Свято літнього сонцестояння
Свято літнього сонцестояння — язичницьке і зороастрійське свято, найкоротша ніч року, в різних формах відзначалося в різних частинах світу. Є одним з чотирьох важливих свят та ключовою точкою відліку річного циклу.
У більш пізній період виникло схоже християнське свято, Різдво Іоанна Предтечі. Загальними рисами святкування в Європі є складання багать, купання у водоймах і ворожіння.
Традиції святкування ред.
Латиші: Ліго ред.
Східні і західні слов'яни, балти (литовці): Івана Купала ред.
Східними слов'янами, на сході Польщі (Підляшшя) і на півдні Литви свято відзначається як Іван Купала. Було прийнято купатися, розпалювати багаття і стрибати через них. За повір'ям, саме в цю ніч розквітала папороть.
Естонці ред.
В Естонії свято називається Яаніпяєв (ісп. Jaanipäev), і збігається зі святкуванням дня перемоги.
Фіни: Юханнус ред.
У фінів та інгерманландців свято називається Юханнус (фін. Juhannus), від імені Іоанна Хрестителя. З 1934 року він відзначається як офіційне державне свято Фінляндії (фін. Suomen lipun päivä). Також офіційне церковне свято, день Івана Хрестителя[1]. Традиційно святкували 24 червня, але з 1955 року відзначається в першу суботу після 19 червня, і припадає на 20 — 26 число. Така зміна була зроблена у Швеції ще раніше, а в Норвегії, Естонії та Латвії — ні. Прийнято прикрашати будинок, човен, пліт і інші місця зібрання людей гілками берези, палити велике багаття (фін. kokko). Серед фінських шведів існує традиція встановлювати «жердину обіцянок».
Шведи: Мідсоммар ред.
З 1953 року у Швеції свято середини літа (дослівно) святкується в найближчу після 19 червня суботу. Основні урочистості у шведів, на зразок встановлення жердини обіцянок, відбуваються напередодні, в переддень свята.
Португальці: День святого Іоанна ред.
У Португалії свято відзначається як Свято святого Іоанна (порт. Festa de São João). Португальці-католики вірять в очисну силу вогнищ св. Івана.
В сучасних містичних традиціях ред.
Літа (Litha) – свято літнього сонцестояння у сучасних неоязичників, які ґрунтують свій містичний світогляд на британських традиціях. Одна з основних дат в Колесі року віккан. За одним з уявлень, це важливий час у циклах центральних постатей релігії (Бог перебуває у повноті своєї сили, Богиня приносить найбільший достаток). Разом з вшануванням родючості природи й щедрості сонця, віккани говорять, що в цей день рік робить крок до темряви, адже ночі стають довшими. Це уявляють як зустріч двох братів: Короля Дуба та Короля Падуба, один з яких символізує літо, а інший – зиму[2],[3]
В художній літературі ред.
- «Сон літньої ночі» — п'єса Шекспіра (в оригіналі «Сон в ніч посередині літа»)
- «На краю літнього сонцестояння» – назва вірша Віктора Грабовського[4].
- Поема Ліни Костенко Скіфська «Одісея» містить рядки:
«Було столів велике застеляння. / Були землі всещедрої плоди. / Бог літного сонцестояння / тоді брав шлюб з богинею води»[5]
Див. також ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Свято літнього сонцестояння |
Посилання ред.
- Enjoying Midsummer the Finnish way. thisisFINLAND (англ.). 16 червня 2014. Процитовано 26 червня 2023.
- Midsummer in Sweden – a cherished tradition. visitsweden.com (англ.). Процитовано 26 червня 2023.
Примітки ред.
- ↑ Kirkkolaki (1054/1993),4,3§ — Закон церкви(1054/1993). Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 21 серпня 2019.
- ↑ «Litha/Summer Solstice June 21st.», The Goddess & The Green Man
- ↑ «The Wiccan Calendar: Litha (Summer Solstice)», Wicca Living
- ↑ Віктор Грабовський, «На краю літнього сонцестояння», на сайті «Поетика»
- ↑ Ліна Костенко, «Скіфська Одісея», на сайті «Поетика»