Відкрити головне меню
U423 «Горлівка»
U423 Горлівка.jpg
Служба
Тип/клас десантний корабель на повітряній подушці
Держава прапора СРСР СРСР, Україна Україна, Греція Греція
Належність ВМС ЗС України
Корабельня ФСК «Море», Феодосія
Введено в експлуатацію 30.12.1991
Статус у складі ВМС Греції
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж стандартний 500 т
повний 550 т
Довжина 56,2/57,3 м (корпус/подушка)
Ширина 22,3/25,6 м (корпус/подушка)
Осадка 1,6 м
Технічні дані
Рухова установка ГЕУ: 5 газових турбін М71 потужністю 12000 к.с. кожна (на 3 маршеві повітряні гвинти та на 4 нагнітачі);
ЕЕУ: 4 електрогенератори ГТГ-100К по 100 кВт
Швидкість 63 вуз.
Автономність плавання 100 миль (55-вузловим ходом)
автономність по запасам провіанту — 5 діб
Екіпаж 27 чол.
Озброєння
Ракетне озброєння 2х22 140-мм РСЗВ А-22 «Огонь» (132 НУРС ОФ-45, ЗЖ-45)
Зенітне озброєння 2x6 30-мм АУ АК-630М,
1х2 ПУ МТУ-2 ЗРК «Ігла-1М»

Горлівка  — малий десантний корабель на повітряній подушці Військово-Морських Сил України проекту 1232.2 (тип «Зубр», за класифікацією НАТО — Pomornik)[1]. Бортовий номер U423. До 1995 року — МДК-93 Чорноморського флоту. 22 березня 2001 року проданий ВМС Греції.

Особливості проектуРедагувати

Малі десантні кораблі проекту 1232.2 (також 12322) «Зубр» на сьогодні є найбільшими у світі десантними кораблями на повітряній подушці[2], що здатні виходити на берег, долати рови і траншеї, рухатися по болотах і висаджувати десант в глибині оборони противника. Один «Зубр» здатен доставити на берег до трьох основних бойових танків і 140 морських піхотинців. Для висадки десантів з МДКПП типу «Зубр» є придатними до 78% загальної довжини берегової смуги морів і океанів світу. На відміну від інших проектів МДКПП, «Зубри» в ході висадки можуть здійснювати вогневу підтримку сил десанту, для чого мають по дві 140-мм реактивні установки залпового вогню А-22 «Огонь».

Проектування десантного корабля на повітряній подушці під шифром «Зубр» розпочалося у 1978 році, на основі досвіду експлуатації серійних ДКПП проекту 1232.1 «Джейран». Перший «Зубр» був спущений на воду у 1986 році і вступив у склад флоту у 1988 році[2]. Кораблі будувалися на суднобудівних заводах в Ленінграді, Хабаровську та на ФСК «Море» в Феодосії.

Основною силовою несучою частиною корпусу корабля проекту 12322 «Зубр», що забезпечує міцність і непотоплюваність, є понтон прямокутної форми розмірами 57,3х21,9 метрів. Надбудова, що знаходиться на понтоні, двома поздовжніми перегородками розділена на три функціональних відсіки. У середній частині розміщено відсік десантної техніки з танковими доріжками і апарелями. У бортових відсіках розміщені основні й допоміжні енергоустановки, приміщення для особового складу десанту, житлові приміщення екіпажу, системи забезпечення життєдіяльності та захисту від зброї масового ураження. Для підтримки комфортних умов на бойових постах, у приміщеннях десанту і житлових приміщеннях екіпажу передбачені системи вентиляції, кондиціювання та опалення, теплозвукоізолюючі покриття, конструкції з вібродемпфуючих матеріалів[3].

Для приводу нагнітачів повітряної подушки і повітряних гвинтів на кораблях встановлені високотемпературні газотурбінні двигуни. Повітряну подушку формують чотири нагнітальних агрегати НО-10 з осьовим робочим колесом діаметром 2,5 метри. Створення тяги для руху судна здійснюється трьома 4-лопатевими реверсивними гвинтами зі змінним короком. Гвинти діаметром 5,5 м — в кільцевих насадках з полімерних композитних матеріалів[3].

Корабель здатний перевозити 3 основних бойових танки сумарною масою до 150 тонн, або 10 бронетранспортерів сумарною масою до 131 тонн, або 8 бойових машин піхоти сумарною масою до 115 тонн. Для десанту передбачено 4 приміщення на 140 місць. Замість бойової техніки приміщення може бути обладнане для розміщення додатково ще 366 чоловік (всього близько 500 чоловік).

«Горлівка» — шостий корабель проекту[3].

Історія корабляРедагувати

Корабель із заводським номером С-303 був закладений у Феодосії на кораблебудівному заводі «Море». Спущений на воду 30 грудня 1991 року. Зарахований в списки кораблів ВМФ СРСР як МДК-93 і включений до складу 39-ї дивізії морських десантних сил Чорноморського флоту з базуванням на Кримську військово-морську базу (оз. Донузлав)[4].

Осінню 1993 року ДКПП ЧФ МДК-93 брав участь в грузино-абхазькому конфлікті: 27 вересня МДК-93 висадив в районі грузинського міста Очамчира розвідувальну групу зі складу розвідувального батальйону 810-ї бригади морської піхоти ЧФ під командуванням старшого лейтенанта Володимира Белявського, метою якої було сприяти виводу з району бойових дій десантно-штурмової роти зі складу російських миротворчих сил. П'ятдесят російських десантників були евакуйовані з морського узбережжя і доставлені в район міста Гудаута. Операція проходила на тлі бойових дій, як абхазька, так і грузинська сторона вели безладний вогонь, що загрожував безпекці десантників і морських піхотинців. Під час евакуації катер без розпізнавальних знаків чотири рази обстріляв МДК-93. А 28 вересня корабель був задіяний в операції з забезпечення евакуації з оточеного Сухумі Едуарда Шеварднадзе, під час якої мав пряме вогневе зіткнення з абхазькою стороною[5]. Газета «Красная Звезда» в грудні 1993 року повідомляла:

« Чорноморцям було поставлене завдання евакуювати з Сухумі главу грузинської держави на десантному кораблі на повітряній подушці типу «Зубр». Обов'язки командира на цьому «літаючому» кораблі виконував начштабу дивізіону капітан 3 рангу Сергій Кременчуцький, старшим на борту був комбриг капітан 1 рангу Віктор Максимов. Проте в зазначеному місці і в зазначений час «Зубр» двічі був зустрінутий буквально шквалом вогню. У той же час Шеварднадзе зовсім іншим шляхом покинув Сухумі. Чи був в цьому випадку витік інформації або ж чорноморців спеціально підставили — час покаже. »

10 січня 1996 року в ході розділу Чорноморського флоту СРСР МДК-93 був включений у склад ВМС України, де отримав найменування «Горлівка» і бортовий номер U423[4]. Включений до складу 5-ї бригади десантних кораблів ВМС України.

На початку 1996 року командування «Горлівки» направило офіційний лист у виконком Горлівської міськради з пропозицією взяти корабель і його екіпаж під шефську опіку міста. Невдовзі була підписана угода про шефські зв'язки, яка передбачала комплектування корабля призовниками з Горлівки, допомогу екіпажу корабля, обмін делегаціями. З 1997 року в Горлівці доброю традицією стало направляти під кожен Новий рік і День ВМС України подарунки і пригощання підшефним морякам. А у 1999 році за ініціативи і при підтримці екіпажу корабля в Новоозерному був відкритий літній військово-спортивний табір для старшокласників міських шкіл, під який було виділено частину будинку штабу Південної військово-морської бази[6].

24 січня 2000 року між державною компанією «Укрспецекспорт» і ВМС Греції був підписаний контракт на продаж останній двох «Зубрів». Одним з двох кораблів виставлених на продаж стала «Горлівка»[7]. У середині лютого 2000 року корабель був відбуксований до Феодосії для проведення ремонтно-відновлювальних робіт. Він пройшов реконструкцію і модернізацію і, на думку фахівців, завдяки новинкам, не передбаченим проектом, навіть перевищив по деяких характеристиках новий корабель «Іван Богун», поставлений Греції[8].

Після проходження випробувань, 22 березня 2001 року на автономній транспортировочній док-платформі, спеціально побудованій на Севастопольському морському заводі, він був відправлений в Грецію[2]. У ВМС Греції йому дали ім'я HS «Kerkyra» (грец. ΠΤΜ Κέρκυρα)[9].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Галерея газети «Флот України». U423 «Горлівка». Архів оригіналу за 2015-06-15. Процитовано 2013-08-21. 
  2. а б в Десантный корабль проекта 12322 «Зубр» (рос.). Каталог мирового вооружения worldweapon.ru. Архів оригіналу за 2013-04-05. Процитовано 2013-08-20. 
  3. а б в Проект 12322 Зубр — Pomornik (рос.). Military Russia. 2013-04-18. Архів оригіналу за 2013-09-29. Процитовано 2013-08-21. 
  4. а б Малый десантный корабль на воздушной подушке МДК-93 (рос.). Інформаційний ресурс «Черноморский флот». Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 2013-08-21. 
  5. Александр Розин. Участие Черноморского флота в разрешении конфронтации Грузии и Абхазии (рос.). Советский флот в войнах и конфликтах «холодной войны». Архів оригіналу за 2013-09-15. Процитовано 2013-08-21. 
  6. Владислав Леошко. Десантный корабль на воздушной подушке «Горловка» (рос.). Форум газети «Поиск»: «Вечерняя Горловка». Архів оригіналу за 2016-03-04. Процитовано 2013-08-21. 
  7. Олександр Аргат. Утрачена армія здобутої держави. «Історична правда». Архів оригіналу за 2013-12-15. Процитовано 2013-08-21. 
  8. «Укрспецекспорт» чекає завершення контракту з Грецією на постачання корабля «Зубр». РБК-Україна. 2001-02-09. Архів оригіналу за 2013-08-29. Процитовано 2013-08-22. 
  9. Антон Празукін (2012-04-11). Десантний корабель на повітряній подушці «Донецьк» типу «Зубр». «Морська держава». Архів оригіналу за 2013-08-29. Процитовано 2013-08-20. 

ПосиланняРедагувати