Відкрити головне меню

Госпіталь Пітьє-Сальпетрієр (фр. Pitié-Salpêtrière Hospital) — один з найстаріших госпіталів Франції, входить до складу державних медичних установ Парижа (AP-HP). Сьогодні це великий Університетський центр у Парижі, що поєднує в собі так звану «Групу лікарень Пітьє-Сальпетрієр», основними завданнями якого є лікування, навчання фахівців і наукові дослідження в медицині[1].

Пітьє-Сальпетрієр
(фр. Pitié-Salpêtrière Hospital)
P1000513 Paris XIII Salpetrière reductwk.JPG
Основні дані
Засновано 1656
Приналежність Франція Франція
Сфера Медицина
Кількість співробітників 6000
Контакт
Ключові особи Жан-Мартен Шарко, Зигмунд Фройд, Жозеф Бабінскі
Адреса Hôpital de la Pitié-Salpêtrière
47-83 Boulevard de l'Hôpital
Веб-сторінка aphp.fr
Мапа

Госпіталь Пітьє-Сальпетрієр у Вікісховищі?

Зміст

Організація роботиРедагувати

АрхітектураРедагувати

Архітектурний план Сальпетрієр зосереджених навколо каплиці у формі грецького хреста. Лише будівництво каплиці і північного крила було завершено. Новий комплекс Сальпетрієр створено за моделлю міста-саду і складається із кількох павільйонів. Всі павільйони з'єднані мережею підземних тунелів. Нові будинки побудовані в тому ж архітектурному стилі, що й старші будівлі[2].

Розміщення пацієнтівРедагувати

В розпорядженні стаціонару госпіталю кілька корпусів з 1826 місцями. Денний стаціонар розрахований на 159 місць. У стаціонарі є одно- та двомісні палати, оснащені телефоном і телевізором. У корпусах є кафе і журнальні кіоски.

ПерсоналРедагувати

У госпіталі працюють лікарі зі світовим ім'ям.

Неврологічним відділенням завідує професор Олів'є Ліон-Кан, він головний спеціаліст з лікування розсіяного склерозу.

У відділенні щелепно-лицьової хірургії під керівництвом професора Жака-Шарля Бертрана проводяться унікальні операції при вроджених порушеннях формування лицьових кісток черепа.

Відділення хіміотерапії очолює всесвітньо відомий фахівець у цій галузі Давид Хайят.

Авторитетом в галузі спортивної травми є професор Ів Каттон, у відділенні якого оперували знаменитого футболіста Рональдо.

Всього в госпіталі працюють близько 6 000 висококваліфікованих фахівців[3].

ОснащенняРедагувати

Госпіталь має:

  • 3 МРТ
  • 4 сканера для комп'ютерної томографії
  • 3 гамма-камери для радіографії
  • 6 апаратів ангіографії
  • 10 постів для гемодіалізу
  • 1 ПЕТ сканер
  • 10 місць для гемодіалізу
  • 3 гамма камерами для сцинтиграфії[4].

Операційні блоки відповідають найвищим світовим стандартам, що дає можливість проводити малоінвазивні ендоскопічні операції.

ІсторіяРедагувати

ЗаснуванняРедагувати

Госпіталь зобов'язаний своїм ім'ям арсеналу, який був створений за наказом Луї XIII, де селітру (фр. salpêtre) змішували із порохом[5].

Із збільшенням кількості жебраків у місті на початку сімнадцятого століття королева Марія Медічі вирішила відкрити госпіс «Богоматір Милосердя» на місці мечеті[6].

У 1656 Луї XIV доручив архітектору Лібералю Брюану будівництво лікарні для жебраків та бідноти на місці збройної майстерні. Спочатку планувалося спорудження кількох корпусів: «Пітьє» для дітей, «Бісетр» для чоловіків та, власне, «Сальпетрієр» для жінок.

У 1662 лікарня могла приймати 10 тисяч хворих, це був найбільший хоспіс світу. Спочатку основним завданням Сальпетрієр було не лікування, а утримання жінок й розумово відсталих й тривалий час використовувався іноді як в'язниця. Так продовжувалось до Революції.

XVIII століттяРедагувати

У вісімнадцятому столітті хоспіс став перетворюватись на місце допомоги. З 1785 по 1826 повій та засуджених жінок поступово переводили, залишивши розумововідсталих та літніх пацієнтів. В цей період у лікарні працювали Пуссен, його учень Пінель звільнив психічно хворих пацієнтів від ланцюгів[7]. Ескіроль та їх наступники звершили переворот у світі психіатрії.

XIX століттяРедагувати

1801 року l'Hôpital général переформували у «Hospices civils», в період з 1837 по 1887 Сальпетрієр перейменували у Hospice de la Vieillesse-Femmes[8]. Лікарня стала центром по вивченню захворювань нервової системи.

У 1862 до керівництва прийшов Шарко. Він перетворив паризький госпіталь Сальпетрієр в центр медичної науки всесвітнього значення. Шарко - засновник французької класичної школи неврології та наукової психопатології.

Педагогічним нововведенням з'явилися клінічні розбори пацієнтів в урочистій театралізованій обстановці. Широку популярність мали лекції Шарко про істерію і гіпноз. Шарко продовжив впровадження фотографії в наукову практику. Дуже суттєвий внесок у створення наукових праць і фотохроніка вніс піонер медичної фотографії рентгенографії Альбер Лонд. Він співпрацював з фотографічною лабораторією Сальпетрієр, а в 1884 став її керівником. Фактично він брав участь у всіх медичних проектах, пов'язаних із застосуванням фотографії[9].

У 1882-1895 патолог Ріше очолив лабораторію клінічних хвороб нервової системи. На основі роботи у клініці він написав ряд робіт з фізіології та нервових хвороб, а також видав «Художню анатомію» і потім «Художню фізіологію».

Під впливом Шарко психічні розлади та істерію стали вивчати систематично і раціонально. Його учнем був Зигмунд Фрейд

У 1882 р. було створено спеціальний підрозділ - кафедра неврології, названа Клінікою хвороб нервової сістеми. Це була вершина кар'єри Шарко.

На зміну йому 1 січня 1895 прийшов улюблений учень Бабінскій. Він добре відомий лікарям за однойменною симптомів і синдромів (синдроми Бабинського, Бабинского-Нажотта, Бабинского-Фромана).

Сальпетрієр сьогодніРедагувати

У двадцятому столітті Сальпетрієр став повноцінною лікарнею. Божевільня була закрита у 1921 році, хоспіс - 1968. «Nouvelle Pitié» та клініка Сальпетрієр були об'єднані у 1964 році.

Лікарня стає автономною у 1968 році. Також було створено медичний факультет Пітьє-Сальпетрієр як частину Паризького університету (П'єра і Марі Кюрі), до яких були прикріплені лікарня Groupe Hospitalier Pitie-Salpetriere і хоспіс Брока Іврі. Факультет складається з двох окремих будинків на бульварі де Лопіталя 91 і 105 та будівель між ними.

З 1970-х років розрізнені групи неврологічних досліджень були інтегровані в Пітьє-Сальпетрієр. Це призвело до розвитку нейробіології, нейрохімії, нейрофармакології, з нейрогенетики, з нейроімунології, функціональної нейровізуалізації, нейрофізіології інтегрованих систем.

Зараз в Сальпетрієр розглядають всі аспекти нейронаук. Науково-дослідний інститут має чотири наглядові органи:

  • Паризький госпіталь (AP-HP)
  • Національний центр наукових досліджень (CNRS)
  • Національний інститут охорони здоров'я і медичних досліджень (INSERM)
  • Університету П'єра і Марі Кюрі (UPMC).

До складу наукового комплексу входить також Бібліотека Шарко.

Науковці, що працювали у лікарніРедагувати

Напрямки роботиРедагувати

  • Біохімія
  • Біотерапія
  • Щелепно-лицьова хірургія
  • Онкологія
  • Хіміотерапія
  • Кардіологія
  • Неврологія
  • Нейрохорургія
  • Пневмалогія
  • Ревматологія
  • Ортопедія
  • Судинна хірургія
  • Серцево-судинна хірургія
  • Інші

У госпіталі розташовується Інститут міології, де вивчають спадкові захворювання м'язів та способи їх лікування.

Відділення дієтології під керівництвом професора Арно Бадевана займається питаннями профілактики, лікування ожиріння і працює в тісному контакті з Національним інститутом досліджень в області медицини.

Нейрохірурги занімаеются розробкою методик в області операційних втручань на хребті[10].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Госпиталь Питье Сальпетриер[недоступне посилання з липень 2019]
  2. Hôpital de la Salpêtrière. Архів оригіналу за 3 березень 2012. Процитовано 27 листопад 2011. 
  3. ГОСПИТАЛЬ ПИТЬЕ-САЛЬПЕТРИЕР Париж. Архів оригіналу за 21 серпень 2011. Процитовано 27 листопад 2011. 
  4. Группа больниц Питие Сальпетриер
  5. La Salpêtrière. Архів оригіналу за 26 червень 2010. Процитовано 27 листопад 2011. 
  6. La Pitié-Salpêtrière
  7. Больница Сальпетриер
  8. L'histoire des neurosciences à la Pitié et à la Salpêtrière
  9. Сальпетриер: наука, искусство, техника. Архів оригіналу за 23 листопад 2011. Процитовано 27 листопад 2011. 
  10. Госпіталь Пітіє Сальпетрієр. Архів оригіналу за 28 жовтень 2011. Процитовано 27 листопад 2011. 
  11. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

ПосиланняРедагувати

  • Plan de l'hôpital (фр.)
  • [1] (англ.) Official journal of the International Society for the History of Medicine.