Гребінниця менша
Гребінниця менша (Lophocolea minor) — вид печіночників родини гребінницевих (Lophocoleaceae)[1].
| Гребінниця менша | |
|---|---|
_0559.jpg)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Печіночники (Marchantiophyta) |
| Клас: | Jungermanniopsida |
| Порядок: | Юнгерманіальні (Jungermanniales) |
| Родина: | Гребінницеві (Lophocoleaceae) |
| Рід: | Гребінниця (Lophocolea) |
| Вид: | L. minor
|
| Біноміальна назва | |
| Lophocolea minor Nees, 1836
| |
Поширення
ред.Батьківщиною є Європа, Північна Африка, Азія, Австралія, Північна Америка[2].
Зростає на світлих і напівтінистих, рідко тінистих, свіжих і сухих місцях на лужних, вапняних і слабокислих, глинистих, супіщаних і перегнійних ґрунтах, на лесах, на лужних, вапняково-багатих скелях, або безпосередньо на скелі, або над тонким шаром ґрунту, на стінах або біля основи листяних дерев. Часто живе епібріально, тобто над іншими мохами. Місця зростання знаходяться в лісах або поза ними, на насипах і узбіччях доріг, в кар'єрах і глиняних кар'єрах, на прогалинах лук, пасовищах і сухих галявинах, в заплавах струмків і річок.
Характеристика
ред.Ніжні, більш-менш розгалужені пагони завдовжки до 2 сантиметрів і завширшки від 0,5 до 2 міліметрів утворюють жовто-зелені плоскі покриви або спорадично ростуть між іншими мохами. Листки прикріплені до стебла майже вздовж або злегка викривлено, віддалено або щільно розташовані, яйцеподібні, розділені на дві тупо загострені частки у верхній чверті або третині, розріз від прямокутної до півмісяцеподібної форми. Клітини листка тонкостінні, кути не потовщені або ледь потовщені. Розмір клітини в середині листа становить близько 20-40 мікрометрів. На клітину припадає від 3 до 10 масляних тілець округлої або овальної форми. Нижні листки глибоко розділені на дві розпростерті ланцетні частки. Lophocolea minor дводомна рослина. Спорофіти утворюються дуже рідко. З іншого боку, майже завжди є дуже рясні виводкові тіла (живці), особливо на краях листя; вони або поодинокі та одноклітинні, або дуже часто утворюють багатоклітинні згустки або короткі нитки.
Примітки
ред.- ↑ Lophocolea minor. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 03.02.2024.
- ↑ Lophocolea minor. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 03.02.2024.
Джерела
ред.- Jan-Peter Frahm, Wolfgang Frey: Moosflora (= UTB. 1250). 4., neubearbeitete und erweiterte Auflage. Ulmer, Stuttgart 2004, ISBN 3-8252-1250-5.
- Martin Nebel, Georg Philippi (Hrsg.): Die Moose Baden-Württembergs. Band 3: Spezieller Teil (Bryophyta: Sphagnopsida, Marchantiophyta, Anthocerotophyta). Ulmer, Stuttgart 2005, ISBN 3-8001-3278-8.
- Heribert Köckinger: Die Horn- und Lebermoose Österreichs (Anthocerotophyta und Marchantiophyta), Catalogus Florae Austriae, II Teil, Heft 2, ISBN 978-3-7001-8153-8.