Губер Борис Андрійович

Борис Андрійович Губер (19031937) — російський радянський прозаїк та поет, літературний критик.

Губер Борис Андрійович
Guber BA.jpg
Народився 26 червня (9 липня) 1903
Кам'янка, Кам'янська волость, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 13 серпня 1937(1937-08-13) (34 роки)
Москва, СРСР
Поховання Нове Донське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність прозаїк, поет, літературний критик
Мова творів російська
Роки активності з 1920
Брати, сестри Губер Олександр Андрійович

Походження та навчанняРедагувати

Борис Губер народився 9 липня 1903 року в селі Кам'янка Київської губернії (нині районний центр Черкаської області) у родині управителя маєтком. Він молодший брат відомого сходознавця академіка Олександра Андрійовича Губера. Їх прадідом був голова Московської євангелічно-лютеранської консисторії Йоганн Самуель Губер, що приїхав до Російської імперії в 1807 році. Борис Губер навчався в гімназії, у Вольському кадетському корпусі. А вірші почав писати з 14 років.

З 1918 році Борис Губер жив у Карачарово Тверської губернії, де організував аматорський театр.

Він також брав участь у громадянській війні на боці червоних (1920). Після демобілізації працював вчителем, бібліотекарем, а також різноробочим.

Творча діяльністьРедагувати

Значну роль у залученні Бориса Губера до літератури зіграла Валентина Віталіївна Герн, дружина директора санаторію Карачарово, в салоні якої бували поети-символісти; вона познайомила Губера з Євгеном Замятіним, учасниками групи «Серапіонові брати». Зустрічі в салоні Герн відіграли значну роль у становленні Бориса Губера як поета та прозаїка.

Перший вірш Бориса Губера було надруковано в журналі «Червоний артилерист» (1921). У 1922 році Губер почав роман «Врід», а остаточно перейшов на прозу в 1924 році. У прозі позначається вплив Івана Буніна.

В цей час Борис Губер переїхав до Москви і прилучився до літературної групи «Перевал». Він був близьким другом Олександра Воронського. До групи в різний час входили Іван Катаєв, Андрій Платонов, Михайло Пришвін та інші.

Борис Губер — автор книг: «Шарашкіна контора» (1924), «Джаїр» (1926), «Сусіди» (1926), «Відома Шурка Шапкіна» (1926), «Несплячі» (1931), «Бабине літо» (1934), «Квітень» (1936) та інших.

В середині 1930-х років Борис Губер, як і деякі члени «Перевалу» відвідували літературний салон Євгенії Соломонівни Хаютіної, дружини глави НКВС Миколи Єжова. Це знайомство зіграло фатальну роль у житті Бориса Губера: його та інших членів «Перевалу» звинуватили у спробі вбити Єжова. Їх план нібито полягав у тому, що коли Єжов прийде з роботи і пройде до своєї кімнати, Борис Губер повинен відкрити вхідні двері «бойовика», а той — вбити наркома.

Арешт та смертна караРедагувати

20 червня 1937 року Борис Андрійович Губер був заарештований. Тоді ж затримали і Олександра Воронського, Івана Катаєва, Миколу Зарудіна. Менш ніж через місяць всі вони були засуджені до вищої міри покарання за «участь у контрреволюційній терористичній організації» і розстріляні як «вороги народу» в один день — 13 серпня 1937 року. Поховані у спільній могилі № 1 на Донському кладовищі.

Борис Андрійович Губер, як і його «спільники», був реабілітований у 1956 році. Дату і обставини смерті Бориса Губера рідні дізналися тільки в 1991 році.

ТвориРедагувати

  • Шарашкина контора. — М.-Л.: ЗИФ, 1926.
  • Шарашкина конетора. — М., 1927.
  • Соседи. — М., 1927.
  • Известная Шурка Шапкина. — М.-Л.: ГИЗ, 1927.
  • Джаир. — М., 1927.
  • Бабы придумали. — 1928.
  • Простая причина. — М.: Федерация, 1928.
  • Сыновья. — 1930. (совм. с Г. Глинкой) Эшелон опаздывает. — М.: Федерация, 1932.
  • Неспящие (сборник очерков о кубанском колхозе). — М.: Федерация, 1931.
  • Бабье лето. — М., 1934.
  • Апрель. — М., 1936.
  • Дружба. — 1936.
  • Бабье лето. — М.: Советский писатель, 1959.

ЛітератураРедагувати

  • Писатели. Автобиографии и портреты современных русских прозаиков. М., 1928.
  • Вихирева Р. Губер Б. «Бабье лето» // Художественная литература. 1935, № 6.
  • Гущин М. Губер Б. «Бабье лето» // Звезда. 1935, № 6.
  • Владиславлев И. В. Литература великого десятилетия. 1917—1927. Т. 1. — М., 1928.
  • Мацуев Н. И. Художественная литература и критика, русская и переводная. 1926—1928. — М., 1929.
  • Казак В. Лексикон русской литературы XX века = Lexikon der russischen Literatur ab 1917 / [пер. с нем.]. — М. : РИК «Культура», 1996. — XVIII, 491, [1] с. — 5000 экз. — ISBN 5-8334-0019-8.