Горленко Яким Іванович

Горленко Яким Іванович (1686 — бл. 1758) — Генеральний хорунжий Глухівського періоду в історії України в 1729—1741 роках за правління Данила Апостола, наказний гетьман в 1737—1741 роках, Генеральний суддя в 1741 та в 1745—1758 роках за правління гетьмана Кирила Розумовського, значний військовий товариш (1715—1725 рр.), бунчуковий товариш (1725—1729 рр.)

Горленко Яким Іванович
(рос. Аким, Иаким)
RU COA Gorlenko.svg
Прапор
Генеральний хорунжий
1729 — 1741
Попередник: Яків Юхимович Лизогуб (1710—1728 рр.)
Спадкоємець: Ханенко Микола Данилович (1741—1760 рр.)
Прапор
Генеральний суддя
1741 — 1741
Попередник: Забіла Михайло Тарасович (1728—1740 рр.)
Спадкоємець: Лисенко Федір Іванович (1741—1745 рр.)
Прапор
Генеральний суддя
1745 — 1758
Попередник: Лисенко Федір Іванович (1741—1745 рр.)
Спадкоємець: Журман Ілля Васильович (1756—1782 рр.)
 
Народження: 1686(1686)
Смерть: 1758(1758)
Прилуки, Густинський монастир
Країна: Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина
Рід: Горленки
Батько: Горленко Іван Лазарович
Мати: Кудар Ганна Петрівна
Шлюб: Кирпич Мавра Давидівна
Діти: Петро, Степан, Анастасія, Марія, Олена, Єфросинія, Зиновія

Державна службаРедагувати

ПочатокРедагувати

Почав службу у ранзі значний військовий товариш у 1715 році. В 1725 році працював Прилуцьким полковим писарем, а потім отримав звання бунчуковий товариш (1725—1729 рр.) Відразу ж у 1725 році брав участь у Сулацькому поході низового корпусу (1725). Наступного року командував полком бунчукового товариства при поверненні з Сулаку.

Генеральна військова канцеляріяРедагувати

У січні 1729 року був обраний Генеральним хорунжим в Генеральній військовій канцелярії гетьмана Данила Апостола. Працював на цій посаді до лютого 1741 року.[1]

В 1737—1741 роках був призначений наказним гетьманом[2].

Двічі ніс уряд Генерального судді (20.02.1741 — 5.03.1741 та з травня 1745 до 1758 рр.).

Брав участь в церемонії обрання Гетьмана Кирила Розумовського у лютому 1750 року[3].

РодинаРедагувати

Дід Горленко Лазар Федорович (? — 1687) — був полковником Прилуцького козацького полку в 1658—1687 роках (з перервами). Він заснував старшинсько-шляхетський рід Горленків. Батько Горленко Іван Лазарович (бл. 1655 — ?). Мати Кудар Ганна Петрівна (бл. 1665 — бл. 1670) походила із звичайної козацької родини.

Я. Горленко одружився з Марією Іванівною Канієвською-Оболонською. Їхній син Петро Горленко (1709 — ?) став прилуцьким полковником.

Вдруге був одружений з Маврою (Марією) Давидівною Кирпич. У них народились Анастасія Шишкевич, Марія Кандиба, Ганна Милорадович, Олена Сандурська, Степан (? — після 1784), Єфросинія Милорадович, Зиновія Маркевич — Чарниш (1714 — ?)[4]

ДжерелаРедагувати

  1. Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини / В. В. Кривошея, І. І. Кривошея, О. В. Кривошея.– К.: «Стилос», 2009. — 604 с.
  2. Модзалевський Вадим Львович. Малоросійській родословникъ. — Т. Второй: Е. — К. — К.:Типографія Т-ва Г. Л. Фронцкевича і Ко, 1910. — 720 с.

ПриміткиРедагувати

  1. Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 16481-782 рр. — Дніпропетровськ, 2007.&nbsp.
  2. Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. –. Запорожье: Просвіта, 2011. — 336 с.(рос.)
  3. Рігельман О. І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі / Вст. ст., упор. та примітки П. М. Саса, В. О. Щербака. — К.: Либідь, 1994. — 768 с.; іл. («Пам'ятки історичної думки України»).
  4. http://uk.rodovid.org/wk/222153 Родовід[недоступне посилання з травня 2019]