) була першою у виконанні гумористичних пісень, що складаються з жартів та бурчання, томі її часто запрошували співати на вечірках і весіллях у Сетумаа[5].

Наспівані Гіланою Таарка Якобу Гурту (1903) та історику Гендріку Пранцу (1889) руни були видані Гуртом у збірці «Setukeste lauludes». У двох томах збірки серед пісень інших співаків налічується 29 пісень Гілани Таарка, з них 16 простих пісень[2]:

  • давньорелігійні: «Päevapoeg», «Neiu veri», «Hiiv hitskmehe», «Imelik koda» і «Ait põleb»;
  • християнські: «Jeesuse surm»;
  • казкові: «Haned kadunud», «Hobune varastatud», «Oravad oksalt — müügiks müüril», «Karjaneiu ja kaupmehed» і «Neiu liin»;
  • дівочі: «Neiu kiidab oma käsitööd»;
  • різдвяні ігрові: «Liigu, liigu lijnakõnõ!»;
  • весільні пісні нареченої: «Ristimäle (pulma kutsudes)», «Ristimäle (saaja-päeval)» та «Neiu trotsijale» .

Багатоскладових пісень Гілани Таарка в цих виданнях налічується 13[2]:

  • «Kosjasõit + Kalmuneiu»;
  • «Hääl kadunud + Vend pilliks Pihkvas»;
  • «Neiu vennad + Tänuline lind»;
  • «Tütar vette + Uibonõ näiokõnõ + Neiumüük»;
  • «Kolm vaest + Härjad varastatud»;
  • «Rikas kosilane + Kuhja loomine».

Найдовша з них — 128-рядкова пісня «Kosjasõit + Kalmuneiu»[2].

Фольклорист із Фінляндії Армас Отто Вяйсанен записав багато пісень з цієї збірки на фонограф і переписав від руки у 1913, 1914, 1921 та 1922 роках. Сетуський фольклор збирали також студент філологічного факультету Тартуського університету Паулопрійт Воолайне (1899—1985) та вчитель Яан Айнело (1882—1941). За даними Вяйсянена, більша частина заспіваних Гіланою Таарка хвалебних і сумних пісень залишилися все ж таки незаписаними, зокрема, всі ті, які вона співала на весіллях в Сетумаа й Естонії, а також своїм гостям після 50-річного віку[2].

 
Могила Гілани Таарка на цвинтарі села Обіниця (червень 2019)

Увічнення пам'яті ред.

  • Фінський скульптор Айпо Сайло (ест. Aipo Sailo) в останні роки життя Гілани Таарка створив її погруддя.
  • У 1986 році у селі Обініца було відкрито пам'ятник «Співоча мати сету Гілана Таарка» роботи скульптора Ельмара Ребане (ест. Elmar Rebane).
  • Волість Сетомаа нагороджує культурною премією імені Гілани Таарка за визначну роботу зі збереження традиційної культури сету[9][10].
  • Вирумська поетеса Юлле Кауксі написала п'єсу «Таарка», яку виконували влітку 2005 та 2006 років у селі Обінітса.
  • У 2008 році кіностудія «Exitfilm» випустила створений на основі театральної п'єси художній фільм «Таарка», режисер Айн Мяеотс (ест. Ain Mäeots), у головній ролі Інга Салуранд (юна Таарка), Сійрі Сісаск (Дар'я (Таарка) Пісумаа) та Мар'є Метсур (літня Таарка)[11][12].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Faceted Application of Subject Terminology
  2. ↑ а б в г д е ж и к Elmar Päss (1934). Hilana Taarka. Sõjaeelse Eesti esseistika ja kirjanduskriitika (ест.). Eesti Kirjandus. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  3. ↑ а б Hilana Tarka suri // Päewaleht. — 1933. — Nr. 1. — (01). Архівовано з джерела 19 травня 2021.
  4. ↑ Veera Pino. Elukutseline tegevus — setu rahvalaulik (Darja Pisumaa, alias Hilana Taarka – Vasila Taarka) // Keel ja Kirjandus. — 1994. — Nr. 2 (4 mai). — L. 99–104.
  5. ↑ а б в г Postimees (31.12.1933). "Lauluimä" Hilana Taarka. Digar (ест.). Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  6. ↑ а б в Lääne Teataja (06.01.1934). Päevast päeva. Digar (ест.). Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  7. ↑ Kalendrileht '81 märts // Kultuur ja Elu. — 1981. — Veebruar.
  8. ↑ Setu lauluema Anne Vabarna. folklore.ee (ест.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  9. ↑ Meremäe Vallavolikogu (03.03.2017). Hilana Taarka nimelise kultuuripreemia andmise kord. Riigi Teataja (ест.). Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  10. ↑ Hilana Taarka nimelise omakultuuripreemia laureaadid on selgunud. Setomaa (ест.). Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  11. ↑ Taarka (2008). Eesti Filmi Andmebaas (ест.). Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  12. ↑ Taarka (2008). IMDB.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гілана_Таарка&oldid=40644994