Гра́фське прова́лля — печера у Ґудаутському муніципалітеті Абхазької Автономної Республіки Грузії.

Графське провалля Picto infobox map.png
Характеристики
Тип карстова
Гірські породи вапняк
Довжина 550 м
Глибина 145 м
Дослідження
Рік відкриття 1982
Категорія складності
Розташування
Країна Грузія
Регіон Абхазька Автономна Республіка
Місцевість Бзибський хребет

РозташуванняРедагувати

Печера знаходиться на Бзибському хребті, на схід від Чіпширинського хребта. Довжина — 550 м, проективна довжина — 430 м, глибина — 145 м, площа — 1400 м², об'єм — 14000 м³, висота входу близько 2200 м.

Труднощі проходження печериРедагувати

Категорія складності 5А.[1]

Опис печериРедагувати

Ніша в скельному оголенні приводить до досить великої зали. У північно-східному кутку зали вузький 10-метровий меандр виводить до 6-метрового схилу. Далі тягнеться похилий хід шириною до 2 метрів до зали, що розширюється, а потім приводить до 20-метрової криниці, на дні якої наступна зала. У її західній стінці починається довга галерея, що веде до зали Озерний трійник (-75 м). Звідси одна частина порожнини тягнеться майже горизонтально, а друга — утворює колінчастий хід, що 15-метровим колодязем обривається в натічні галерею. Її південний кінець досить круто піднімається вгору, а північний закінчається непрохідною щілиною на глибині 145 м.

Шахта закладена в верхньоюрських вапняках.

У верхній частині порожнини слабо капає, в південно-західному ході, а також у придонній частині шахти є постійний водотік.

У шахті розвинені брилово-обвальні накопичення, на склепіннях першої зали є численні кальцитові колони, сталактити, сталагміти, в руслі струмка — печерні перли. У привходовій частині постійно є скупчення снігу, а в дальній частині грота і в галереї до 6-метрового колодязя — натічна крига, крижані сталагміти та сталагнати[2].

Історія дослідженняРедагувати

Топозйомка порожнини проведена спелеогрупою «Альтус» Томського медінституту в 1982 р.

ПриміткиРедагувати

  1. Перечень классифицированных пещер (Центр. совет по туризму и экскурсиям). — М.,1989.
  2. Кадастр пещер СССР. — М.: ВИНИТИ, 1986. — С. 152–154.