Голуб Андрій Матвійович

Андрій Матвійович Голуб (19 листопада 1918, с. Заріччя, Білоцерківського р-ну Київської області, нині м. Біла Церква — 11 квітня 1977, Київ) − український хімік, термінолог, громадсько-політичний, освітній діяч, український патріот, творець сучасної хімічної термінології і номенклатури неорганічної хімії, завідувач кафедри неорганічної хімії, професор, доктор хімічних наук.

Голуб Андрій Матвійович
Народився	19 листопада 1918(1918-11-19) Біла Церква, Київська губернія, УНР
Помер	11 квітня 1977(1977-04-11) (58 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Місце проживання	м.Київ
Країна	СРСР,  УРСР
Національність	Українець
Діяльність	хімік, викладач університету
Alma mater	хімічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1942)
Галузь	Неорганічна хімія, матеріалознавство, координаційна хімія, хімічна термінологія, філософія і історія науки, українська мова, українська незалежність
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Посада	Завідувач кафедри неорганічної хімії, голова Київського обласного правління ВХТ ім. Д. І. Менделєєва, декан хімічного факультету Київського міського університету наукових знань для вчителів
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор хімічних наук (1961)
Аспіранти, докторанти	Скопенко Віктор Васильович Калібабчук Валентина Олександрівна Кокозей Володимир Миколайович Marks Mokhosoevd
Війна	Друга світова війна
Відомий завдяки:	Підручнику «Загальна та неорганічна хімія» в 2-х томах, українською мовою, розробці сучасної української хімічної термінології і номенклатури неорганічної хімії, теорії впливу природи розчинника на утворення і стійкість координаційних сполук тощо
Діти	Голуб Олександр Андрійович
Нагороди

Життєпис

1945 рік, Литва

Народився 19 листопада 1918 р. в с. Заріччя Білоцерковського району Київської області. В школі навчався на відмінно. 1937 року вступив на хімічний факультет Київського державного університету, який закінчив з відзнакою у 1942 році у м. Кзил-Орда, куди університет був евакуйований. З 1942 року після закінчення курсів хімічного захисту РКЧА у м. Ташкент — у діючій армії на фронтах ІІ Світової війни. Службу почав лейтенантом на західному фронті, а закінчив на Далекому Сході (1946) у чині майора на посаді начальника хімслужби артилерійського корпуса.

Вступив до аспірантури на хімічний факультет по кафедрі аналітичної хімії (1947 р.). З 1950 р. на посаді асистента кафедри неорганічної хімії. Після захисту кандидатської дисертації «Вивчення галогенідних комплексів металів» (1951 р.) переведений на посаду доцента, а з 1959 — завідувач кафедри неорганічної хімії Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 1961 р. у Москві (Институт общей и неорганической химии АН СССР) захистив докторську дисертацію «Вплив зовнішніх умов на утворення комплексів та молекулярних сполук». З 1959 р. по квітень 1977 р. завідував кафедрою неорганічної хімії Київського державного університету.

Могила Андрія Голуба, Байкове кладовище

Помер після важкої хвороби 11 квітня 1977 р. у Жовтневій лікарні, похований разом з дружиною на Байковому кладовищі.

Родина

• Дружина — лікар, завідувачка студентської поліклініки університету ім. Т. Г. Шевченка Ада Голуб (1921—2015).
  • Син — хімік, термінолог, педагог, доктор хімічних наук Олександр Голуб (нар. 1951).
  • Донька — філолог Олена Найдюк.

Науковий доробок

Творець української хімічної наукової термінології та номенклатури в неорганічній хімії. Автор більше 400 наукових та науково-методичних праць, серед яких «Систематика і номенклатура в неорганічній хімії» (1959), «Рідкісноземельні елементи» (1965), перший післявоєнний університетський підручник українською мовою «Загальна та неорганічна хімія» (в двох томах, 1969,, 1971), «Основи координаційнох хімії» (у співавторстві, 1977 р.), «Химия псевдогалогенидов» (німецькою Chemie der Pseudohalogenide два видання: Berlin, Heidelberg, 1979 р., «Химия псевдогалогенидов» російською К. 1981 р., англійською Chemistry of pseudohalogenides 1986 р. мовами). Заснував три наукових напрямки кафедри неорганічної хімії, якими плідно керував: 1)дослідження комплексоутворення в неводних і змішаних розчинах та синтез нових координаційних сполук, 2)синтез і фізико-хімічні дослідження жаростійких оксидних матеріалів для потреб нової техніки, 3)комплексна переробка мінеральної сировини та утилізація відходів виробництв.

Серед інших розроблюваних питань: українська хімічна термінологія, систематика і номенклатура в неорганічній хімії, Періодичний закон Д. І. Менделєєва (нове формулювання та філософські висліди) та нові форми Періодичної системи хімічних елементів, а також історія хімії та роль видатних вчених в історичному становленні хімічної науки.

Підготував 4 докторів та більше 40 кандидатів наук, які працювали і працюють в Україні, Грузії, Узбекистані, Туркменії, В'єтнамі, Німеччині, Канаді, Білорусі, Росії (зокрема Віктор Скопенко, Марк Мохосоєв, Валентина Калібабчук, Сергій Неділько, Віктор Максін, Олександр Перепелиця, Павло Попель, Володимир Кокозей, Іван Мулярчук, Ігор Войтко, Нгуен Чонг Уен, Ау Ван Лонг, Фам Ван Ча).

Був організатором кількох всесоюзних та республіканських конференцій і, зокрема, І Всесоюзної конференції по хімії неводних розчинів (1968 р.), І Всесоюзної конференції по термостійким сполукам на основі оксидів металів (1972 р.), Х Всесоюзної Чугаєвської конференції з координаційної хімії (1969 р.), ІІІ Всесоюзної конференції по хімії комплексних сполук мангану, кобальту, нікелю (1974 р.) тощо. Був головою Київського обласного правління Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва (1965—1975 р.р.), деканом Київського міського університету вчителів (1964—1976), членом редколєгії Українського хімічного журналу (1961—1977) та журналу «Знання та праця» (1967—1977). Читав курси «Загальна та неорганічна хімія», «Хімія рідкісних елементів», «Неорганічна хімія», «Історія хімії», «Вибрані глави неорганічної хімії», «Неорганічний синтез».

Нагороди

• «Орден Красной Звезды»
• «Орден Отечественной Войны ІІ ст.»
• бойові та ювілейні медалі, похвальні та почесні грамоти
• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

Вшанування

• В м. Біла Церква, в районі Заріччя, одна з вулиць носить ім'я професора Андрія Голуба, а також 2 провулки, які відходять від цієї вулиці, 1-й і 2-й провулки Професора Андрія Голуба
• На фасаді школи № 13 м. Біла Церква (район Заріччя), де навчався Андрій Голуб, встановлено меморіальну дошку
• Лабораторія неорганічної хімії хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка носить ім'я професора Андрія Матвійовича Голуба, на ній встановлено меморіальну дошку.

Посилання

• Енциклопедія сучасної України. [Архівовано 27 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Лицар науки і волі України [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.]. — Вишгород: Сергійчук М. І., 2018. — 266 с.
• 100-річчя з дня народження проф. Голуба А.М. nubip.edu.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 22 травня 2019.

Джерела

Енциклопедична література

• Учені ВУЗів Української СРСР. — К.; Вид-во Київ. ун-ту, 1968.— С.119
• Развитие неорганической химии на Украине. — К.: Наук. думка, 1987.– С. 48-50, 63, 80, 82, 95, 98-99, 103, 105, 121, 163, 177, 188.
• Видатні постаті Київського університету. Скопенко Віктор Васильович. — К. : Бібліотека українця, 1995. — С.18, 22-25, 27, 36, 39, 42.
• Київський університет за 50 років радянської влади. — К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1967. — С .88.
• Голуб Андрій Матвійович (1918—1977)// Хіміки Київського університету.- К.: 2003.- 140с. — С. 3, 24, 25, 26.
• Хіміки Київського університету. Довідник.- К.: ВГЛ «Обрії», 2003.- С.24-25.

Інше

• Пилипенко А. Т. Хімічний факультет за 50 років радянської влади (1917—1967 рр.) // Вісн. Київ. ун-ту. — Сер. Хімія. — 1967. — № 8. — С. 4-5.
• Василега-Дерибас М., Тищенко А. Таємниця грецького вогню // Знання та праця. — 1981. — № 1. — С. 24.
• Василега-Дерибас М., Лещух Р. Апостол правди і науки // Шлях перемоги (Київ — Львів — Мюнхен — Нью-Йорк). — 1994. — 21 травня. — Ч.21. — С. 7.
• Лещух Р., Береславський М., Василега-Дерибас М. Світоч на­уки і волі України // Монастирський острів. — Січеслав: Вільна думка. — 1994. — Вересень. — № 2. — С. 144.
• Гарновский А. Д. Органопсевдогалогениды в современной координационной химии // Вісн. Київ. ун-ту. — Сер. Хімія. — 1996. — № 33. — С. 46.
• Скопенко В. В., Голуб О. А. Про сучасну хімічну термінологію та номенклатуру в неорганічній хімії // Укр. хім. журн. — 1993. — Т.59. — Вип. 1. — С. 100—109.
• Мохосоев М., Шевчук И. О книге А. М. Голуба «Загальна та неорганічна хімія» // Укр. хим. журн. — 1972. — Т. XXXVIII. — Вып. 11. — С. 1180—1181.
• Ганіткевич М., Зелізний А. Українське хімічне назовництво, історія розвитку і перспективи // Тези наук. конф. до 150-річчя Львівської політехніки: «Стан і перспективи розвитку хімічної науки і промис­ловості в західному регіоні України». — Львів, 1994 — С. 11-14.
• Видатні постаті Київського університету. Скопенко Віктор Васильович. — К. : Бібліотека українця, 1995. — С.18, 22-25, 27, 36, 39, 42.
• Телегус В. С., Василега М. Д. Вчений, людина, патріот. Внесок А. М. Голуба у створення української хімічної мови // Вісн. Київ. ун-ту. — Сер. хімія. — 1996. — № 33. — С. 3-10.
• Сухан В. Хімічний факультет // Київський університет. — № 2-3. –1997. — Лютий. –С. 2.
• Андрій Матвійович Голуб. За ред. В. В. Скопенка./Упорядники: Василега М. Д., Голуб О. А., Попель П. П.- К. Київський університет.-1998.-117 С. — ISBN 966-594-107-0
• Василега М. Як творилася українська хімічна мова // Хімія. Біологія, № 43 (103), листопад, 2000, с.7.
• Голуб Андрій Матвійович (1918—1977)// Хіміки Київського університету.- К.: 2003.- 140с. — С. 3, 24, 25, 26.
• Хіміки Київського університету. Довідник.- К.: ВГЛ «Обрії», 2003.- С.24-25.
• Сергійчук В. Що дала Україна Світові.-К.: 2008.- 480с. — С. 253, 254.
• Червінський В. Хімік Андрій Голуб// Київський університет, № 1 (2128) січень 2008 р.- С.2.  
• Лицар науки і волі України. (До 100-річчя з Дня народження А. М. Голуба)/Упорядник Голуб О. — К.ПП Сергійчук М. І. — 2018. — 267 С. — ISBN 978-966-2911-77-0