Гутиря Віктор Степанович
| Гутиря Віктор Степанович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 серпня (11 вересня) 1910 Синявське |
| Помер | 21 жовтня 1983 (73 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Діяльність | хімік |
| Галузь | нафтохімія |
| Науковий ступінь | член-кореспондент АН СРСР, академік АН УРСР |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |      |
Гутиря Віктор Степанович (нар. 29 серпня (11 вересня) 1910, с. Синявське, тепер Неклинівського району Ростовської області — 21 жовтня 1983) — радянський нафтохімік, академік АН Азербайджанської РСР (з 1949), член-кореспондент АН СРСР (з 1953), академік АН УРСР (з 1961). Член КПРС з 1940.
Закінчив (1932) Азербайджанський нафтовий інститут. 1938 — кандидат, 1938 — доктор хімічних наук, того ж року — професор. У 1932—1959 працював в Азербайджанському інституті нафтової промисловості, 1959—1963 — в Інституті хімії полімерів і мономерів АН УРСР .
Протягом 1963—1974 — віце-президент АН УРСР, з 1974 — працює в Інституті фізико-органічної хімії і вуглехімії АН УРСР.
Основні праці присвячені дослідженню нафти родовищ Азербайджану й України і розробці каталітичних процесів перетворення вуглеводнів.
Досліджував процеси каталітичного крекінгу й синтезу алюмосилікатних каталізаторів, вперше сформулював загальні положення про специфічні особливості каталізу на цеолітах.
Нагороджений 2 орденами Леніна, іншими орденами, медалями. Державна премія СРСР, 1942. Премія АН УРСР ім. Л. В. Писаржевського 1976.
Посилання
ред.- УРЕ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія Сучасної України [Архівовано 19 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Професіонали галузі [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |