Горбенко Олександр Петрович
Олекса́ндр Петро́вич Горбе́нко (нар. 23 травня 1938, Київ — 2011, Канада) — український театральний режисер і педагог, заслужений артист УРСР (1972).
| Горбенко Олександр Петрович | |
|---|---|
| Народився |
23 травня 1938 Київ, Українська РСР, СРСР |
| Помер |
2011 Канада |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | театральний режисер, педагог |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Заклад | Житомирський обласний український музично-драматичний театр імені Івана Кочерги, Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша, Ніжинський український драматичний театр імені Михайла Коцюбинського і КНУКіМ |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
1960 — закінчив Київський інститут театрального мистецтва (курс М. М. Карасьова).
Відтоді працював режисером-постановником у театрах Дніпра, Одеси (Одеський обласний академічний російський драматичний театр[1]), Києва.
1964—1966 — головний режисер Житомирського українського музично-драматичного театру імені Івана Антоновича Кочерги.
1970—1977 — головний режисер Херсонського музично-драматичного театру. В Херсоні співробітничав також з Театром ляльок.[2]
1977—1979 — головний режисер Дніпропетровського українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.
1979—1980 — головний режисер Львівського ТЮГу.
1980—1986 — головний режисер Київського театру кіноактора.
1986—1990 — головний режисер Ніжинського українського драматичного театру імені М. Коцюбинського.
1990—1996 — художній керівник циркового об'єднання «Зірки України» (Київ).
Водночас викладав у Київському інституті культури (1981—1984 та 1989—1996), Київському педагогічному інституті (1984—1989).
Виїхав до Канади.
Чоловік актриси Елеонори Верещагіної. Зять народного артиста СРСР Федора Верещагіна.
Вистави ред.
- 1961 — «Не судилось» М. Старицького
- 1964 — «Правда і кривда» за М. Стельмахом (поставлена 4 листопада 1964 вперше в Україні і СРСР)[3]
- 1968 — «Далекі вікна» В. Собка
- 1970 — «Мій бравий солдат Швейк» О. Лукашова, Д. Шевцова за Я. Гашеком
- 1971 — «Прапор адмірала» О. Штейна
- 1972 — «Оргія» Лесі Українки
- 1972 — «Дума про любов» за М. Стельмахом[4]
- 1977 — «Пісня в келиху» І. Кочерги
- 1979 — «Берег» Ю. Бондарева
- 1989 — «Криваве весілля» Ф. Ґарсіа Лорки
- 1990 — «Мина Мазайло» М. Куліша
- «Вій вітерець» Я. Райніса
- «Повія» П. Мирного
- «Пора жовтого листя» та «Дороги, які ми обираємо» П. Зарудного
Примітки ред.
- ↑ Лесь Танюк. Щоденники, 1965 рік.
- ↑ Історія Херсонського Академічного обласного театру ляльок. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 4 липня 2020.
- ↑ Матеріали до українського мистецтвознавства. Томи 1-3. — Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології, 2002. — 359
- ↑ Український театр, 1972. — с. 19
Джерела ред.
- Горбенко Олександр Петрович / Т. А. Шпаковська [Архівовано 4 липня 2020 у Wayback Machine.] esu.com.ua
- Горбенко Олександр Петрович // Кияни: біографічний словник. — К.: Фенікс, 2004. — с. 94 [Архівовано 4 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Анатолий Толок: покорять, удивлять, потрясать [Архівовано 7 липня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Спива О. О. Горбенко, головний режисер // РК. — 1965, 4 березня
- Спиридонова А. Режисер і його театр // КіЖ. — 1971, 11 лютого
- Ужвій Н. До вершин майстерності // Київська правда. — 1972, 21 квітня
- Олександр Петрович Горбенко // Степ: Літературно-художній альманах. — Х., 1996
- Горбенко Александр Петрович. Воплощая черты современника: [К 60-летию Днепропетр. укр. драм. театра им. Шевченко]. — Правда Украины. — 1979, 16 марта.(рос.)