Гродзинський Дмитро Михайлович

Дмитро́ Миха́йлович Гродзи́нський (5 серпня 1929, Біла Церква — 10 серпня 2016, Київ) — академік Національної академії наук України, професор, доктор біологічних наук[1]. Академік-секретар Відділення загальної біології НАН України. Голова Національної комісії з радіологічного захисту при Парламенті України. Завідував відділом біофізики й радіобіології Інституту клітинної біології й генетичної інженерії НАН України. Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Двічі удостоювався звання «Соросівський професор».

Дмитро Михайлович Гродзинський
Народився 5 серпня 1929(1929-08-05)
Біла Церква
Помер 10 серпня 2016(2016-08-10) (87 років)
Київ
Країна СРСР СРСР, Україна Україна
Діяльність біолог
Alma mater Білоцерківський сільськогосподарський інститут
Галузь Радіобіологія
Заклад Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор біологічних наук
Членство НАН України
Відомий завдяки: у 1991—2009 роках очолював НКРЗУ
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України — 1998 Грамота Президії Верховної Ради УРСР — 1986 Державна премія України в галузі науки і техніки — 1994 Орден «Знак Пошани»  — 1980
Премія АН УРСР ім. М. Г. Холодного (1979)

Життєпис ред.

Докладніше: Ґродзінські

Народився 5 серпня 1929 року в місті Біла Церква Київської області, в Україні. Мав дві вищі освіти — закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут і механіко-математичний факультет Московського державного університету ім. Ломоносова. Кандидатську й докторську дисертації захистив у Вченій Раді при Відділенні біології Академії наук України.

Основне коло наукових інтересів — радіобіологія й радіоекологія, репараційні процеси в опроміненій клітині, механізми протипроменевого захисту, механізми дії малих доз іонізуючих випромінювань, віддалені ефекти опромінення. Розробив теорію надійності біологічних систем.

З перших днів після катастрофи на Чорнобильській АЕС здійснював дослідження з вивчення радіобіологічних і радіоекологічних наслідків Чорнобильської катастрофи. Впродовж 1991—2009 років, починаючи з моменту утворення, незмінно очолював Національну комісію з радіаційного захисту населення України Верховної Ради України.

 
Могила Дмитра та Михайла Гродзинських, Байкове кладовище

Помер через п'ять днів після 87-го дня народження, 10 серпня 2016 року. Похований на Байковому кладовищі разом із сином (ділянка № 33).

Родина ред.

Молодший брат академіка НАНУ, біолога Андрія Гродзинського, батько члена-кореспондента Національної академії наук України Михайла Гродзинського.[2]

Освіта, наукові ступені та звання ред.

травень 1990 р. обраний академіком АН УРСР зі спеціальності «радіобіологія»
березень 1974 р. обраний членом-кореспондентом АН УРСР зі спеціальності «фізіологія рослин»
липень 1965 р. присвоєно звання професора
грудень 1964 р. захистив докторську дисертацію на Вченій раді Відділення біології АН УРСР
грудень 1955 р. закінчив аспірантуру при Інституті фізіології рослин АН УРСР. Захистив кандидатську дисертацію
квітень 1952 р. закінчив агрономічний факультет Білоцерківського сільськогосподарського інституту
травень 1947 р. закінчив середню школу

Трудова діяльність ред.

2009‑2016 радник Президії НАН України
1998‑2009 академік-секретар Відділення загальної біології Національної Академії Наук України
1991‑1996 завідувач кафедрою радіобіології біологічного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка
1985‑2016 завідувач відділом біофізики та радіобіології Інституту клітинної біології і генетичної інженерії Національної Академії Наук України
1974‑1985 директор Інституту фізіології рослин АН УРСР
1963‑1974 завідувач відділом біофізики та радіобіології Інституту фізіології рослин АН УРСР
1962‑1963 експерт ФАО ООН в Югославії
1957‑1962 старший науковий співробітник Інституту фізіології рослин АН УРСР
1955‑1957 молодший науковий співробітник Інституту фізіології рослин АН УРСР
1952‑1955 аспірант Інституту фізіології рослин і агрохімії АН УРСР

Викладання в університетах ред.

1993 до 2016 Університет «Києво-Могилянська Академія»
1965 до 2016 Міжнародний Соломонів Університет
1962-1963 Університет в Нові Сад, Югославія
1954 до 2016 Київський університет ім. Тараса Шевченка

Погляди ред.

«Причини занепаду радіобіології, як і інших розділів науки, засвідчують, що в очах тих, хто приймає рішення, пріоритет наукової діяльності зайняв чи не найостанніше місце у шкалі цінностей для держави. Це й призвело до таких негативних явищ, як відтік здібних молодих науковців у розвинені країни, фактично повне припинення розробок у галузі не лише фундаментальних, а й прикладних наук, поступове зниження рівня освіти.

Наша країна готує кадри науковців для інших, багатих країн. Практично гинуть наукові школи України, які мали всесвітнє визнання. І саме в цей час у науці здійснюються вкрай важливі відкриття, які докорінно змінюють технології й переводять людство з ери індустріальної до ери високих технологій, нових небачених можливостей у медицині, сільському господарстві, енергетиці та інформаційних технологіях. Хотілось би сподіватись, що ставлення до науки кардинально зміниться, бо якщо ми її остаточно втратимо, це буде катастрофа. Значно більш трагічніша, ніж Чорнобильська», — цитату взято з книжки Ігоря Шарова Вчені України: 100 видатних імен [Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine.].

Вшанування пам'яті ред.

У грудні 2009 року одній із вулиць Білої Церкви, малій батьківщині братів Дмитра та Андрія Гродзинських, неподалік будинку, в якому свого часу мешкала їх родина, присвоєно ім'я академіків Гродзинських.[3]

Публікації ред.

Близько 750 наукових статей (серед яких близько 30 монографій і підручників) та авторських свідоцтв.

Найважливіші монографії ред.

  • рос. Методика применения радиоактивных изотопов в биологии. — Киев: Изд-ство УАСХН, 1962. −171 с.
  • Природна радіоактивність рослин і ґрунтів. — Київ: Наукова думка, 1965. −216 с.
  • Біофізика рослин
    • Видання російською мовою -Київ: Наукова думка, 1972.-256 с.
    • Видання англійською мовою: Jerusalem: Keter Publishing House, 1976. −236 p.
    • Видання польською мовою: Варшава: Panstwowe Wydawnictwo Rolnicze і Lesne, 1978. −406 s.
  • рос. Надежность растительных систем. — Киев: Наукова думка, 1983. −367 с.
  • рос. Радиобиология растений. — Киев: Наукова думка, 1989. −380 с.
  • Підручник — Биофизика. — Киев: Вища школа, 1988. −504 с. (у співавторстві)
  • Словник української біологічної термінології / відпов. редактори: Д. М. Гродзинський, Л. О. Симоненко. — Київ : КММ, 2012. — 744 с. — ISBN 978-966-1673-12-9.

Примітки ред.

  1. М. М. Хомляк. Гродзинський Дмитро Михайлович// Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021. 
  2. «Династія природознавців Гродзинських» Газета «[[Демократична Україна (газета)|Демократична Україна]]", 2006. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 2 червня 2012. 
  3. «Де така вулиця — Академіків Гродзинських?». «Дзеркало тижня», 18 грудня 2009 12:56, № 50[недоступне посилання]

Джерела ред.