Готтард (залізничний тунель, 1882) на мапі
Готтардбан
0.0 З Цюриха
0.0 Цуг 425 м над р.м.
Аргауйше Зюдбан з Базель
Цуг Постплац
99.4 Роткройц
Тунель Цуг585 m
Цуг Казино
Цуг Фридбах
Цуг Обервіль
Роткройц товарний двір
З Ольтену та Базелю
З Берну до Вольхузену
Тунель Лотенбах36 m
Тунель Гюч326m
Тунель Музегг2,107 m
0.0 Люцерн 436 м над р.м.
Тунель Шенхайм199 m
Люцерн-Феркерсхаус (Музей транспорту)
Брюнігбан
Тунель Шильтеннойне166 m
Тунель Зебург113 m
Мегген Центрум
10.7 Мегген
Вальхвіль Херндлі
Мерлішахен
Кюснахт-ам-Рігі
107.2
0.0
Вантажний маршрут з Ріш
19.2
0.0
Іммензе
Тунель Бюль90m
9.5 Вальхвіль449 MSL
Тунель Росплаттен48 m
Тунель Ст. Адріан65 m
Тунель Руфібах40 m
Тунель Калькофен69 m
Тунель Риндельфлух200 m
Тунель Мюлефлух192 m
15.8
8.9
8.9 ARB / Арт-Гольдау
SOB до Бібербругг й Рапперсвіль
13.9 Штайнен
17.0 Швиц
Міст Муота54 m
20.5 Бруннен
Клостербах міст Бруннен83 m
Тунель Моршах558 m
Тунель Моршах1,372 m
Тунель Хохфлух584 m
Тунель Францискус193 m
Тунель Фрохальп2,793 m
Тунель Ельберг1,987 m
26.6 Зізікон
Тунель Штутцек-Аксенберг3,375 m
Тунель Штутцек988 m
Міст Гумпішбах48 m
Тунель Телльсплатте171 m
Тунель Аксенберг1,128 m
Тунель Зульцек128 m
Стара галерея Груонбах100 m
Нова галерея Груонбах98 m
32.3 Флюелен
35.3 Альтдорф
Базовий тунель Готтард до Бодіо
41.6 Ерстфельд
AlpTransit—відгалуження до
будівельного майданчика
Базовий тунель Готтард
46.5 Амстег-Зіленен
Тунель Віндгеллен183 m
Міст Герстеленбах127 m
Тунель Брістен709 m
Міст Інчіройсс121 m
Тунель Інчі88 m
50.0 Інчі
Міст Цграггенталь89 m
Тунель Цграгген68 m
Тунель Брайтен57 m
Тунель Майчлінген74 m
Міст Зеккен120 m
Галерея Мершлисбах25 m
54.4 Гуртнеллен
Тунель Хеггерибах92 m
Тунель Мурен53 m
Спіральний тунель Пфаффеншпрунг1,476 m
Вигнутий тунель Леггиштайн1,090 m
Тунель Мюле88 m
Тунель Шталох40 m
Міст Нижній Майенройсс60 m
Тунель Кірхберг300 m
Міст Верхній Майенройсс54 m
Міст Середній Майенройсс122 m
Тунель Майенкройц78 m
Галерея Середній Енчигталь185 m
Галерея Верхній Енчигталь102 m
Міст Келлербах70 m
62.8 Вассен 928 м над р.м.
Міст Рорбах61 m
Тунель Рорбах230 m
Вигнутий тунель Ваттінген1,084 m
Тунель Наксберг1,570 m
70.4 Гешенен
Тунель Готтард15,003 m
Шеллененбан
Андерматт й Фурка-Оберальп-бан
78.7 Майнтенанче (станція)
Тунель Готтард15,003 m
86.2 Аїроло
Тунель Драгонер9 m
Міст Стальведро83 m
Тунель Стальведро196 m
93.0 Амбрі-Пьотта
97.8 Роді-Фьєссо
Тунель Даціо353 m
Спіральний тунель Фреджо1,568 m
Тунель Артоїто74 m
Тунель Монте Пьоттіно147 m
Тунель Пардореа276 m
Спіральний тунель Прато1,560 m
Тунель Брошерина43 m
Міст Польменго103 m
Тунель Польменго304 m
106.0 Фаїдо
112.6 Лаворго
Тунель Луме466 m
Спіральний тунель Пьянотондо1,508 m
Міст Пьянотондо111 m
Тунель Тоумікует72 m
Спіральний тунель Траві1,547 m
121.7 Джорніко
Міст Нижній Тичино у Джорніко120 m
Базовий тунель Готтард з Ерстфельд
125.5 Бодіо
Полледжо
Міст Бренно68 m
131.8 Бьяска
Тунель Крочетто275 m
Тунель Джустиція64 m
138.0 Осонья-Крешано
143.5 Кларо
147.3 Кастіоне-Арбедо
Міст Моеза85 m
150.9 Беллінцона
Тунель Монтебелло290 m
Тунель Драгоната30 m
154.0 Джубіаско
Тунель Коста67 m
A2 Джубіаско60 m
До Базового тунелю Ченері (з 2019)
156.80 Сант’Антоніно 212 м над р.м.
159.48 Каденаццо 208 м над р.м.
161.04 Каденаццо Овест 203 м над р.м.
Тічино Рьяццино256 m
163.94 Рьяццино-Куньяско 201 м над р.м.
164.84 Рьяццино 202 м над р.м.
166.57 Гордола
Верцаска101 m
167.83 Тенеро 203 м над р.м.
Маппо67 m
Рокка Белла764 m
171.94 Локарно 205 м над р.м.
На Домодоссола
163.96 Куартіно
166.96 Магадіно-Віра
170.54 Сан Наццаро
172.83 Джерра (Гамбароньо)
173.69 Ранцо-Сант'Аббондіо
175.87
65.57
Кордон Швейцарія-Італія
Піно, Луїно й Оледжо
Міст (східний) Пьянторино63 m
Міст (західний) Пьянторино97 m
Тунель Маджагра102 m
Тунель Прекассино-Маджагра713 m
Тунель Прекассино402 m
Міст Робазакко48 m
Тунель Монте Ченері II1,692 m
Тунель Монте Ченері I1,675 m
165.2 Рівера-Біроніко
168.9 Меццовіко
Тунель Молинеро75 m
174.0 Таверне-Торрічелла
Вантажна лінія на Лугано Ведеджо (відкрито 1977)
A2 Ведеджо134 m
176.1 Ламоне-Кадемпіно
178.5 Лугано Ведеджо товарний двір
Тунель Массаньо943 m
180.4 Лугано
FLP до Понте Треза
Міст Тассіно40 m
Міст Брентіно69 m
182.8 Лугано-Парадізо
Парадізо757 m
Тунель Ст.Мартіно53 m
187.2 Меліде
дамба Меліде81 m
Міст Біссоне181 m
Тунель Мароджа569 m
191.0 Мароджа-Мелано
Тунель Моліно7 m
194.6 Каполаго-Ріва Сан Вітале
MG до Монте-Дженеросо
198.7 Мендрізіо
на Стабіо
Тунель Кольдреріо96 m
203.5 Балерна
206.2 Кьяссо
Кордон ШвейцаріяІталія
На Мілан

Готтардбан (нім. Gotthardbahn; італ. Ferrovia del Gottardo) — трансальпійська залізниця, кантон Тічино, Швейцарія. Лінія є важливою ланкою міжнародного залізничного сполучення між північною Європою, зокрема Німеччиною, і Італією. Залізнична компанія Готтард (нім. Gotthardbahn-Gesellschaft) — історична приватна залізнична компанія, інвестор будівництва і перший експлуататор лінії.

Мережа Готтардбан складається з таких ліній: Люцерн — Кюснахт — Іммензеє — Гольдау (25,6 км), Цуг — С.-Адрган — Гольдау (16,9 км), Гольдау — Флюелен — Біаска — Белінзона (142,2 км), Белінзона — Лугано — Чіассо (55,3 км), Джубіаско — Магадіна — Італійський кордон до Луїно (21,8 км), гілка Каденаццо — Локарно (12,4 км), всього 274,2 км.

ІсторіяРедагувати

ПередмоваРедагувати

До початку роки 1870-их років на півночі Швейцарії існувала значна мережа залізниць, що мала з'єднання з залізницями Німеччини та Франції. На заході, лінія досягла Бригу, у верхів'ях долини Рони, з Лозанни. У центрі півночі, лінії з'єднували Ольтен, Люцерн, Цуг і Цюрих. Але жодна лінія не перетинала Альпи до південної частини Швейцарії до кордону з Італією, і щоб перевезти залізницею пасажирів або вантаж доводилось прямувати через захід або схід Швейцарії, через Мон-Сенісбан, Земмерінгбан або Бреннербан.[1]

Маршрут з півночі на південь через Швейцарію було пропоновано ще в 1848 році, і міжнародна конференція у Берні, 1869 вирішила, що найкращий шлях буде через долини річок Ройс і Тічино, що мають бути пов'язані між собою тунелем під Готтардом, Цим маршрутом користувалися з ХІІІ століття.[1][2]

На будівництво залізниці італійський уряд надав £2,25 мільйона, а німецький і швейцарський по £1,25 мільйона[1]

Будівництво та відкриттяРедагувати

Будівництво Готтардбану почалася в 1872 році, а перші дистанції від Біаска до Локарно і Лугано до К'яссо були відкриті у 1874.

Залізниця встала до експлуатації 1 червня 1882. На той час тунель Готтард завдовжки 15003 м був найдовшим у світі залізничним тунелем (цей статус отримав тунель Симплон у 1906 році). Незабаром після будівництва, вздовж залізниці були побудовані фортифікаційні споруди (наприклад біля Айроло і Біаска) і також розроблені способи блокування тунелю в разі вторгнення (у тому числі штучний зсув, щоб блокувати південний портал тунелю).

У той же час Ааргауйше Зюдбан (Aargauische Südbahn[de]) відкрило дистанцію Риш — Іммензе. На 1887, було прокладено дистанції Люцерн — Іммензе, і Цуг — Арт-Гольдау.

Швейцарські федеральні залізниціРедагувати

Gotthard Railway Company керувала Готтардбаном до 1909 року, коли вона увійшла до складу Швейцарські федеральні залізниці. Це відбулося сім років по створенню цієї державної мережі залізниць, Готтаррдбан був останньою великою залізницею, що увійшла у її склад. У 1922 році вся лінія була електрифікована 15 kV, 16.7 Hz[1]

Гірський рельєф місцевості яким прокладено Готтардбан завжди обмежував швидкість і об'єм перевезень на цій важливій міжнародній трасі, тому у 1996 році було вирішено побудувати новий маршрут по осі Готтард в рамках АльпТранзит проекту, цей проект знаходиться в стадії будівництва[3][4]

ОпераціїРедагувати

ПослугиРедагувати

Готтардбаном прямують вантажні та міжміські пасажирські потяги по всій довжині лінії. Пасажирські поїзди на довгі дистанції включають EuroCity — потяги між Цюрихом і Міланом, ICN і ІК потяги між низкою міст на півночі Швейцарії та деякими станціями в Тічино. Пасажирські потяги, що прямували Готтардбаном в минулому — Trans Europ Express потяги Готтардо, Роланд і Тічино.

Регіональні приміські потяги прямують північними та південними ділянками Готтардбану. На півночі, лінія S2 Stadtbahn Zug діє погодинно між Цугом, Арт-Гольдау і Ерстфельдом, в той час як лінія S3 на S-Bahn Luzern діє погодинно між Люцерном, Арт-Гольдау і Брунненом.

На півдні, Готтардбан обслуговується потягами на лінії S10 оператора Treni Regionali Ticino Lombardia (TILO), що курсують щопівгодини між Беллінцона, Лугано і К'яссо. Потяги по лініям S20 і S30 того же оператора курсують залізницею Готтардбан в області Беллінцона, також потяги мережі S30 прямують до міланського аеропорту Мальпенса.

Крім потягів Швейцарських федеральних залізниць, Готтардбаном з 2001, прямують вантажні потяги Deutsche Bahn AG, по маршруту Німеччина — Італія.

Рухомий складРедагувати

Більшість швейцарських локомотивів були спочатку побудовані для Готтардбану, тому багато з них були іменовані «Gotthardlokomotiven», наприклад, SBB-CFF-FFS C 5/6 «Elephant», Ce 6/8 й Be 6/8 «Krokodil», SBB-CFF-FFS Ae 8/14 («Landilok»), SBB-CFF-FFS Ae 6/6, SBB-CFF-FFS Re 620

На середину 2010-х, для пасажирських перевезень використовуються локомотиви SBB-CFF-FFS Re 420 та SBB-CFF-FFS Re 460. Для вантажних перевезень — SBB-CFF-FFS Re 620 та SBB-CFF-FFS Re 420. До 1300 тонн використовують комбінацію Re 6/6 з Re 4/4 III (цю комбінацію іноді називають Re 10/10). Якщо потяг важче, то використовують локомотив-штовхач.

Планований розвитокРедагувати

Існуючий маршрут, з його довгими підйомами і спіральними маршрутами, як і раніше обмежує швидкість і об'єми перевезень на цій важливій міжнародній трасі.тому у 1996 році було вирішено побудувати новий маршрут по осі Готтард в рамках АльпТранзит проекту, цей проект знаходиться в стадії будівництва[3][4]

На 2015, у стадії будівництва, є:

Готтард (базовий тунель) введено в експлуатацію 2017 році, Ченері (базовий тунель) — наприкінці 2019. По відкриттю цих двох тунелів дистанція існуючим маршрутом буде збережена для місцевих пасажирських перевезень[5]

Крім того, в рамках осі Готтард проекту АльпТранзит заплановано новий головним чином тунельний маршрут від Арт-Гольдау до Ерстфельду і розширення існуючого Циммерберг (базовий тунель) на дистанції між Цюрихом і Цугом, але обидва проекти на 2015, в стадії розробки.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Allen, Cecil J. (1958). Switzerland's Amazing Railways. London: Thomas Nelson and Sons. с. 4–6. 
  2. Allen, Cecil J. (1958). Switzerland's Amazing Railways. London: Thomas Nelson and Sons. с. 31. 
  3. а б The Project. AlpTransit Gotthard AG. Архів оригіналу за 2 листопад 2012. Процитовано 21 August 2012. 
  4. а б History. AlpTransit Gotthard AG. Архів оригіналу за 2 січень 2013. Процитовано 21 August 2012. 
  5. Gotthard Base Tunnel, Switzerland. railway-technology.com. SPG Media Limited. Процитовано 28 August 2012. 

ЛітератураРедагувати

  • Schueler, Judith (2008). Materialising identity: The co-construction of the Gotthard Railway and Swiss national identity. Technology and European History Series, no. 1. Amsterdam: Aksant. ISBN 9789052603025. 

ПосиланняРедагувати