Грузька (притока Нагольної)
Грузька[1][2] — річка в Україні на території Ровеньківської міськради Луганської області. Ліва притока річки Нагольної (басейн Азовського моря).
| Грузька | |
|---|---|
| Витік | на західній стороні від села Зеленопілля |
| • координати | 47°55′17″ пн. ш. 39°27′24″ сх. д. / 47.92139° пн. ш. 39.45667° сх. д. |
| Гирло | Нагольна |
| • координати | 47°57′06″ пн. ш. 39°20′01″ сх. д. / 47.95167° пн. ш. 39.33361° сх. д. |
| Похил, м/км | 8,2 м/км |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: | |
| Довжина | 11 км |
| Площа басейну: | 47,3 км² |
Опис
ред.Довжина річки 11 км, похил річки 8,2 м/км площа басейну водозбіру 42,0 км²[3], найкоротша відстань між витоком і гирлом — 9,77 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,13 [4]. Формується декількома балками та загатами[1][2].
Розташування
ред.Бере початок на західній стороні від села Зеленопілля[5]. Тече переважно на північний захід і у селі Платонівка впадає у річку Нагольну, ліву притоку річки Міусу.
Цікаві факти
ред.- Біля витоку річки на східній стороні на відстані приблизно 1 км пролягає автошлях М03[4] (автомобільний шлях міжнародного значення на території України, Київ — Харків — КПП Довжанський (державний кордон з Росією)).
- У XX столітті на річці існували молочно-, та птице-тваринні ферми (МТФ, ПТФ)[2].
Примітки
ред.- ↑ а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVII, лист: 18. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Область Войска Донского
- ↑ а б в Топографічна карта Главного штабу l-37-007. Дьяково. Масштаб 1 : 100 000. Стан місцевості подано на 1982 рік.
- ↑ Каталог річок України / уклад. Г. І. Швець, Н. І. Дрозд, С. П. Левченко; відп. ред. В. І. Мокляк. — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — 192 с. — 3000 прим.
- ↑ а б Річка на Google.Maps
- ↑ Річка на OpenStreetMap
Джерела
ред.- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 157 (Грузька № 7).
- «Каталог річок України». — К.: Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 137. — (№ 2354).