Гораціо Томас Остін
Гораціо Томас Остін (англ. Horatio Thomas Austin; 10 березня 1800, Чатем, Кент, Англія, Велика Британія — 16 листопада 1865, Лондон, Велика Британія) — англійський віцеадмірал, полярний дослідник.
| Гораціо Томас Остін | |
|---|---|
| англ. Horatio Thomas Austin | |
 | |
| Народження |
10 березня 1800 або 1801[1] Чатем, Кент, Англія |
| Смерть |
16 листопада 1865[2][3] Лондон, Сполучене Королівство |
| Поховання | Кенсал-Грін |
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство Велика Британія[1] |
| Звання | віцеадмірал, капітан і lieutenantd |
 Гораціо Томас Остін у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
8 квітня 1813 року Гораціо вступив на службу до Королівського військово-морського флоту. 9 вересня 1822 року зведено в чин лейтенанта.
1826 року[уточнити] на 370-тонному судні «Фурія»[en] взяв участь у експедиції під командуванням В. Е. Паррі двома суднами, з яких одне загинуло.
12 грудня 1827 призначений на корабель «Шантеклер»[en], на якому крейсував під командуванням капітана Генрі Фостера біля берегів Вест-Індії. 26 травня 1831 року зведено в чин командера.
У 1832—1834 роках, командуючи шлюпом «Саламандра»[en], крейсував біля берегів Португалії.
30 січня 1834 року призначений командиром шлюпа «Медея»[en], на якому здійснив плавання Середземним морем. 28 червня 1838 року зведено в чин капітана. 19 листопада наступного року призначено командиром шлюпа «Циклоп»[en], на якому в 1840 році брав участь у Сирійській кампанії. У травні-вересні 1843 року, командуючи тим самим судном у складі ескадри, супроводжував королеву Вікторію та принца Альберта в подорожі до берегів Франції та Бельгії.
8 листопада 1843 року призначено тимчасовим командиром артилерійського корабля «Тартарус»[en].
19 вересня 1845 року призначено надштат командиром королівської яхти «Вільям і Мері» (англ. HMS William and Mary).
Від 25 січня 1848 року до 13 лютого 1850 року командував у Портсмутському порту 74-гарматним кораблем «Бленгейм»[en].
Пошуки експедиції сера Джона Франкліна ред.
1850 року на 420-тонному судні «Резольют»[en] очолив одну з численних експедицій, здійснюваних англійцями в проміжку між 1847—1859 роками для пошуків сера Джона Франкліна і його супутників, які залишалися безуспішними до 1859 року, коли Ф. Л. Мак-Клінтоку вдалося нарешті натрапити на слід. Під час зимівлі в Піль-Зунді в 1850—1851 роках біля Грифітового острова Остін здійснював тривалі експедиції на санях, дістався Джонс-Зунда (82° з. д.) і позначив нововідкриті місця на мапах.
Подальша служба ред.
1854 року капітана Остіна призначено суперінтендантом Дептфордських корабелень. 28 листопада 1857 року зведено в чин контрадмірала.
У 1863—1864 роках обіймав посаду суперінтенданта корабелень на острові Мальта. 20 листопада 1864 року зведено в чин віцеадмірала. У березні 1865, незадовго до смерті, він посвячено в лицарі.
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1198519355 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ University of Toronto, Laval University Dictionary of Canadian Biography, Dictionnaire biographique du Canada / G. Brown, D. Hayne, F. Halpenny et al. — UTP, Presses de l'Université Laval, 1959. — ISSN 0420-0446; 0070-4717
Посилання ред.
- http://www.pdavis.nl/ShowBiog.php?id=148 Архивная копия
- Австин // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)