Готліб Зигмунд Грюнер
Готліб Зигмунд Грюнер (нім. Gottlieb Sigmund Gruner; 1717–1778) — швейцарський натураліст (геолог, мінералог) епохи Просвітництва. Створив перші карти корисних копалин Швейцарії.
| Готліб Зигмунд Грюнер | |
|---|---|
| Народився |
20 липня 1717[1][2] Трахзельвальд, Берн, Стара Швейцарська конфедерація, Швейцарія |
| Помер |
10 квітня 1778[1][2] (60 років) Утценсторф, Берн, Стара Швейцарська конфедерація, Швейцарія |
| Країна | Швейцарія |
| Діяльність | ентомолог, геолог, картограф |
| Знання мов | німецька[2][3] |
| Членство | Леопольдина |
| Батько | Johann Rudolf Grunerd |
Біографія ред.
Грюнер походив із бернської міської родини. Його батько Йоганн Рудольф Грюнер (1680—1761), який володів кабінетом природничої історії та збирав географічні та історичні відомості про кантон Берн[4], був пастором у Трахзельвальді, а пізніше в Бургдорфі. Готліб Зигмунд Грюнер відвідував латинську школу в Бургдорфі, вивчав право в Берні, де отримав докторський ступінь. У 1739 році став нотаріусом. У 1741 році він був архіваріусом ландграфа Гессен-Гомбурга, а потім учителем (придворним майстром) спадкоємного принца Крістіана Ангальт-Бернбург-Шаумбург-Гоймського (1720—1758), з яким він подорожував Пруссією та Сілезією. У 1749 році він став заступником писаря в Торберзі, у 1755 році — юристом в Раді двохсот у Берні, а в 1764 році — регіональним писарем у Ландсхуті та Фраубрунні.
У 1760 році він опублікував тритомну працю про гори та льодовики Швейцарії (третій том якої присвячений природі льодовиків),[5] а в 1775 році — карту корисних копалин Швейцарії, які він також намагався класифікувати. Публікував посібники про копальні, бджільництво, путівники по Швейцарії та ін. Його репортажі про швейцарські гори базуються не стільки на його власних подорожах, скільки на оповіданнях інших людей і з літератури[6].
З 1761 року він став членом Економічного товариства в Берні[7] і отримав шість премій від товариства. Грюнер мав велику колекцію мінералів і копалин.
Праці ред.
- Die Eisgebirge des Schweizerlandes, 3 Bände, Bern: Abraham Wagner, 1760 bis 1762, Band 1
- Französische Übersetzung: Histoire naturelle des glacieres de Suisse, Paris 1770, (Google Books)
- Versuch eines Verzeichnisses der Mineralien des Schweizerlandes, Bern 1775, (Google Books)
- Die Naturgeschichte Helvetiens in der Alten Welt, Bern 1775 (Google Books) (Französisch Neuchatel 1776)
- Reisen durch die merkwürdigsten Gegenden Helvetiens, 2 Bände, 1778 (im Buch ist London als Erscheinungsort angegeben, in Wirklichkeit war es Bern)
Примітки ред.
- ↑ а б в http://sdei.senckenberg.de/biographies/information.php?id=14782
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Von ihm gibt es einen (nicht gedruckten) vierbändigen Thesaurus topographico-historicus totius ditionis Bernensis (1729/30) und er veröffentlichte 1732 Deliciae urbis Bernae
- ↑ Während Horace-Bénédict de Saussure das Werk trotz physikalischer Mängel lobt, ist das Urteil von Peter Merian (Über die Theorie der Gletscher, Annalen der Physik 1843) weniger günstig. wikisource
- ↑ Eintrag über Gruner in der Encyclopedia Britannica 1911
- ↑ Mitgliedseintrag von Gottlieb Sieg. Gruner im Verzeichniß der Mitglieder der ökonomischen Gesellschaft in Bern; auf das Jahr 1761 gerichtet, S. 6 (Digitalisat)
Посилання ред.
- Stefan Graeser. Gruner, Gottlieb Sigmund. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1966, Band 7, S. 229 f. (Digitalisat).
- Gruner, Gottlieb Sigmund німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
- Johann Daniel Ferdinand Neigebaur: Geschichte der kaiserlichen Leopoldino-Carolinischen deutschen Akademie der Naturforscher während des zweiten Jahrhunderts ihres Bestehens. Friedrich Frommann, Jena 1860, S. 226 (Digitalisat)
- Willi Ule: Geschichte der Kaiserlichen Leopoldinisch-Carolinischen Deutschen Akademie der Naturforscher während der Jahre 1852—1887. Mit einem Rückblick auf die frühere Zeit ihres Bestehens. In Commission bei Wilh. Engelmann in Leipzig, Halle 1889, Nachträge und Ergänzungen zur Geschichte Neigebaur's, S. 163 (Digitalisat)