Городилів

село в Золочівському районі Львівської області

Городилів — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області. Населення становить 385 осіб. Орган місцевого самоврядування — Єлиховицька сільська рада.[4]

село Городилів
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Золочівський
Рада/громада Єлиховицька сільська рада
Код КОАТУУ 4621882802
Основні дані
Засноване 1449
Населення 385
Площа 1,048 км²
Густота населення 367,37 осіб/км²
Поштовий індекс 80718[1]
Телефонний код +380 3265[2]
Географічні дані
Географічні координати 49°50′28″ пн. ш. 24°54′59″ сх. д. / 49.84111° пн. ш. 24.91639° сх. д. / 49.84111; 24.91639Координати: 49°50′28″ пн. ш. 24°54′59″ сх. д. / 49.84111° пн. ш. 24.91639° сх. д. / 49.84111; 24.91639
Середня висота
над рівнем моря
254 м[3]
Водойми р. Золочівка
Місцева влада
Адреса ради 80716, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Єлиховичі, вул. Бродівська, 14, тел. 5-53-42[4]
Сільський голова Крутник Орест Броніславович[4]
Карта
Городилів. Карта розташування: Україна
Городилів
Городилів
Городилів. Карта розташування: Львівська область
Городилів
Городилів
Мапа

CMNS: Городилів у Вікісховищі

Походження назвиРедагувати

Назва населеного пункту місцеві мешканці здебільшого пов’язують з давнім городищем, що знаходилося на стику землеволодінь Городилова, Сасова і Жулич. Не відкидаючи можливого впливу цього факту на назву поселення, дослідних давньої історії Надбужанського краю Андрій Квасецький зауважує, що топонім з суфіксом –ів (–ов) вказує на присвійний характер назви, яка найчастіше походить від імені чи прізвища засновників чи власників поселення. У цьому випадку таким ім’ям могло бути «Городило», що засвідчене в історичних джерелах і словниках. Воно утворене семантичним способом від слова «город» (місто) або ж «городище». Тобто, давній мешканець Городило міг бути вихідцем з якогось города (града) чи з сусіднього городища, або ж був засновником (будівничим) огородженої і укріпленої садиби на місці сучасного Городилова.[5]

ІсторіяРедагувати

В історичних актах XV століття згадується переважно як «Hrodylov», хоча трапляються також варіанти «Hrodilov», «Hredylov». Але вже у 1532 році фіксується назва «Horodiŀov», а 1649 року — «Horodylov».[6]

Після насильницького відторгнення Олеської землі від Волині Великого князівства Литовського) і приєднання її до Польського королівства у 1432 році Городилів, як і переважна більшість сіл Олеського ключа, був переданий у користування, а згодом у «довічну власність» Янові Сененському, який почав іменуватися «Олеським».

Перша письмова згадкаРедагувати

На першу письмову згадку про Городилів претендує судовий запис від 31 січня 1449 року, у якому згадується село Городилів, що належало до Олеського округу (повіту) — «Hrodylov districtu Olessko».[7] Судовий спір стосувався, з одного боку, власника Городилова Яна Сененського, а з іншого — власника сусідніх Хильчиць Гліба Хильчицького. Предметом суперечки стали взаєморозрахунки між сторонами, що проводилися не грошима, а волами.

Власники селаРедагувати

5 травня 1488 року на полі між Городиловом і Хильчицями був складений акт про те, що коморій Іван Островецький розмежував село Городилів, що належало до спадкових володінь Павла Сененського — «Павла з Олеська і Золочева», підкоморія львівського, сина Яна Сененського — від села Хильчиці — спадкової маєтності рідних братів-шляхтичів Ігнатка і Яцька.[8]

Серед мікротопонімів розмежувального акту згадувався Городилівський став, що розміщувався неподалік Хильчицького ставу і сполучався з ним потоком, а також колишній Городилівський ліс під назвою «Борек», який 1488 року вже значився власністю сусідніх Хильчиць.

1515 року власником Городилова виступає галицький підкоморій Фредруш, котрий успадкував частину олеських маєтків після одруження з Анною — дочкою Петра Сененського. А 1532 року згадується Станіслав Сененський, який продав Городилів разом з іншими поселеннями Золочівського ключа яворівському старості Андрієві Гурці.[9]

У 1617—1619 роках відбулося розмежування маєтку Городилів Золочівського ключа Якуба і Яна Собеських з маєтком Жуличі Яна та Ядвіги Белжецьких.[10]

1649 року Олекса Бай з Городилова присягав Теофілії Собеській, доньці засновника містечка Сасів руського воєводи Івана Даниловича, що через спустошення села під час недавніх воєнних дій, вимирання і поневолення людей не вдалося зібрати жодних податків.[11]

Наприкінці XIX століття власником фільварку у Городилові було римо-католицьке чернече згромадження «Сестер милосердя», як мало у власності 1324 морги угідь, у тому числі 644 морги лісу, Селянам належало 1024 морги землі.[12]

У селі діяла філіальна школа з українською мовою навчання, заснована 1861 року. У 1885 році її відвідувало 72 дитини з 80, на яких поширювався шкільний обов’язок.[13]

1880 року у селі мешкали 452 особи, з яких 345 греко-католиків, 75 римо-католиків і 32 юдеї. Але вже до 1900 року кількість мешканців зросла до 675 осіб.[14]

Зразком патріотизму і любові до «малої батьківщини» став благородний вчинок одного з господарів Городилова, який пожертвував 3 тисячі золотих ринських на будівництво сільського мурованого храму. На той час це була дуже значна сума.[13]

Пам'яткиРедагувати

Церква Воздвиження Чесного Животворного Хреста збудована у 1867 році. Цей храм унікальний тим, що в ньому збереглися портрети Антонія Ганьошина та Гарасима Сембая — ктиторів (засновників церкви), за кошти яких здійснювалось будівництво. Зараз портрети перебувають на реставрації та найближчим часом прекрасять стіни величного храму. Особливим є й те, що на той час, це була друга за рахунком мурована церква на території теперішньої Золочівщини.

Відомі людиРедагувати

Дід Маркіяна Шашкевича — о. Семен Шашкевич, був парохом у селах Жуличі та Городилів. Смае у той часс народився батько Маркіяна Шашкевича — Семен Шашкевич.

ПриміткиРедагувати

  1. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: ВПЗ с. Єлиховичі. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 12 квітня 2020. 
  2. Коди автоматичного мiжмiського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Процитовано 12 квітня 2020. 
  3. Прогноз погоди в с. Городилів. weather.in.ua. Процитовано 12 квітня 2020. 
  4. а б в Єлиховицька сільська рада. rada.info. Процитовано 12 квітня 2020. 
  5. Давні згадки про Жуличі, 2016, с. 53
  6. Давні згадки про Жуличі, 2016, с. 51
  7. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej… Т. XIV. — S. 281.
  8. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej… Т. IX. — S. 134—135.
  9. Давні згадки про Жуличі, 2016, с. 71
  10. Жуличі, 2013, с. 88
  11. Давні згадки про Жуличі, 2016, с. 76
  12. Horodyŀów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 142. (пол.) (пол.)
  13. а б Sokalski M. Rys geograficzno-statystyczny złoczowskiego okręgu szkolnego wraz z dokładnym opisem poszczególnych miejscowości obu powiatów (złoczowski i brodzki). — Złoczów: nakładem Towarzystwa Pedagogicznego oddziału złoczowskiego, 1885. — S. 79. (пол.)
  14. Жуличі, 2013, с. 108

ДжерелаРедагувати

  • Золочівщина: її минуле і сучасне: розвідки, спомини, публікації, пам'ятки, постаті / Фундація енциклопедії України, Торонто, Канада; упорядник М. В. Дубас. — 2-ге. — Львів : Мс, 2006. — 759 с. — ISBN 966-8461-36-3.
  • Жуличі. Василь Пачовський: Збірник історико-краєзнавчих праць і літературно-художніх творів / Упоряд., автор передмови та прим. А. Т. Квасецький. — Чернівці : Зелена Буковина, 2013. — 398 с.
  • Квасецький А. Т. Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення над річками Буг і Белзець: Історичний нарис. — Чернівці : Зелена Буковина, 2016. — 84 с.
  • Юречко Ю. Городилів і городилівці. — Львів : Львівська політехніка, 2012. — 192 с.
  • Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardynskiego we Lwowie. — Lwów: Drukarnia Zakładu Narodowego imienia Ossolińskich, 1868—1903. — T. I—XVII. (пол.)

ПосиланняРедагувати