Густав Адольф Шеель (нім. Gustav Adolf Scheel; 22 листопада 1907, Розенберг25 березня 1979, Гамбург) — партійний діяч НСДАП, гауляйтер і рейхсштатгальтер, обергруппенфюрер СС і генерал поліції. Доктор медичних наук.

Густав Адольф Шеель
нім. Gustav Adolf Scheel
Штандартенфюрер СС Шеель (1937/38).
Народився22 листопада 1907(1907-11-22)[1][2][3]
Розенберг
Помер25 березня 1979(1979-03-25)[1][2] (71 рік) або 23 березня 1979(1979-03-23)[3] (71 рік)
Гамбург, ФРН[3]
Країна Німеччина
Діяльністьполітик, лікар
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Знання мовнімецька
УчасникДруга світова війна
ЧленствоСА[3], СС[4][3][5], Kyffhäuserbund і VDSt Straßburg-Hamburg-Rostockd
Посададепутат рейхстагу Третього рейхуd і Гауляйтер[6]
Військове званняОбергруппенфюрер
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[4][3]
Конфесіялютеранство[3]
Автограф
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Великий офіцер ордена Корони Італії
Великий офіцер ордена Корони Італії
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

Біографія

ред.

Густав Адольф Шеель народився 22 листопада 1907 року в родині євангелістського пастора Вільгельма Шееля. З 1922 по 1928 відвідував гімназію Карла Фрідріха в Мангаймі. Будучи учнем, брав участь в правих колах німецького Молодіжного руху. З 1928 по 1930 рік вивчав право, економіку, богослов'я і медицину в університетах Тюбінгена і Гайдельберга.

У 1929 році вступив у Націонал-соціалістичний союз студентів Німеччини. У 1930 році організував так званий «Гумбелевський бунт», вимагаючи звільнення викладача-пацифіста Еміля Гумбеля, згодом вигнаного з університету. 1 жовтня 1930 року вступив у СА, 1 грудня — у НСДАП (партійний квиток № 391 271). З 1930 року був заступником голови Гайдельберзького студентства, а в 1931 році націонал-соціалістичною більшістю був обраний головою.

З 1932 року — керівник Південно-Західного округу Німецького студентського союзу. З січня по квітень 1933 був головою студентського комітету, брав активну участь в «чистці» Гайдельберзького студентства від євреїв, марксистів і пацифістів, в травні того ж року став організатором і оратором кампанії зі спалення книг. 17 квітня 1934 року був висунутий в керівництво Націонал-соціалістичного союзу студентів Німеччини, і після складання державного іспиту отримав ступінь доктора медицини.

13 вересня 1934 року залишив СА і через два дні перейшов у СС (квиток № 107 189). У тому ж році вступив у СД і почав швидко просуватися по кар'єрних сходах. З вересня 1935 року призначений керівником оберабшніта СД «Юго-Запад», одночасно з 1 жовтня 1936 року був інспектором поліції безпеки і СД в Штутгарті. Зі студентського середовища залучив до роботи в СД багатьох майбутніх керівників айнзатгрупп, таких як Вальтер Шталекер, Мартін Зандбергер, Ервін Вайнманн, Еріх Ерлінгер, Ойген Штаймле.

За «заслуги» перед студентством 22 листопада 1935 був обраний почесним сенатором Гейдельберзького університету. У червні 1936 року одружився з Елізабет Лотц (у них народилося четверо дітей). 5 листопада 1936 року указом Рудольфа Гесса був призначений імперським керівником студентів, що об'єднував Націонал-соціалістичний союз студентів Німеччини та Німецький студентський союз. У 1938 році обраний депутатом Рейхстагу від НСДАП в окрузі Кельн-Ахен. У жовтні 1940 року організував депортацію євреїв Карлсруе в концентраційний табір Гурс в зоні Режиму Віші, в рамках так званої «акції Вагнера-Бюркеля».

З 30 квітня по 24 листопада 1941 року був вищим керівником СС і поліції «Альпенланд» (зі штаб-квартирою в Зальцбурзі) і одночасно з 15 травня по 18 листопада — керівником оберабшніта СС «Альпенланд». 18 листопада 1941 призначений гауляйтером і 27 листопада рейхсштатгальтером Зальцбурга. Тоді ж вийшов з СД, але зберіг за собою посаду Імперського керівника студентів. З 11 грудня 1942 року — імперський комісар оборони 18-го військового округу (зі штаб-квартирою в Зальцбурзі). У 1944 році офіційно вийшов з церкви. 29 червня 1944 року призначений Імперським керівником викладачів вищих навчальних закладів (очолював Націонал-соціалістичний союз німецьких доцентів до 8 травня 1945 року). За політичним заповітом Гітлера 29 квітня 1945 року призначався імперським міністром культури, але призначення не відбулося. Після заняття американськими військами Зальцбурга 4 травня 1945 року Шеель втік.

14 травня заарештований американцями в Санкт-Файт. До 24 грудня 1947 року перебував у в'язницях і таборах для інтернованих, потім був відпущений. Після повторного інтернування, він був переведений в Гайдельберг для денацифікації. У 1948 році судом за денацифікації був визнаний «головним обвинуваченим» і засуджений до 5 років трудових таборів. Після апеляції 24 грудня 1948 був перекваліфікований в розряд «співучасників» і відпущений. На його захист виступав архієпископ Зальцбурга Андреас Рорахер, оскільки Шеель здав місто без бою і це дозволило уникнути його повного руйнування. Потім переїхав до Гамбурга, де працював в порту і в 1949 році лікарем в госпіталі. З лютого 1954 по 8 квітня 1977 року займався приватною лікарською практикою. Помер 25 березня 1979 року.

Звання

ред.

НСДАП

ред.

Нагороди

ред.

Нагороди НСДАП

ред.

Нагороди СС

ред.

Література

ред.
  • Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
  • Karl Höffkes: HpG: Die Gauleiter des Dritten Reiches, Grabert-Verlag

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в Salzburgwiki
  2. а б в Munzinger Personen
  3. а б в г д е ж и https://verwaltungshandbuch.bavarikon.de/VWH/Scheel,_Gustav
  4. а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  5. Klee E. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945 — 2 — Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2007. — 732 с. — ISBN 978-3-596-16048-8
  6. Nuremberg Trials Project — 2016.