Гуцал Віктор Омелянович

Ві́ктор Омеля́нович Гу́цал (нар. 2 січня 1944, Требухівці) — диригент, композитор, професор, народний артист України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1992), художній керівник Національного академічного оркестру народних інструментів України.

Віктор Омелянович Гуцал
Основна інформація
Дата народження 2 січня 1944(1944-01-02) (80 років)
Місце народження Хмельницька область, Летичівський район, с. Требухівці
Роки активності 1966-наш час
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Професії диригент, композитор
Освіта Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Колективи Національний академічний оркестр народних інструментів України
Заклад Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений артист УРСР Народний артист УРСР
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1992
Офсайт НАО НІУ

Біографія ред.

Народився 2 січня 1944 р. с. Требухівці Летичівського району Хмельницької області. У 1961 році закінчив спеціальну музичну школу ім. Крушельницької, 1966-го Київську консерваторіюМарка Геліса). Працював артистом оркестру в Народному хорі імені Григорія Верьовки (1966—1969), з 1969 р. — диригент Київського оркестру українських народних інструментів, у 1979—1984 рр. — диригент оркестру народних інструментів Республіканського радіо і телебачення, з 1984 р — художній керівник Національного оркестру народних інструментів України.

З 1979—1996 — викладач Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського ім. П. Чайковського (нині Національна музична академія України імені Петра Чайковського), професор (з 1996), основоположник кафедри бандури і кобзарського мистецтва національного університету культури і мистецтва, секретар Всеукраїнської музичної спілки, голова Асоціації народно-інструментального жанру України, співголова конкурсу «Нові імена України» Українського фонду культури.

За безпосередньою участю В.Гуцала як диригента, аранжувальника і композитора створена велика база аудіо записів, в тому числі фондових записів Держтелерадіо України за участю Національного оркестру народних інструментів України, солістів Національної опери України, інших відомих вокалістів.

Нагороди ред.

  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (22 січня 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[1]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові[2]
  • Орден «За заслуги» І ст. (20 серпня 2007) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 16-ї річниці незалежності України[3]
  • Орден «За заслуги» ІІ ст. (2004)
  • Орден «За заслуги» ІІІ ст. (7 квітня 2000) — за вагомий особистий внесок у розвиток національного музичного мистецтва, високий професіоналізм[4]

Музикознавчі праці ред.

  • 1978 — Грає оркестр українських народних інструментів
  • 1981 — Репертуарний збірник для ансамблю троїстих музик
  • 1982 — Репертуарний збірник для ансамблю сопілкарів
  • 1984 — П'єси для оркестру народних інструментів
  • 1986 — Українські народні награвання
  • 1988 — Інструментовка для оркестру народних інструментів
  • 1995 — Запорозький марш

Музичні твори ред.

Автор понад 500 оркестровок, аранжувань та оригінальних творів, популярність яких вже давно перетнула межі України, серед них візитна картка НАО НІУ — «Запорозький марш» — написаний у 1969 році.

  • Музика до кінофільмів — «Пропала грамота», «Васильченко», «Ой не ходи, Грицю», «Чумацькі гуморески», «Народні картинки», «Приємні знайомства», автор сценаріїв «Скрипка», «Бандура», «Сопілка».
  • Композиції — Запорозький марш,Танцювальні награвання, Веснянка, Святковий марш, оркестровка Запорозького маршу М. Лисенка та багатьох інших.

Громадська діяльність ред.

У серпні 2011 року був оприлюднений так званий «лист десятьох», ініційований П.Кононенком — лист української інтелігенції на підтримку політики тодішнього Президента Віктора Януковича. Одним з десятьох підписантів був Віктор Гуцал.[5]

Примітки ред.

  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №14/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 23 січня 2019.
  2. Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 845/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
  3. Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України. zakon2.rada.gov.ua. 20 серпня 2007. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 23 січня 2019.
  4. Про нагородження артистів Національного оркестру народних інструментів України, м. Київ. zakon.rada.gov.ua. 7 квітня 2000. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 23 січня 2019.
  5. Хто диктував листа українській інтелігенції?. Архів оригіналу за 17 травня 2015. Процитовано 6 травня 2015.

Література ред.

  • Жолдак Богдан. (упор) Музичні війни або талан Віктора Гуцала — К:. 2004, Криниця 1995 — 412 с.

Посилання ред.