Вікіпедія

Гончар Юлія Миколаївна

Швидке вилучення цієї сторінки оскаржено. Особа, яка встановила це повідомлення, пропонує обговорити швидке вилучення цієї сторінки на її сторінці обговорення, і просить не вилучати цю сторінку до закінчення обговорення.
Зауважте, що це повідомлення не гарантує збереження сторінки, тому її може бути вилучено в разі безсумнівної відповідності критеріям швидкого вилучення або якщо не надане обіцяне пояснення. Цей шаблон не слід вилучати зі сторінки, що залишається поміченою шаблоном швидкого вилучення.
Цю статтю запропоновано швидко вилучити на підставі КШВ С4: відсутня чи не показана значущість.

Якщо ця стаття відповідає критеріям швидкого вилучення, але Ви маєте намір невідкладно виправити недоліки цієї сторінки, хоча не Ви її створили, Ви можете просто прибрати це повідомлення зі сторінки і почати редагувати.

Не прибирайте це повідомлення зі сторінок, які Ви самі створили! Якщо Ви не погоджуєтеся з доречністю швидкого вилучення цієї статті, додайте {{Hangon}} поверх цього повідомлення та негайно обґрунтуйте на сторінці обговорення, чому, на Вашу думку, її потрібно залишити. Це приверне увагу адміністраторів і дасть Вам змогу оскаржити номінацію на швидке вилучення.

Зауважте, що цю статтю може бути вилучено в будь-який момент за умови беззаперечної відповідності критеріям швидкого вилучення або якщо пояснення буде визнано недостатнім.

До уваги номінатора: Будь ласка, підставте шаблон:
{{subst:Незначущо|Гончар Юлія Миколаївна|header=1}} ~~~~
на сторінку обговорення автора.

До уваги адміністраторів: прохання ретельно перевірити посилання на цю статтю, історію сторінки (останнє редагування), журнал та останні зміни КШВ перед тим, як вилучити або залишити цю статтю.

Останнє редагування зроблено користувачем Рассилон (внесок, журнали) 17 червня 2024 року о 10:15 UTC (3449 хвилин тому).

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Ця стаття містить посилання на джерела, що можуть не відповідати вимогам Вікіпедії до авторитетних джерел. Будь ласка, перевірте, чи відповідають вказаним критеріям джерела, використані в цій статті. (17 червня 2024)
Вживання зовнішніх посилань у цій статті не відповідає правилам та настановам Вікіпедії щодо розділу «Посилання». Будь ласка, удоскональте цю статтю шляхом вилучення надмірної кількості зовнішніх посилань або шляхом вилучення зовнішніх посилань, які є недоречними для розділу «Посилання», та конвертуйте корисні посилання у вигляді джерел-виносок у відповідній частині тексту статті. (17 червня 2024)
Ця стаття недостатньо чи зовсім не категоризована, або категорії, до яких вона належить, не існують. Будь ласка, допоможіть додати належні категорії, аби цю статтю можна було категоризувати із суміжними сторінками. (17 червня 2024)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончар.

Гончар Юлія Миколаївна (нар. 3 січня 1990, Київ) — українська драматургиня, сценаристка, перекладачка. Співзасновниця Театру Драматургів у Києві. Сценаристка художнього фільму «Як там Катя?»[1][2] (режисерка Крістіна Тинькевич), який відзначений на міжнародних кінофестивалях. Фокусується на драматургії як інструменті побудови структури тексту та перформансів і виступає як авторка та кураторка у міжнародних театральних проєктах у Берліні, Штутгарті, Нюрнберзі, Бангкоку, Відні.

Гончар Юлія Миколаївна
Народився 3 січня 1990(1990-01-03) (34 роки)
Київ
Національність українка
Діяльність драматург, сценарист, перекладач
Alma mater Київський національний економічний університет

Біографія

ред.
Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (17 червня 2024)

Народилася і виросла у Києві.

З 1997 по 2007 рік навчалася у київській гімназії № 153 (диплом про середню освіту з відзнакою).

З 2007 по 2012 рік навчалася у Київському національному економічному університеті за спеціальністю «міжнародна економіка та менеджмент» (2011 р. отримала диплом бакалавра з відзнакою, 2012 р. отримала диплом магістра з відзнакою).

З жовтня 2011 по березень 2012 року була стипендіаткою в університеті Констанц у Німеччині (факультет економіки).

Творча діяльність

ред.

З 2014 року пише п'єси, з 2016 року — перекладає українською, англійською та німецькою п'єси інших драматургів, з 2019 року пише сценарії.

У 2014—2015 роках її п'єси «Валдай», «Невигадані діалоги про драматургію», «Успішні безхатьки» відзначені на фестивалі «Тиждень актуальної п'єси».

У 2015 році відібрана від України у проєкт Європейської театральної конвенції, Карлсруе (Німеччина), учасниця фестивалів Театертреффен 2017 у Берліні, Дні Шиллера у Мангаймі і т.ін.

У 2017 році — кураторка міжнародної співпраці на «Тижні актуальної п'єси».

Співпрацює з незалежним театром Дах (українсько-німецький проєкт «Кінець удавання»[[Категорія:Статті, у яких потрібно виправити голі посилання червня 2024]][голе посилання][3][4][5], представлений на двох фестивалях: міжнародний фестиваль ГогольFest, фестиваль «Драматургічний ярмарок» у Гайдельберзі).

Як сценаристка дебютувала 2019 року у проєктах «Як там Катя» (отримав підтримку Держкіно, отримав нагороди, серед яких міжнародний кінофестиваль у Локарно[6][7][8] і CinEast[9] у Люксембурзі).

2021 року стала співзасновницею Театру Драматургів у Києві[10][11].

З березня 2022 року є стипендіаткою Саксонського культурного фонду за підтримки Гете Інститут та веде активну діяльність у заходах, спрямованих на підтримку України в часи російської агресії.

П'єси

ред.

Перекладацька діяльність

ред.

2016 — п'єса «Скелет слона у пустелі», автор Айхам Майід Агха (прем'єра Театр Максима Горького у Берліні; участь у міжнародному фестивалі Гогольфест[15]).

2016—2017:

  • вистава «Кінець удавання 1.0» і «Кінець удавання 2.0», автори Юлія Гончар та Дмитро Левицький.
  • п'єса «Переселення», автор Максим Курочкін.

2017:

  • концепт вистави «Enter UA», автор Сашко Брама;
  • п'єса «Дікпік», автор Кеннет Доу.

2018—2019:

  • документальна вистава на основі актів часів націонал-соціалізму «Камені спотикання», авторка Hans-Werner Kroesinger, Regine Dura (Державний театр Badisches Staatstheater у Карлсруе, Німеччина; показ у Києві[16]);
  • п'єса «Мій доволі дивний друг Вальтер», авторка Сивілла Берг (Німецький театр, Берлін);
  • збірка текстів «Сценуй своє місто», автори Лаша Бугадзе, Бруно Коен (Державний театр Карлсруе, Німеччина);
  •  п'єса «Херсон 1918/2018», автор Маким Курочкін (копродукція Державного театру зі Штутгарта та Херсонського театру ім. Миколи Куліша[17]);
  • п'єса «На Марсі криків не чутно. Румба», авторка Ірина Гарець;
  • п'єса «Кіт, що гуляв сам по собі», автор Редьярд Кіплінг, незалежний Театр «Дах»[18].
  • п'єса «Крізь шкіру», авторка Наталя Блок (переможець фестивалю «Тиждень Актуальної П'єси» 2017 року).

Сценарії

ред.

2019

ред.
  • сценарій до художнього фільму «Як там Катя?»[19][20][21][22][23][24][25], режисерка Крістіна Тинькевич (повний метр, ігрове кіно).

Фестивалі, конференції, тренінги

ред.

2016

ред.
  • «Мапи страху Мапи ідентичності»: польсько-український освітньо-перформативний проєкт за підтримки EEPAP (Львів- Харків, Україна);
  • «IETM Campus»: тиждень інтенсивного навчання з усіх аспектів міжнародного співробітництва (Люблін, Польща);
  • «EA Campus Artivism»: резиденція-навчання для громадських діячів митців та мисткинь за підтримки організації European Alternatives та Bundeszentrale (Берлін, Німеччина);
  • «The Citizen Artist Incubator»: місяць навчання, інкубації ідей і їх презентації 13 митців та мисткинь (Відень, Австрія);
  • «TEMPS D ' IMAGES CLUJ»: фестиваль сучасного перформативного мистецтва, участь у воркшопах з документального театру (Альоша Бегріч, театр Максима Горького Берлін та Олівер Фрлич режисер з Хорватії), проведення презентації з незалежної театральної сцени в Україні (Клюж Напока, Румунія);
  • «Капсула часу (Time capsule)»: проєкт залучає авторів до роботи над антологією текстів (Інститут Гротовського, Інститут Адама Міцкевича, Вроцлав, Польща);
  • «Культура для місцевого розвитку (Culture for local development)»: 16 менеджерів культури працюють над проєктами (Інститут Адама Міцкевича, Київ, Україна);
  • «Запорізький літературний форум»: запрошена авторка, читання п'єси «Невигадані діалоги про драматургію».

2017

ред.
  • Міжнародні дні Шиллера Internationale Schillertage: запрошена стипендіатка від України, тиждень навчання, воркшопів (в тому числі Олівер Фрлич Репрезентація реальності у мистецтві; Мангайм, Німеччина);
  • Міжнародний форум — фестиваль Театертреффен Theatertreffen: стипендіатка від Гете Інституту Україна (Берлін, Німеччина); місяць навчання та презентації власних перформативних робіт.

2018

ред.
  • Фестиваль «Справжніх Театральних Патріотів»: проведення партисипативних лекцій та участь у розробці спільного перформансу (с. Подвірне, Чернівецької області);
  • Фестиваль «Мельпомена Таврії»: проведення партисипативної лекції;
  • Фестиваль «Future of Europe»: участь у дискусії щодо майбутнього театру Штутгарт (Німеччина);
  • Резиденція в Akademie Schloss Solitude: півроку праці над копродукцією «Херсон 1918/2018», режисер Андрій Май.

2019

ред.

Публікації п'єс

ред.

2021

ред.
  • «Зла бола» у збірці текстів української нової драми «8»[26]. Херсон: Видавництво «Старт». Редактор: Жанна Бортнік.

2022

ред.
  • «Відчуття війни»: Logbuch Suhrkamp онлайн-видання. Доступно за адресою: Logbuch Suhrkamp[27];
  • «Щоденник: Війну я не забуду. Ніколи»: WOZ швейцарська німецькомовна щотижнева газета, Цюріх, № 15 — 14 квітня 2022 року. Доступно за адресою: WOZ.ch[28];
  • «Номер 9/2022 (790)». Miesięcznik «Dialog»: польський місячник, присвячений сучасній драматургії — театральній, кінематографічній, радійній та телевізійній. Доступно за адресою: Dialog-Pismo[29];
  • «Man versuchte sie zu rufen» (укр. Спроби зателефонувати їй): у виданні «Frogbuch 2022 — Die Literaturbeilag des Leipziger Stadtmagazin kreuzer zur Frankfurter Buchmesse» (Frogbuch 2022 — Літературне додаток до Лейпцигського міського журналу kreuzer на Франкфуртському книжковому ярмарку). Доступно за адресою: kreuzer-leipzig[30].

2023

ред.
  • «Читери»: у книзі «Покидьки та інші п'єси. Сучасна українська драматургія»[31], Харків: Видавництво Фоліо. Упорядник: Богдан Струтинський.
  • «Почуття війни»: у збірці «A Dictionary of Emotions in a Time of War: Twenty Short Works by Ukrainian Playwrights»[32], редактор: Джон Фрідман, Chapel Hill, North Carolina: Laertes Press, с. 299.
  • «Почуття війни»: у друкованій та онлайн-антології «Антологія 24». Доступно за адресою: ParadeFest[33].

2024

ред.
  • Текст вистави «2-1=4.5.0»: у книзі «Простір доторку. Українські та лейпцизькі працівниці культури в діалозі»[34], Лейпциг: Упорядниці Світлана Лібет та Крістіна Рассман.

Постановки п'єс

ред.

2024

ред.

Авторка та продюсерка вистави «2-1=4.5.0» на основі тексту «Ми вийшли в кібер-панк атмосферу вокзалу». Спільний проєкт Schaubühne Lindenfels у Лейпцизі та Театру Драматургів у Києві. Прем'єра відбулася у Лейпцизі та Києві[35][36]Текст надрукований у збірці «Співпраця лейпцизьких митців», упорядниця Світлана Лібет, вистава запрошена на фестиваль в Гренобль, Франція.

2023

ред.
  • Вистава на діловому фестивалі «House of Beautiful Business»[37]в ролі авторки та драматургині, Сінтра, Португалія.
  • Проєкт «Die magische Care: Maschine»[38] від Paradeiser Productions, який поєднує електроакустичну музику, вокал, звуки, текст, танець та гру об'єктами в супер-суб'єктивну музичну театральну виставу (авторка).
  • Вистава «Ship. Bridge. Body»[39]за участю артистів з України, Італії, Грузії та Німеччини в рамках Міжнародної театральної резиденції. Розробка мюзиклу, роль ініціатора (ідея та організація) та авторки.
  • Аудіовистава «Über Grenzen» (укр. Через кордони): авторка.
  • Музичні театральні мініатюри «Нано опери»[40] від Paradeiser Productions: авторка і драматургиня. Цей проєкт досліджував події, впливи і еволюцію свідомості, створюючи захопливий та надзвичайний панорамний образ з музичних та виконавських елементів, танцю, унікальних звуків та дотику магії. На основі текстів чотирьох українських драматургів, написаних спеціально для цієї вистави.
  • Перформативне[невідомий термін] читання «Nach Hause»[41] колективом missingdots у Hellerau на фестивалі Nebenan.

2022

ред.
  • Публічне читання тексту «Почуття війни»[42] у Suhrkamp online Edition, Nachtkritik Plus у рамках міжнародної серії читань «Почуття війни».
  • Публічні читання текстів авторки в Royal Court[43], Theatre London, театрі Maxim Gorki[44] у Берліні, Театрі Базеля[45].

2021

ред.
  • занурна вистава «RIZNI»[46] Театральної групи uzahvati (м. Київ): авторка

2020

ред.

2019

ред.
  • театральна вистава з військових ритуалів у Німеччині «ZeremonieRave».

Нагороди і відзнаки

ред.
Назва твору Назва фестивалю чи конкурсу Відзнака Рік
П'єси «Невигадані діалоги про драматургію», «Успішні безхатьки» (авторка) Фестиваль «Тиждень актуальної п'єси» відзнака експертної ради фестивалю 2015
Х/ф «Як там Катя?» (сценаристка) 75th Locarno International Film Festival 2 нагороди (a special prize from the Ciné+ jury, and the lead actress Anastasia Karpenko) 2022
Х/ф «Як там Катя?» (сценаристка) Кінофестиваль CinEast Festival Приз кінокритиків 2022

Примітки

ред.
  1. ↑ Офіційний трейлер фільму "Як там Катя?". youtube.com (укр.). 11 груд. 2023 р.
  2. ↑ How Is Katia? / Як там Катя?. facebook.com.
  3. ↑ Головненко, Анастасія (4 квітня 2017 року). teatre.com.ua. Театральний портал Teatre (українська) .
  4. ↑ www.facebook.com. Фейсбук: прем'єра вистави. 8 грудня 2026 року.
  5. ↑ Мартиненко, Олександр (18 грудня 2016 року). "Кінець удавання" промо. www.youtube.com (українська) .
  6. ↑ Загородній, Михайло (15 серпня 2022). life.pravda.com.ua. Українська правда (укр.).
  7. ↑ cineast.com.ua. Cineast (українська) . 15.08.2022.
  8. ↑ Десятерик, Дмитро (28 січня 2024 року). https://detector.media. Детектор медіа (укр.).
  9. ↑ www.ukrinform.ua. Укрінформ (укр.). 24.10.2022.
  10. ↑ Котубей-Геруцька, Олеся (20 жовтня 2021 року). suspilne.media/culture. Суспільне культура (українська) .
  11. ↑ ТЕАТР ДРАМАТУРГІВ – THEATER IM EXIL. https://www.schaubuehne.com (німецька) . 2022.
  12. ↑ 10 п’єс, створених в рамках Лабораторії драматургії НСТДУ 2020. nstdu.com.ua (укр.). 2020 рік.
  13. ↑ Другий етап II Лабораторії драматургії НСТДУ: результати роботи. nstdu.com.ua (укр.). 26-30 серпня 2020 рік.
  14. ↑ Terrarium. Резиденція 2020. www.terrariumscript.com.ua (укр.). 2020.
  15. ↑ Герман, Ольга (1 жовтня 2016 року). ТЕАТР ПЕРЕСЕЛЕНЦЯ: НІЯКОЇ ГРИ, ЛИШЕ ЩИРА РОЗМОВА. Дзеркало тижня (укр.).
  16. ↑ КАМЕНІ СПОТИКАННЯ/STOLPERSTEINE. https://molodyytheatre.com (укр.). 2015.
  17. ↑ ХЕРСОН 1918/2018. https://theatre.com.ua (укр.).
  18. ↑ Котенок, Вікторія (18 травня 2017). Доросла казка "Кіт, що гуляє сам по собі". Блог Nota bene (укр.).
  19. ↑ Як там Катя?. dzygamdb.com (укр.). Процитовано 14 червня 2024.
  20. ↑ How Is Katia? (2022) ⭐ 6.7 | Drama (амер.), процитовано 15 червня 2024
  21. ↑ Твоє кіно плюс: Огляд фільму "Як там Катя?". youtube.com (українська) . 30 січ. 2024 р.
  22. ↑ Ранок вдома: Прем'єра фільму "Як там Катя?". Розмова з режисеркою (українська) . youtube.com. 25 січ. 2024 р.
  23. ↑ www.ukrinform.ua. Укрінформ (українська) . 22.10.2020.
  24. ↑ Шилова, Альона (24 січня 2024). https://suspilne.media/culture. Суспільне Культура (українська) .
  25. ↑ Наумова, Оксана (25 січня 2024 року). https://detector.media. Детектор медіа (українська) .
  26. ↑ vyacheslav (10 грудня 2021). Збірка «8»: виклик театральним критикам та режисерам | НСПУ (ru-RU) . Процитовано 15 червня 2024.
  27. ↑ Logbuch Suhrkamp Das Gefühl des Krieges - Logbuch Suhrkamp. www.logbuch-suhrkamp.de (de-DE) . 19 квітня 2022. Процитовано 14 червня 2024.
  28. ↑ Tagebuch: Und den Krieg vergesse ich. Nicht. www.woz.ch (нім.). 13 квітня 2022. Процитовано 14 червня 2024.
  29. ↑ Numer 9/2022 (790). Dialog – Miesięcznik poświęcony dramaturgii współczesnej (пол.). Процитовано 14 червня 2024.
  30. ↑ Logbuch_2022_Herbst. kreuzer-leipzig.de (нім.). Процитовано 14 червня 2024.
  31. ↑ Покидьки та інші п’єси. Сучасна українська драматургія (укр.). ISBN 978-617-551-413-9.
  32. ↑ A Dictionary of Emotions in a Time of War. Ukrainian Drama Translations (англ.). Процитовано 15 червня 2024.
  33. ↑ АНТОЛОГІЯ24. Parade (укр.). Процитовано 14 червня 2024.
  34. ↑ Горлач, Поліна (28 березня 2024 року). https://suspilne.media/culture. Суспільне культура (українська) .
  35. ↑ Пластичний перфоманс «2-1= 4.5.0» у Театрі Драматургів. YABL (укр.). Процитовано 15 червня 2024.
  36. ↑ Катаєва, Марія (8 березня 2024). Газета "Вечірній Київ".
  37. ↑ Юлія Гончар. https://enterthedream.house (англійська) .
  38. ↑ Die Magische Care:Maschine. PARADEISER productions (амер.). 14 липня 2022. Процитовано 15 червня 2024.
  39. ↑ Prüwer, Tobias. Ship. Bridge. Body. – Festspielhaus Hellerau Dresden – Das Theatre of Playwrights Kyiv eröffnet das Festival. nachtkritik.de (de-de) . Процитовано 15 червня 2024.
  40. ↑ Nano Operas. PARADEISER productions (амер.). 19 квітня 2023. Процитовано 15 червня 2024.
  41. ↑ Nach Hause/додому. hellerau (амер.). Процитовано 15 червня 2024.
  42. ↑ Logbuch Suhrkamp Das Gefühl des Krieges - Logbuch Suhrkamp. www.logbuch-suhrkamp.de (de-DE) . 19 квітня 2022. Процитовано 15 червня 2024.
  43. ↑ Wiegand, Chris (1 квітня 2022). Watch the Ukrainian drama Bad Roads at the Royal Court. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 15 червня 2024.
  44. ↑ Vom Krieg Ukrainische Dramatiker*innen erzählen vom Leben während der Invasion durch Russland. Vom Krieg | Gorki (нім.). Процитовано 15 червня 2024.
  45. ↑ Fliehen oder Bleiben: Stimmen aus der Ukraine |. theater-roxy.ch (нім.). Процитовано 15 червня 2024.
  46. ↑ Вистава-променад 𝚁𝙸𝚉𝙽𝙸 від української команди uzahvati. — Скажи, ми назавжди тепер люди без дому? — Ні. Ти мій дім, а я твій. Знаєш, я щаслива що ми... | By uzahvati | Facebook (укр.), процитовано 15 червня 2024
  47. ↑ НСТД України (22 грудня 2020), Читери, читка п'єси Юлії Гончар, процитовано 15 червня 2024

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гончар_Юлія_Миколаївна&oldid=42830315