Відкрити головне меню
Ольга Гузар

Ольга Захарівна Гузар (нар. 31 грудня 1885(18851231), Відень, Австрія — пом. 1945 ?) — діячка жіночого руху на Буковині, авторка місцевих часописів.

Зміст

БіографіяРедагувати

Ольга Гузар народилась 31 грудня 1885 року у Відні (Австрія), в родині греко-католиків генерала Захарія та Августи Павлюхів (нім. Pawluch) і походила з прадавнього українського шляхетного роду. Здобула освіту — чотири класи ліцею. Після нового призначення батька з родиною переїхала до Чернівців. Тут вона вийшла заміж за відомого в прогресивних українських колах лікаря, вихідця з Галичини, Володимира Євгеновича Гузара.

ДіяльністьРедагувати

Ольга Гузар була багаторічним головою товариства «Жіноча громада Буковини» і активним членом (певний час керівником) жіночого релігійно-доброчинного товариства «Мироносиці» . Обидва товариства були засновані в Чернівцях за сприяння українського товариства «Руська Бесіда», що вважається першою іскрою національної свідомості і національного відродження буковинських українців; товариство «Мироносиці» було засноване у 1886 році, «Жіноча громада» — у 1906 році.

Згідно з шематизмом по товариствах Буковини[1] метою діяльності товариства «Мироносиці» було сприяння процвітанню греко-католицької церкви, підтримка бідних дівчат греко-католицького віровизнання, а метою діяльності товариства «Жіноча громада Буковини» було піднесення національної свідомості, культури і добробуту українського народу, виховання і піднесення рівня освіти українських жінок. Діяльність цих товариств мала загалом культурно-просвітницький та доброчинний характер і велась в напрямах: створення дитячих дошкільних закладів, так званих «захоронок»; організація дівчачих бурс; влаштування «курсів крою та шиття», «курсів з подолання неписьменності», курсів з виготовлення виробів за народними мотивами; збирання та організацією виставок народного художньо-ужиткового мистецтва; читання лекцій і доповідей, влаштування літературних вечорів та ін. з метою збору коштів на благодійні цілі; надання матеріальної допомоги сиротам та вбогим дівчатам, дітям. Товариство «Жіноча громада» розширювало свою діяльність на села та містечка Буковини і мала 14 філій у провінції.

У 1925 році Ольга Гузар взяла участь у з'їзді жінок в Бухаресті, де виступила з промовою. Промова викликала велике зацікавлення преси. Завдяки їй буковинські жінки-українки відчули, що їхнє жіноцтво відіграє важливу роль в збереженні нації. Це дало поштовх до створення нових жіночих товариств, зокрема, «Співучого товариства українок» та інших.[2]

2 лютого 1929 року у Чернівцях відбувся перший з'їзд жінок Буковини, скликаний головою товариства «Жіноча громада» Ольгою Гузар. Серед найважливіших завдань, дотичних до справ освіти й виховання, делегати визнали створення Жіночого національного фонду, який мав стати матеріальною базою для відкриття українських приватних дитячих садків, «сиротинця», жіночої майстерні, інтернату для дівчат, влаштування курсів для читання і письма для дітей, що в умовах румунізації буковинського державного шкільництва не мали змоги вивчати рідну мову.

Не все заплановане вдалося здійснити, плани були порушені у зв'язку з приходом в 1940 році радянської влади та з початком у 1941 році Великої Вітчизняної війни і подальшої румуно-фашистської окупації території Чернівецької області.

АрештРедагувати

7 лютого 1942 року Ольгу Гузар було заарештовано Чернівецьким обласним інспекторатом поліції. На допитах вона засвідчила, що отримувала інформацію про оунівську діяльність мельниківців і бандерівців від Ореста Зибачинського, підтримувала стосунки з Іваном Григоровичем, якого знала протягом багатьох років, оскільки він приятелював з її сином; читала націоналістичну газету «Наступ»; влітку 1941 року отримала в подарунок 4 примірника видання «Мельник-Тризуб». Проте вона категорично заперечувала свою причетність до розмножування націоналістичних маніфестів і листівок. За вироком Ясського військового трибуналу від 2 квітня 1943 р. була засуджена до 3 років позбавлення волі та відправлена відбувати покарання у виправну тюрму в Міслі. На цьому слід громадської діячки в документах Чернівецького архіву обривається.

Є відомості, що Ольга Гузар померла у 1945 році у місцях позбавлення волі.[3]

Пам'ятьРедагувати

  • У 1991 році на честь відомої діячки Ольги Гузар у Чернівцях перейменовано одну з вулиць і відкрито меморіальну дошку.

ПриміткиРедагувати

  1. Укладений Германом Міттельманом на підставі статистичних відомостей, наданих дирекцією поліції та повітовими управами Буковини станом на 1911 рік.
  2. Івана Снігур. Присвячується матерям Буковини, які сьогодні зовсім забуті Архівовано 22 March 2014[Дата не збігається] у Wayback Machine. // Український часопис «Час», 2001
  3. Ольга Гузар, на честь якої у Чернівцях названо вулицю, є тіткою Блаженнійшого // «Високий Замок», 28 січня 2006

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати