Горецький Максим Іванович
Максім Іванавіч Гарэцкі
Максим Горецький у 1937
Псевдо Максім Беларус, М. Б. Беларус, М. Г., А. Мсціслаўскі, Дзед Кузьма, Мацей Мышка, Мізэрыус Монус, Кузьма Батура та Лявон Задума
Народився 18 лютого 1893(1893-02-18)
Мала Багацьківка, Мстиславський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія, тепер Багацьківка, Мстиславський район, Могильовська область, Білорусь
Помер 10 лютого 1938(1938-02-10) (44 роки)
Вязьма, Смоленська область, РРФСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 Білоруська Народна Республіка
 Серединна Литва
 Польська Республіка
 СРСР
Національність білорус
Діяльність письменник, літературознавець, лексикограф, фольклорист
Alma mater Білоруська сільськогосподарська академія і Павловське військове училище
Знання мов білоруська
Заклад Звязда, Вільнюська білоруська гімназія, Q10967132?, Білоруський державний університет і Білоруська сільськогосподарська академія
Учасник Перша світова війна
Членство Білоруське наукове товариство, Товариство білоруської школи, Білоруське видавниче товариство, People's Council of the Belarusian People's Republicd, Білоруський національний комітет, Q6468659? і Інститут білоруської культури
Роки активності 19121937 рр.
Напрямок проза
Брати, сестри Haŭryla Hareckid
У шлюбі з Leanila Charnyawskayad
Діти Halina Hareckajad
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня

Максим Іванович Горецький (18 (6) лютого 1893, Мала Богочківка, Могильовська губернія — 10 лютого 1938, Вязьма) — білоруський письменник, діяч білоруського національно-демократичного руху, лексикограф, фольклорист.

Один із засновників білоруської національної мистецької прози. Зробив великий внесок у розвиток білоруської культури та формування національної свідомості. Жертва сталінських репресій. Брат Гаврила Гарецького.

Користувався літературними псевдонімами Максім Беларус, М. Б. Беларус, М. Г., А. Мсціслаўскі, Дзед Кузьма, Мацей Мышка, Мізэрыус Монус та іншими; у своїх творах також виступав як Кузьма Батура та Лявон Задума.

Життя та творчість

ред.

Народився у селянській родині 6 (18) лютого 1893 року.

 
Максим Гарецький, 1913

В 1913 році Горецький закінчив гімназію в Гори-Горках, в 1916 — військове училище в Петрограді. Під час Першої світової війни він служив в Російській армії. 25 жовтня 1914 року його поранили та відіслали спочатку до Вільнюського військового шпиталю на лікування, а потім до Москви та Могиліва. Після цього він продовжив служити в армії до 1917, коли сильно захворів, та був відправлений в Залізноводськ на відновлення, і залишив армію.

Потім Гарецький переїхав у Смоленськ та навчався там в Археологічному університеті. В цей час він почав працювати в місцевій газеті.

1917 року служив у Смоленській раді, співпрацював з газетою «Відомості Смоленської Ради». Працював у редакції газети «Зірка», з якою 1919 року переїхав спочатку до Мінська, а потім до Вільни. Після анексії Польщею Віленського краю викладав білоруську мову на вчительських курсах у білоруській гімназії у Вільні. Також був редактором білоруських газет «Наша думка» та «Білоруські відомості»

 
1920-ті

Перед місцевими виборами 1922 року його було заарештовано. Завдяки акціям протесту проти масових арештів білоруських і литовських громадських діячів, які проходили за межами Польщі, він був висланий до Литви.

1923 року переїхав до Мінська. У БРСР працював викладачем білоруської мови та літератури в Білоруському державному університеті, Комуністичному університеті в Мінську, Мінському ветеринарному технікумі, Білоруській сільськогосподарській академії в Горках (в останній завідував кафедрою білоруської мови, літератури та історії). Був дійсним членом Інбелкульту (Інституту білоруської культури) — організації, що передувала АН БРСР. У цей час займався вивченням нової білоруської літератури.

Постраєжав від репресій 1929 року разом з багатьма іншими білоруськими літераторами, піддався критиці в пресі, а 19 липня 1930 був заарештований за звинуваченням у причетності до «Союзу звільнення Білорусі» (насправді вигаданого чекістами) і незабаром був засланий на 5 років до Кірова (Вятки) , де працював креслярем. З 1935 року працював учителем російської мови та літератури в селищі Пєсочня Смоленської області (тепер Кіров Калузької області).

4 листопада 1937 року був повторно заарештований НКВС. Згідно з рішенням «трійки» був розстріляний 10 лютого 1938 року;

15 листопада 1957 року посмертно реабілітований.

Творчість

ред.
 
1913

Дебют Горецького відбувся після публікації оповіді «Лазня» 1913 року в газеті «Наша Ніва». 1914 року у м. Вільнюс вийшла збірка «Рунь». Більшість творів він присвятив пережитій війні, як наприклад «Ціхая плынь» та збірка «На імперыялістычнай вайне».

1920 року Горецький написав і видав першу «Історію білоруської літератури».

Автор оповідання «Дві душі», романів «Віленські комунари» та «Камаровська хроніка». Автор літературно-критичної праці «Молодняк за п'ять років. 1923—1928», «Хрестоматії білоруської літератури. XI ст. — 1905 р.», «Російсько-білоруського словника» (з Г. Горецьким), «Білорусько-російського словничка», «Практичного московсько-білоруського словника» (з Миколою Байковим).

Родина

ред.

Максим Горецький народився в селі Мала Богочкавка у селянській сім'ї. Він мав двох братів — Гаврила та Івана. В 1919 у Вільнюсі він одружився з Леонілою Чернявською. Його дружина працювала вчителькою в Білоруській гімназії у Вільнюсі. Він мав сина Леоніда, який загинув у битві за Ленінград. Також подружжя мало дочку, Галину.

Посилання

ред.