Вікіпедія

Гончар Юлія Миколаївна

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончар.

Гончар Юлія Миколаївна (нар. 3 січня 1990, Київ) — українська драматургиня, сценаристка, перекладачка. Одна із засновниць Театру Драматургів у Києві. Сценаристка художнього фільму «Як там Катя?»[1] (режисерка Крістіна Тинькевич), який отримав 4 відзнаки на міжнародних кінофестивалях[2][3] і 1 українську премію ("Чорний лотос")[4].

Гончар Юлія Миколаївна
Народився3 січня 1990(1990-01-03) (34 роки)
Київ
Національністьукраїнка
Діяльністьдраматург, сценарист, перекладач
Alma materКиївський національний економічний університет

Біографія

ред.

Народилася і виросла у Києві. З 1997 по 2007 рік навчалася у київській гімназії №153 (диплом про середню освіту з відзнакою), з 2007 по 2012 рік — у Київському національному економічному університеті за спеціальністю «міжнародна економіка та менеджмент» (отримала диплом магістра з відзнакою).

З жовтня 2011 по березень 2012 року була стипендіаткою у Констанцькому університеті у Німеччині (факультет економіки).

У 2017 році — кураторка міжнародної співпраці на фестивалі«Тиждень актуальної п'єси».[5] Співпрацювала з Київським театром "Дах" (українсько-німецький проєкт «Кінець удавання»[6][7], який брав участь у двох фестивалях: міжнародний фестиваль ГогольFest, фестиваль «Драматургічний ярмарок» у Гайдельберзі)[8].

У 2021 року стала співзасновницею Театру Драматургів у Києві[9][10].

З березня 2022 року є стипендіаткою[11] Саксонського культурного фонду (Kulturstiftung des Freistaates Sachsen) за підтримки Гете Інституту та веде активну діяльність у заходах, спрямованих на підтримку України в часи російської агресії.

Творча діяльність

ред.

З 2014 року пише п'єси, з 2016 року — перекладає українською, англійською та німецькою п'єси інших драматургів, з 2019 року пише сценарії до фільмів. Юлія Гончар фокусується на драматургії як інструменті побудови структури тексту та перформансів і виступає як авторка та кураторка у міжнародних театральних проєктах у Берліні, Штутгарті, Нюрнберзі, Бангкоку, Відні[5].

П'єси

ред.

Перекладацька діяльність

ред.
  • п'єса «Скелет слона у пустелі»автор Айхам Майід Агха (2016, прем'єра у Театрі Максима Горького у Берліні; участь у міжнародному фестивалі Гогольфест[15])
  • вистава «Кінець удавання 1.0» і «Кінець удавання 2.0», автори Юлія Гончар та Дмитро Левицький (2016—2017)
  • п'єса «Переселення», автор Максим Курочкін (2016—2017)
  • концепт вистави «Enter UA», автор Сашко Брама (2017)
  • п'єса «Дікпік», автор Кеннет Доу (2017)
  • п'єса «Крізь шкіру», авторка Наталя Блок (переможець фестивалю «Тиждень Актуальної П'єси» 2017 року).
  • п'єса «Камені спотикання», авторка Hans-Werner Kroesinger, Regine Dura (2018—2019, постановка у Державному театрі Badisches Staatstheater у Карлсруе, Німеччина; показ у Києві[16]);
  • п'єса «Мій доволі дивний друг Вальтер», авторка Сивілла Берг (2018—2019, Німецький театр, Берлін);
  • збірка текстів «Сценуй своє місто», автори Лаша Бугадзе, Бруно Коен (2018—2019, Державний театр Карлсруе, Німеччина);
  • п'єса «Херсон 1918/2018», автор Маким Курочкін (2018 копродукція Державного театру зі Штутгарта та Херсонського театру ім. Миколи Куліша[17]);
  • п'єса «На Марсі криків не чутно. Румба», авторка Ірина Гарець;
  • п'єса «Кіт, що гуляв сам по собі», автор Редьярд Кіплінг, незалежний Театр «Дах»[18].

Сценарії

ред.
  • сценарій (спільно з Наталею Блок та Сергієм Касторних) до художнього фільму «Як там Катя?» [19][20][21][22], режисерка Крістіна Тинькевич (2019, повний метр, ігрове кіно).

Фестивалі, конференції, тренінги

ред.

2016

ред.
  • «Мапи страху Мапи ідентичності»: польсько-український освітньо-перформативний проєкт за підтримки EEPAP (Львів- Харків, Україна);
  • «IETM Campus»: тиждень інтенсивного навчання з усіх аспектів міжнародного співробітництва (Люблін, Польща);
  • «EA Campus Artivism»: резиденція-навчання для громадських діячів митців та мисткинь за підтримки організації European Alternatives та Bundeszentrale (Берлін, Німеччина);
  • «The Citizen Artist Incubator»: місяць навчання, інкубації ідей і їх презентації 13 митців та мисткинь (Відень, Австрія);
  • «TEMPS D ' IMAGES CLUJ»: фестиваль сучасного перформативного мистецтва, участь у воркшопах з документального театру (Альоша Бегріч, театр Максима Горького Берлін та Олівер Фрлич режисер з Хорватії), проведення презентації з незалежної театральної сцени в Україні (Клюж Напока, Румунія);
  • «Капсула часу (Time capsule)»: проєкт залучає авторів до роботи над антологією текстів (Інститут Гротовського, Інститут Адама Міцкевича, Вроцлав, Польща);
  • «Культура для місцевого розвитку (Culture for local development)»: 16 менеджерів культури працюють над проєктами (Інститут Адама Міцкевича, Київ, Україна);
  • «Запорізький літературний форум»: запрошена авторка, читання п'єси «Невигадані діалоги про драматургію».

2017

ред.
  • Міжнародні дні Шиллера Internationale Schillertage: запрошена стипендіатка від України, тиждень навчання, воркшопів (в тому числі Олівер Фрлич Репрезентація реальності у мистецтві; Мангайм, Німеччина);
  • Міжнародний форум — фестиваль Театертреффен Theatertreffen: стипендіатка від Гете Інституту Україна (Берлін, Німеччина); місяць навчання та презентації власних перформативних робіт.

2018

ред.
  • Фестиваль «Справжніх Театральних Патріотів»: проведення партисипативних лекцій та участь у розробці спільного перформансу (с. Подвірне, Чернівецької області);
  • Фестиваль «Мельпомена Таврії»: проведення партисипативної лекції;
  • Фестиваль «Future of Europe»: участь у дискусії щодо майбутнього театру Штутгарт (Німеччина);
  • Резиденція в Akademie Schloss Solitude: півроку праці над копродукцією «Херсон 1918/2018», режисер Андрій Май.

2019

ред.

Публікації п'єс

ред.

2021

ред.
  • «Зла бола» у збірці текстів української нової драми «8»[23]. Херсон: Видавництво «Старт». Редактор: Жанна Бортнік.

2022

ред.
  • «Відчуття війни»: Logbuch Suhrkamp онлайн-видання. Доступно за адресою: Logbuch Suhrkamp[24];
  • «Щоденник: Війну я не забуду. Ніколи»: WOZ швейцарська німецькомовна щотижнева газета, Цюріх, №15—14 квітня 2022 року. Доступно за адресою: WOZ.ch[25];
  • «Номер 9/2022 (790)». Miesięcznik «Dialog»: польський місячник, присвячений сучасній драматургії — театральній, кінематографічній, радійній та телевізійній. Доступно за адресою: Dialog-Pismo[26];
  • «Man versuchte sie zu rufen» (укр. Спроби зателефонувати їй): у виданні «Frogbuch 2022 — Die Literaturbeilag des Leipziger Stadtmagazin kreuzer zur Frankfurter Buchmesse» (Frogbuch 2022 — Літературне додаток до Лейпцигського міського журналу kreuzer на Франкфуртському книжковому ярмарку). Доступно за адресою: kreuzer-leipzig[27].

2023

ред.
  • «Читери»: у книзі «Покидьки та інші п'єси. Сучасна українська драматургія»[28], Харків: Видавництво Фоліо. Упорядник: Богдан Струтинський.
  • «Почуття війни»: у збірці «A Dictionary of Emotions in a Time of War: Twenty Short Works by Ukrainian Playwrights»[29], редактор: Джон Фрідман, Chapel Hill, North Carolina: Laertes Press, с. 299.
  • «Почуття війни»: у друкованій та онлайн-антології «Антологія 24». Доступно за адресою: ParadeFest[30].

2024

ред.
  • Текст вистави «2-1=4.5.0»: у книзі «Простір доторку. Українські та лейпцизькі працівниці культури в діалозі»[31], Лейпциг: Упорядниці Світлана Лібет та Крістіна Рассман.

Постановки п'єс

ред.

2019

ред.
  • Театральна вистава з військових ритуалів у Німеччині «ZeremonieRave».

2020

ред.

2021

ред.
  • Занурна вистава «RIZNI»[33] Театральної групи uzahvati (м. Київ): авторка

2022

ред.
  • Публічне читання тексту «Почуття війни»[34] у Suhrkamp online Edition, Nachtkritik Plus у рамках міжнародної серії читань «Почуття війни».
  • Публічні читання текстів авторки в Royal Court[35], Theatre London, театрі Maxim Gorki[36] у Берліні, Театрі Базеля[37]

2023

ред.
  • Вистава на діловому фестивалі «House of Beautiful Business»[38] в ролі авторки та драматургині, Сінтра, Португалія.
  • Проєкт «Die magische Care: Maschine»[39] від Paradeiser Productions, який поєднує електроакустичну музику, вокал, звуки, текст, танець та гру об'єктами в супер-суб'єктивну музичну театральну виставу (авторка).
  • Вистава «Ship. Bridge. Body»[40] за участю артистів з України, Італії, Грузії та Німеччини в рамках Міжнародної театральної резиденції. Розробка мюзиклу, роль ініціатора (ідея та організація) та авторки.
  • Аудіовистава «Über Grenzen» (укр. Через кордони): авторка.
  • Музичні театральні мініатюри «Нано опери»[41] від Paradeiser Productions: авторка і драматургиня. Цей проєкт досліджував події, впливи і еволюцію свідомості, створюючи захопливий та надзвичайний панорамний образ з музичних та виконавських елементів, танцю, унікальних звуків та дотику магії. На основі текстів чотирьох українських драматургів, написаних спеціально для цієї вистави.
  • Публічне читання «Nach Hause»[42] колективом missingdots у Hellerau на фестивалі Nebenan.

2024

ред.

Авторка та продюсерка вистави «2-1=4.5.0» на основі тексту «Ми вийшли в кібер-панк атмосферу вокзалу». Спільний проєкт Schaubühne Lindenfels у Лейпцизі та Театру Драматургів у Києві. Прем'єра відбулася у Лейпцизі та Києві[43][44] Текст надрукований у збірці «Співпраця лейпцизьких митців», упорядниця Світлана Лібет, вистава запрошена на фестиваль в Гренобль, Франція.

Нагороди і відзнаки

ред.
Назва твору Назва фестивалю чи конкурсу Відзнака Рік
П'єси «Невигадані діалоги про драматургію», «Успішні безхатьки» (авторка) Фестиваль «Тиждень актуальної п'єси» відзнака експертної ради фестивалю 2015
Х/ф «Як там Катя?» (сценаристка) 75th Locarno International Film Festival 2 нагороди (a special prize from the Ciné+ jury, and the lead actress Anastasia Karpenko) 2022
Х/ф «Як там Катя?» (сценаристка) CinEast Festival (Люксембург) Приз кінокритиків 2022
Збірка творів "Дім, що захитався" (співаторка) Премія TINFO (м. Гельсінкі, Фінляндія) нагорода 2023

Джерела

ред.
  1. ↑ Tynkevych, Christina; Felipenko, Yurii; Karpenko, Anastasiya (25 січня 2024), How Is Katia?, Evos Film, процитовано 20 червня 2024
  2. ↑ "Як там Катя?": український фільм здобув престижну кінопремію. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 20 червня 2024.
  3. ↑ Фільм «Як там Катя?» отримав приз кінокритиків CinEast Festival. www.ukrinform.ua (укр.). 24 жовтня 2022. Процитовано 20 червня 2024.
  4. ↑ Баранівська, Таміла (11 лютого 2023 року). Як там Катя?. Суспільне Київ (укр.). Процитовано 20 червня 2024.
  5. ↑ а б Гончар Юлія. Library (укр.). 3 січня 2021. Процитовано 10 листопада 2024.
  6. ↑ “End of Imitation 2.0”: A Digital And Documentary Look At Humanity | The Theatre Times (амер.). Процитовано 20 червня 2024.
  7. ↑ Кінець удавання: мапи ідентичності українського (а)театру :: Teatre :: современный театр в Украине. teatre.com.ua. Процитовано 20 червня 2024.
  8. ↑ nachtkritik.de - Heidelberger Stückemarkt 2017. heidelberger-stueckemarkt2017.nachtkritik.de. Процитовано 10 листопада 2024.
  9. ↑ Котубей-Геруцька, Олеся (20 жовтня 2021 року). suspilne.media/culture. Суспільне культура (українська) .
  10. ↑ ТЕАТР ДРАМАТУРГІВ – THEATER IM EXIL. https://www.schaubuehne.com (німецька) . 2022.
  11. ↑ »Ich träume von einem dauerhaften Austausch zwischen Ideen, Sprachen und Menschen«. kreuzer-leipzig.de (нім.). Процитовано 20 червня 2024.
  12. ↑ 10 п’єс, створених в рамках Лабораторії драматургії НСТДУ 2020. nstdu.com.ua (укр.). 2020 рік.
  13. ↑ Другий етап II Лабораторії драматургії НСТДУ: результати роботи. nstdu.com.ua (укр.). 26-30 серпня 2020 рік.
  14. ↑ Terrarium. Резиденція 2020. www.terrariumscript.com.ua (укр.). 2020.
  15. ↑ Герман, Ольга (1 жовтня 2016 року). ТЕАТР ПЕРЕСЕЛЕНЦЯ: НІЯКОЇ ГРИ, ЛИШЕ ЩИРА РОЗМОВА. Дзеркало тижня (укр.).
  16. ↑ КАМЕНІ СПОТИКАННЯ/STOLPERSTEINE. https://molodyytheatre.com (укр.). 2015.
  17. ↑ ХЕРСОН 1918/2018. https://theatre.com.ua (укр.).
  18. ↑ Котенок, Вікторія (18 травня 2017). Доросла казка "Кіт, що гуляє сам по собі". Блог Nota bene (укр.).
  19. ↑ www.ukrinform.ua. Укрінформ (українська) . 22.10.2020.
  20. ↑ Шилова, Альона (24 січня 2024). https://suspilne.media/culture. Суспільне Культура (українська) .
  21. ↑ Наумова, Оксана (25 січня 2024 року). https://detector.media. Детектор медіа (українська) .
  22. ↑ Десятерик, Дмитро (28 січня 2024). Спокуса помстою. У прокат вийшов український фільм «Як там Катя?» — призер кінофестивалю в Локарно. detector.media (укр.). Процитовано 20 червня 2024.
  23. ↑ vyacheslav (10 грудня 2021). Збірка «8»: виклик театральним критикам та режисерам | НСПУ (ru-RU) . Процитовано 15 червня 2024.
  24. ↑ Logbuch Suhrkamp Das Gefühl des Krieges - Logbuch Suhrkamp. www.logbuch-suhrkamp.de (de-DE) . 19 квітня 2022. Процитовано 14 червня 2024.
  25. ↑ Tagebuch: Und den Krieg vergesse ich. Nicht. www.woz.ch (нім.). 13 квітня 2022. Процитовано 14 червня 2024.
  26. ↑ Numer 9/2022 (790). Dialog – Miesięcznik poświęcony dramaturgii współczesnej (пол.). Процитовано 14 червня 2024.
  27. ↑ Logbuch_2022_Herbst. kreuzer-leipzig.de (нім.). Процитовано 14 червня 2024.
  28. ↑ Покидьки та інші п’єси. Сучасна українська драматургія (укр.). ISBN 978-617-551-413-9.
  29. ↑ A Dictionary of Emotions in a Time of War. Ukrainian Drama Translations (англ.). Процитовано 15 червня 2024.
  30. ↑ АНТОЛОГІЯ24. Parade (укр.). Процитовано 14 червня 2024.
  31. ↑ Горлач, Поліна (28 березня 2024 року). https://suspilne.media/culture. Суспільне культура (українська) .
  32. ↑ НСТД України (22 грудня 2020), Читери, читка п'єси Юлії Гончар, процитовано 15 червня 2024
  33. ↑ Вистава-променад 𝚁𝙸𝚉𝙽𝙸 від української команди uzahvati. — Скажи, ми назавжди тепер люди без дому? — Ні. Ти мій дім, а я твій. Знаєш, я щаслива що ми... | By uzahvati | Facebook (укр.), процитовано 15 червня 2024
  34. ↑ Logbuch Suhrkamp Das Gefühl des Krieges - Logbuch Suhrkamp. www.logbuch-suhrkamp.de (de-DE) . 19 квітня 2022. Процитовано 15 червня 2024.
  35. ↑ Wiegand, Chris (1 квітня 2022). Watch the Ukrainian drama Bad Roads at the Royal Court. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 15 червня 2024.
  36. ↑ Vom Krieg Ukrainische Dramatiker*innen erzählen vom Leben während der Invasion durch Russland. Vom Krieg | Gorki (нім.). Процитовано 15 червня 2024.
  37. ↑ Fliehen oder Bleiben: Stimmen aus der Ukraine |. theater-roxy.ch (нім.). Процитовано 15 червня 2024.
  38. ↑ Юлія Гончар. https://enterthedream.house (англійська) .
  39. ↑ Die Magische Care:Maschine. PARADEISER productions (амер.). 14 липня 2022. Процитовано 15 червня 2024.
  40. ↑ Prüwer, Tobias. Ship. Bridge. Body. – Festspielhaus Hellerau Dresden – Das Theatre of Playwrights Kyiv eröffnet das Festival. nachtkritik.de (de-de) . Процитовано 15 червня 2024.
  41. ↑ Nano Operas. PARADEISER productions (амер.). 19 квітня 2023. Процитовано 15 червня 2024.
  42. ↑ Nach Hause/додому. hellerau (амер.). Процитовано 15 червня 2024.
  43. ↑ Пластичний перфоманс «2-1= 4.5.0» у Театрі Драматургів. YABL (укр.). Процитовано 15 червня 2024.
  44. ↑ Катаєва, Марія (8 березня 2024). Газета "Вечірній Київ".

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гончар_Юлія_Миколаївна