Гордіївський могильник

курганний могильник періоду пізньої бронзи у Вінницькій області України

Гордіївський курганний могильник (Гордіївка) — курганний могильник періоду пізньої бронзи (кінець XIV — XI століття до н. е.). Розташований біля села Гордіївки Гайсинського району Вінницької області України на підвищеній прямокутній рівнині водорозділу між двома притоками Південного Бугу — Битюг і Тростянчик. Займає повздовжну ділянку з півдня на північ (2Х1,5 км). Відкритий у 1986 році[1].

Гордіївський могильник
Країна  Україна
Адміністративна одиниця Гайсинський район
Дата відкриття (винаходу) 1986
Мапа
CMNS: Гордіївський могильник у Вікісховищі

Координати: 48°31′31″ пн. ш. 29°17′42″ сх. д. / 48.52552920002777626° пн. ш. 29.29506030002777806° сх. д. / 48.52552920002777626; 29.29506030002777806

Дослідження могильника розпочалися у 1986 році експедицією Вінницького обласного краєзнавчого музею під керівництвом завідуючого відділом охорони пам'яток історії та культури Бориса Лобая. У 1987—1988 роках розкопки були продовжені комплексною експедицією Інституту археології Академії наук УРСР під керівництвом доктора історичних наук Софії Березанської[2]. Це були вимушені роботи, оскільки кургани заважали рухові зрошувальних установок.

Розкопано 45 курганів (нерозкопаних теж залишилось багато)[3]. Розміри курганів поділені на три групи (великі, середні й малі)[1]. В кожному по одному похованню в центрі насипу. Небіжчиків ховали в ґрунтових ямах різної величини і форми глибиною 0,6—1,5 метра. Зафіксовано поховальні споруди двох типів: ями, обкладені вертикальними колодами; ящики або зруби без дна, виготовлені з дерев'яних колод. У центрі ями ставили чотири стовпи, що утримували навіс. Дно ям вкривалося дошками або рослинною підстилкою. Зверху ями перекривалися деревом, зазори між ними замазувалися глиною. Поруч з ямами трапляються майданчики з вогнищами. Іноді дерев'яні конструкції підпалювалися. Померлих клали на низький дерев'яний поміст, вкритий тканиною. Поширене трупоположення на лівому боці скорчено головою на північ або північний захід. Усі поховання до розкопок були пограбовані.

У похованнях були виявлені: прикраси із золота, бронзи, бурштину (браслети, кільця, шпильки, намисто, підвіски); знаряддя праці (ножі, шила, голки, прясличка); кінське спорядження (вудила, псалії, налобні бляхи).

Могильник не відноситьчя ні до жодної з археологічних культур, виявлених на території сучасної України, хоча окремі предмети та риси поховального обряду трапляються у комарівській, східнотшинецькій, білогрудівській і білозерській культурах. Найближчими йому є пам'ятки центральноєвропейської курганної культури. Ймовірно з просуненням на схід певної групи їх носіїв і слід пов'язувати Гордіївський могильник.

Колекція знахідок з могильника знаходиться у фондах Вінницького краєзнавчого музею. Побачити її можна в рамках платної екскурсії на замовлення[3].

Прикраси з фондів Вінницького краєзнавчого музею
медальйон
гудзики
намисто
кільця-підвіски

Примітки ред.

Література ред.

  • Махортих С. В. Гордіївка // Словник-довідник з археології. Київ, «Наукова думка», 1996, С. 56;
  • Гордіївський могильник / С. Березанська, Т. Гошко, В. Клочко, Л. Клочко, Л. Литвинова, М. Потупчик, К. Слюсарська, В. Шумова / За ред. В. Клочко. — Вінниця, 2011. — 288 с.: іл.