Гуго Ігнотус

Гуго Ігнотус (літературний псевдонім Гуго Файгельсберга) (угор. Hugó Ignotus; 2 листопада 1869, Пешт — 3 серпня 1949, Будапешт, Угорщина) — угорський письменник, поет, редактор, публіцист, есперантист. Доктор наук. Один із найвидатніших літературних критиків Угорщини.

Гуго Ігнотус
Ім'я при народженні	угор. Veigelsberg Hugó
Народився	2 листопада 1869(1869-11-02) Пешт, Пешт, Угорщина
Помер	3 серпня 1949(1949-08-03) (79 років) Будапешт, Друга Угорська республіка
Поховання	Керепеші
Країна	Угорщина
Діяльність	поет, журналіст, літературний критик, письменник, головний редактор
Галузь	Угорська література
Alma mater	Будапештський університет (1891)
Науковий ступінь	доктор наук
Знання мов	угорська
Заклад	Nyugatd
Батько	Leó Veigelsbergd
Діти	Pál Ignotusd
Медіафайли у Вікісховищі

Пам'ятник на могилі Ігнотуса на кладовищі Керепеші в Будапешті

Біографія

Народився у 1869 році в німецькомовній єврейській родині. Його батько, Лео Файгельсберг, працював головним редактором угорської газети Pester Lloyd. Гуго вивчав право, став юристом. Отримав докторський ступінь у Будапештському університеті, зайнявся журналістикою. Співпрацював з низкою газет, зокрема, A Hét та Magyar Hírlap. Здійснив поїздки до Німеччини, Туреччини, США тв Балканами. У 1906 році був одним із співзасновників журналу «Szerda».

У 1908 році Гуго Ігнотус співзасновник літературного журналу «Nyugat» і з 1908 по 1929 рік — його головний редактор.

Під час Першої світової війни був в числі пацифістів, підтримував політику монархії. Після Угорської революції 1919 року йому було довірено вести політичну діяльність за кордоном, в зв'язку з чим він довгий час не міг повернутися до Угорщини. Розгорнув за кордоном широку журналістську діяльність.

Після аншлюсу в 1938 році Г. Ігнотус втік з Відня через Будапешт до Лондона, звідки в 1941 році переїхав до США. У 1948 році повернувся назад на Батьківщину, будучи невиліковно хворим.

Помер в 1949 році. Похований на кладовищі Керепеші в Будапешті.

Творчість

У 1891 році вийшов перший роман у віршах Гуго Ігнотуса «Прикрості Шлеміля», написаний під сильним впливом творчості Гейне. Ці вірші пройняті іронічним ставленням до самого себе, що поєднується зі скептицизмом і чуттєвим сприйняттям життя.

Згодом Ігнотус перейшов до критики, яка займала перше місце в його літературної діяльності. У 1890-тих роках, на противагу націоналістичним дрібнобуржуазним прагненням угорської літератури, Гуго Ігнотус став прибічником натуралістичного і реалістичного напряму. В основі його критичних робіт лежить теорія «Мистецтво для мистецтва», з якої він робить дуже кардинальні висновки. Г. Ігнотус гаряче підтримував всі нові літературні течії, і коли на початку XX століття в Угорщині розгорілася запекла полеміка між літературними угрупованнями ультранатуралізму, символізму та експресіонізму і старими напрямками, він став головним редактором періодичного видання «молодих» — «Der Westen».

Популярність йому принесли збірники статей «За читанням» (1906), «Досліди» (1910) та ін..

Вибрані публікації

• A Slemil keservei (1891)
• Vallomások (1895)
• Verse (1895)
• Változatok a G-húron (1902)
• A Hét szakácskönyve (1902)
• Legteljesebb legyező- és virágnyelv (1905)
• Olvasás közben jegyzetek és megjegyzések (1906)
• Feljegyzések (1909)
• Kísérletek cikkek és képek (1910)
• Színházi dolgok (1912)
• Egy év történelem jegyzetek 1914 tavaszától 1915 nyaráig (1916)
• Egy év halál jegyzetek 1914 tavaszától 1915 nyaráig (1916)
• Ignotus verseiből (1918)
• Ignotus novelláiból (1918)
• Olvasás közben új folyam újságcikkek 1913 és 1921 körül (1922)
• L'amour. Ses joies. Ses amertumes. Son rôle social (1927)
• A Nyugat útja (1930)
• Ignotus válogatott írásai. Versek, novellák (1969).

Нагороди

• Премія Pro Arte
• Премія імені Баумгартена (1949)

Література

• Літературна енциклопедія. — У 11 т.; М.: видавництво Комуністичної академії, Радянська енциклопедія, Художня література. За редакцією В. М. Фріче, А. В. Луначарського. 1929—1939.

Посилання

• Ignotus [Архівовано 26 травня 2016 у Wayback Machine.] (угор.)
• 100 éves a Nyugat — ALKOTÓK — IGNOTUS [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.] (угор.)