Відкрити головне меню

Національна комісія з радіаційного захисту населення України

Національна комісія з радіаційного захисту населення України (НКРЗУ) є «постійно діючим вищим незалежним колегіальним науково-експертним дорадчо-консультативним органом з питань протирадіаційного захисту та радіаційної безпеки населення України».

Національна комісія з радіаційного захисту населення України
(НКРЗУ)
Logo nkrzu.png
Загальна інформація
Країна Україна Україна
Керівництво діяльністю здійснює Міністерство екології та природних ресурсів України
Річний бюджет 1.04 млн. (2019)[1]
Ключовий документ Положення «Про Національну комісію з радіаційного захисту населення України»
Офіційний сайт

Головною метою діяльності НКРЗУ є визначення загальних принципів та критеріїв протирадіаційного захисту життя і здоров'я людини від негативного впливу іонізуючих випромінювань.

У своїй діяльності НКРЗУ керується Конституцією України[2], актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Концепцією радіаційного захисту населення України у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, законами України[3][4][5][6], іншими нормативно-правовими актами та Положенням про НКРЗУ[7].

Окрім того, у своїй діяльності НКРЗУ спирається на рекомендації та висновки міжнародних організацій, членом яких є Україна та/або з якими вона має угоди про співробітництво з питань оцінки впливу дії іонізуючого випромінювання на здоров'я людини та з питань протирадіаційного захисту населення.

В рамках визначених повноважень і компетенції НКРЗУ:

  • Бере участь у розробленні та формуванні національної політики з питань державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, поводження з радіоактивними матеріалами (речовинами) та радіоактивними відходами, у розробленні та запровадженні в Україні основних концепцій, принципів, норм, правил, стандартів та заходів протирадіаційного захисту людини, рекомендацій щодо зменшення впливу на здоров'я населення України радіаційного фактора та економічних і соціальних наслідків дії іонізуючого випромінювання, а також у формуванні системи правових, соціально-економічних і організаційних заходів,спрямованих на забезпечення протирадіаційного захисту та охорони життя та здоров'я населення України.
  • Розробляє основні напрями і шляхи комплексного вирішення науково-технічних, економічних і соціальних проблем у сфері протирадіаційного захисту.
  • Погоджує науково обґрунтовані допустимі рівні (норми) радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища, вмісту радіоактивних речовин у продуктах харчування і сільськогосподарській продукції, повітрі, ґрунті, воді, а також заходи щодо обмеження впливу на людину природного, промислового, медичного та побутового опромінення.
  • Визначає критерії встановлення зон радіоактивно забруднених територій та розробляє пропозиції щодо заходів протирадіаційного захисту населення, персоналу, навколишнього природного середовища в цих місцевостях.
  • Здійснює науково-експертний аналіз проектів законодавчих актів, інших нормативно-правових актів у сфері забезпечення протирадіаційного захисту населення та радіаційної безпеки, експертизу планів будівництва підприємств атомної енергетики, підприємств, що використовують джерела іонізуючого випромінювання та об'єктів поводження з радіоактивними відходами, програм використання відпрацьованих ядерного палива і джерел іонізуючого випромінювання та їх захоронення, бере участь в екологічній експертизі цих об'єктів.
  • Надає рекомендації щодо основних напрямів дій при радіаційних аваріях, нормативно-методичної документації з питань подолання наслідків радіаційних аварій.
  • Бере участь у створенні систем управління базами даних з норм радіаційної безпеки, радіаційно-екологічної ситуації в Україні, рівнів опромінення, стану здоров'я населення та персоналу, який зайнятий у сфері використання ядерної енергії.

ІсторіяРедагувати

Національна комісія з радіаційного захисту населення України була створена Постановою Верховної Ради України[8] відповідно до Декларації про державний суверенітет України[9] з метою забезпечення науково обґрунтованого підходу до вирішення проблем радіаційного захисту населення з урахуванням регіональних особливостей республіки, розширення участі у міжнародному співробітництві з цих питань. Постановами Президії Верховної Ради України[10][11] було затверджено Тимчасове положення про Комісію та її персональний склад. Розпорядженням Кабінету Міністрів України[12] були визначені структура, штати та матеріально-технічне забезпечення НКРЗУ.

Першим Головою Комісії Верховна Рада обрала видатного вченого, академіка Національної академії наук, доктора біологічних наук, професора Гродзинського Дмитра Михайловича[13].

Верховна Рада України своєю постановою[14] затвердила постійне Положення про НКРЗУ, а постановою[15] новий склад НКРЗУ в кількості 30 осіб, серед яких 8 академіків та членів-кореспондентів НАН та НАМН України, 20 докторів наук.

У квітні 2009 року Верховна Рада України визначила свої повноваження у сфері радіаційного захисту населення, доповнивши Закон України[3] статтею 8-1, згідно з якою Положення та персональний склад НКРЗУ затверджується Верховною Радою України. На виконання цієї норми Закону у 2009 році Верховна Рада України затверджує нове Положення про Комісію[7]. Цією ж Постановою Головою Комісії затверджений Скубенко Володимир Петрович.

Постановою Верховної Ради України[16] затверджено новий склад в кількості 45 осіб, серед яких 11 академіків і 6 членів-кореспондентів національних академій наук України, а також 38 докторів наук та 5 кандидатів наук.

Структура КомісіїРедагувати

На засіданні Комісії 15 квітня 2010 року були створені комітети (робочі органи) та затверджений їх персональний склад.

Комітет Назва комітету Голова комітету
I Комітет комплексного аналізу безпеки ядерних і радіаційних технологій, що впроваджуються, проектуються та транспортуються на територію України Вишневський Іван Миколайович (до серпня 2017 р.), академік НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор
II Комітет комплексного аналізу біологічних впливів іонізуючого випромінювання на людину і навколишнє природне середовище при застосуванні ядерних і радіаційних технологій в медичних і наукових установах Чехун Василь Федорович, академік НАН України, доктор медичних наук, професор
III Комітет комплексного аналізу проблем, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи Талько Вікторія Василівна, доктор медичних наук, професор
IV Комітет комплексного аналізу безпеки гірничовидобувної та переробної промисловості, поводження з радіоактивними відходами та їх впливу на населення та навколишнє природне середовище Лисиченко Георгій Віталійович (до березня 2018 р.), член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, старший науковий співробітник
V Комітет комплексного аналізу та визначення критеріїв встановлення зон радіоактивного забруднення територій та розроблення пропозицій щодо протирадіаційного захисту населення, персоналу та навколишнього природного середовища в цих місцевостях Кашпаров Валерій Олександрович, доктор біологічних наук
VI Комітет системного науково-експертного аналізу проектів законодавчих ініціатив, інших нормативно-правових актів у сфері забезпечення протирадіаційного захисту населення, ядерної та радіаційної безпеки Копиленко Олександр Любимович, член-кореспондент НАН України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор
VII Комітет комплексного аналізу міжнародних та національних норм і стандартів радіаційної безпеки і дозиметрії та їх адаптації на території України Ліхтарьов Ілля Аронович (до січня 2017 р.), доктор фізико-математичних наук, професор, член МКРЗ

ПриміткиРедагувати

  1. Розподіл видатків Державного бюджету України на 2019 рік (документ .xls), лист «dod3», рядок 326 — офіційний сайт Верховної Ради України
  2. Конституція України. Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР
  3. а б Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань. Верховна Рада України; Закон від 14.01.1998 № 15/98-ВР
  4. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку. Верховна Рада України; Закон від 08.02.1995 № 39/95-ВР
  5. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Верховна Рада УРСР; Закон від 27.02.1991 № 791а-XII
  6. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Верховна Рада УРСР; Закон від 28.02.1991 № 796-XII
  7. а б Про затвердження Положення про Національну комісію з радіаційного захисту населення України. Верховна Рада України; Постанова, Положення від 06.10.2009 № 1630-VI
  8. Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи. Верховна Рада УРСР; Постанова від 01.08.1990 № 95-XII
  9. Декларація про державний суверенітет України. Верховна Рада УРСР; Декларація від 16.07.1990 № 55-XII
  10. Про Концепцію проживання населення на територіях Української РСР з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Верховна Рада УРСР; Постанова, Концепція від 27.02.1991 № 791-XII
  11. Про склад Національної комісії по радіаційному захисту населення України (НКРЗУ). Президія ВР України; Постанова від 30.08.1991 № 1461-XII
  12. Кабінет Міністрів України; Розпорядження від 16.11.1992 № 751-р
  13. Про Голову Національної комісії по радіаційному захисту населення України (НКРЗУ). Верховна Рада УРСР; Постанова від 28.02.1991 № 798-XII
  14. Про Положення про Національну комісію з радіаційного захисту населення України. Верховна Рада України; Постанова від 19.05.1999 № 675-XIV
  15. Про Голову та склад Національної комісії з радіаційного захисту населення України. Верховна Рада України; Постанова від 02.03.2000 № 1530-III
  16. Про чисельність та склад Національної комісії з радіаційного захисту населення України. Верховна Рада України; Постанова від 23.12.2009 № 1791-VI