Грибальова Валентина Олександрівна
Валентина Олександрівна Грибальова (нар. 1919, Ізоча, Невельський район Росія — 1945, Кюстрина, Польща) — радянська танкістка, учасниця Великої Вітчизняної війни, старший сержант. У роки війни — механік-водій легкого танка Т-60, потім середнього танка Т-34.
| Грибальова Валентина Олександрівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
1919 Невельський район, СРСР |
| Померла |
20 лютого 1945 Костшин-над-Одрою, Республіка Польща |
| Поховання | Західнопоморське воєводство |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Знання мов | російська |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Військове звання | старший сержант |
| Нагороди |
    |
Біографія ред.
Народилася в 1919 році на станції Ізоча Вітебської губернії (нині село Червоне Селище Невельського району Псковської області), де провела своє дитинство.
Переїхала в Ленінград в 1932 році. Працювала комірником в автотранспортному управлінні Ленсовета і одночасно закінчила курси шоферів Осоавіахіма[1].
З початком Великої Вітчизняної війни комсомолка Валентина Грибальова направлена в загін Місцевої протиповітряної оборони (МППО)[1]. Як і всі, чергувала на ленінградських дахах, гасила «запальнички», допомагала витягувати з-під завалів поранених. Пережила дві блокадних зими.
У січні 1943 (за іншими даними — в 1942 році) добровільно вступила в Червону Армію (призвана до лав РСЧА Фрунзенським РВК міста Ленінграда), опанувавши спеціальність механіка-водія[1]. Навчалася в навчальному танковому підрозділі, розташованому на Виборзькій стороні Ленінграда[2]. Першою бойовою машиною був легкий танк Т-60, потім середній танк Т-34.
У складі 220-ї окремої танкової бригади брала участь в боях зі зняття блокади Ленінграда, на Карельському перешийку, брала участь у визволенні Естонії та Польщі[1].
28 серпня 1943 року бригада виведена в резерв Ленінградського фронту на переформування[3]. У вересні 1944 року за утримання свого танка «в зразковому порядку і в бойовій готовності» механік-водій танка 1-ї танкової роти 3-го танкового батальйону сержант В. О. Грибальова була нагороджена медаллю «За відвагу».
30 листопада 1944 року бригада перейшла в підпорядкування 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту[3]. У боях 14-17 січня 1945 року 3-й танковий батальйон капітана В. Г. Кабанова у взаємодії зі стрілецьким полком 94-ї гвардійської стрілецької дивізії пробили пролом в обороні противника і, вклинившись в глибину на 12 кілометрів, першим увійшов до річки Пілиця. При прориві сильно укріпленої оборони противника старший сержант В. А. Грибальова вміло провела свою машину через мінне поле і перша прорвалася вперед, роздавивши два дзоти і три кулеметних гнізда. Тим самим вона забезпечила успішне просування радянської піхоти. Надалі, при форсуванні річки Пілиця, вона «мужньо і самовіддано» перша провела свою машину через переправу. За цей епізод 24 січня 1945 року була представлена командиром 3-го танкового батальйону капітаном В. Г. Кабановим до ордену Слави III ступеня, проте рішенням командира бригади полковника А. М. Пашкова нагорода була переглянута на орден Червоного Прапора.
З 31 січня бригада брала участь в бойових діях по утриманню Кюстрінского плацдарму на західному березі річки Одер. В боях по розширенню плацдарму старший сержант В. О. Грибальова в складі екіпажу знищила три танки PzKpfw IV, 6 гармат, дві мінометні батареї з розрахунками і до 100 солдатів офіцерів противника. При цьому відбито три контратаки противника.
20 лютого 1945 року механік-водій танка Т-34 3-го танкового батальйону старший сержант В. А. Грибальова загинула в бою. За спогадами генерал-лейтенанта Ф. Є. Бокова, який був на той час членом Військової ради 5-ї ударної армії, «всі частини і підрозділи облетіла звістка про безсмертний подвиг комсомолки механіка-водія танка старшого сержанта Валентини Олександрівни Грибальової. Її машина була в бойовому дозорі на північний захід від Кюстрина. Раптово велика група німців, вириваючись з мішка, кинулася напролом, намагаючись з'єднатися зі своїми частинами. Екіпаж атакував противника, кулеметним і гарматним вогнем знищив десятки гітлерівців. Але тим все-таки вдалося підбити бойову машину, і вона не могла рухатися. Але танкісти продовжували розстрілювати фашистських солдатів. Валю важко поранило. Стікаючи кров'ю, вона трималася до останнього патрона, до останнього подиху.»[4]
Похована на центральній площі села (нім. Darrmietzel нині Даргомишль в гміні Дембно Мислібурського повіту Західнопоморського воєводства, Польща).
Сім'я ред.
Мати — Домна Олексіївна Грибальова, проживала в Ленінграді на вулиці Фонтанка.
Нагороди ред.
- орден Червоного Прапора (15 лютого 1945)
- орден Вітчизняної війни I ступеня (11 березня 1945)
- медалі:
- медаль «За відвагу» (26 вересня 1944)
- медаль «За оборону Ленінграда»
Пам'ять ред.
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Мемориальная доска в Санкт-Петербурге. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 31 березня 2020. |
20 січня 1969 року ім'ям В. А. Грибальової названа вулиця в Виборзькому районі Ленінграда (нині Санкт-Петербург)[1]. На будинку № 6 встановлено меморіальну дошку[5].
В її честь також названо вулицю в Невель[6].
У селі Нова Ізоча в пам'ять В. А. Грибальової поставлений обеліск[7].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Санкт-Петербург. Петроград. — Л.: Энциклопедический справочник, 1992.
- ↑ Грибалёвой улица [Архівовано 17 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Горбачевич К. С., Хабло Е. П. Почему так названы? О происхождении названий улиц, площадей, островов, рек и мостов в Ленинграде. — Л.: Лениздат, 1967.
- ↑ а б 220-я танковая бригада. Танковый фронт. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ Боков Ф. Е. Глава третья. Пылающий плацдарм // Весна победы. — 2-е изд. — М. : Мысль, 1985. — С. 101-102. — (Военные мемуары) — 150 000 прим.
- ↑ Улица Грибалёвой / Улицы района, названные в честь героев Великой Отечественной войны. Администрация Санкт-Петербурга. 2012. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ Невель. Справочник.
- ↑ Мельников С. Е. О чём говорят географические названия: Историко-лингвистические и краеведческие заметки. — Л. : Лениздат, 1984. — 199 с.
Література ред.
- Грибальова Валентина Олександрівна [Архівовано 17 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Санкт-Петербург. Петроград. Ленінград: Енциклопедичний довідник / Ред. колегія: Л. Н. Бєлова, Г. Н. Булдаков, А. Я. Дегтярьов та ін. — М. Великої російської енциклопедії, 1992.
Посилання ред.
- г. Невель — ул. танкиста Валентины Грибалёвой. Невель. Справочник. Всё о Невеле. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 15 вересня 2014.
- В Выборгском районе состоялось семь митингов, посвященных Дню Победы. Администрация Санкт-Петербурга. 8 травня 2013. Архів оригіналу за 23 жовтня 2016. Процитовано 15 вересня 2014.
- Mapro. Валентина Александровна Грибалёва (Механик-водитель «Т-60», «Т-34») // Интернет-газета «Танки Онлайн». — 2011. — № 23. — С. 8. Архівовано з джерела 26 березня 2016. Процитовано 31 березня 2020.