Голобородько Микола Костянтинович
Микола Костянтинович Голоборо́дько (12 травня 1929, с. Черевки Лубенського району Полтавської області — 12 грудня 2020, Харків) — видатний український вчений-хірург, доктор медичних наук, професор.[1]
| Голоборо́дько Микола Костянтинович | |
|---|---|
| Народився |
12 травня 1929 с. Черевки Лубенського району Полтавської області |
| Помер | 12 грудня 2020 (91 рік) |
| Місце проживання | Харків |
| Alma mater | Харківський медичний інститут |
| Галузь | медицина, хірургія |
| Заклад | Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України. |
| Посада | завідуючий відділом політравми та травматичного шоку |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук |
Життєпис ред.
Закінчив Лубенську фельдшерсько-акушерську школу[2] та Харківський медичний інститут (1954).[3] У 1960 р. закінчив аспірантуру при кафедрі загальної хірургії ХМІ та захистив кандидатську дисертацію, тема якої — зміни артеріального та венозного тиску під час операцій на органах черевної порожнини.[2]
У 1954—1957 рр. працював лікарем; у 1957—1966 рр. — викладав у Харківському медичному інституті.[3]
У 1966—2005 рр. очолював відділ політравми та травматичного шоку Інституту загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України.[2][1] Це спеціалізоване відділення було організовано вперше в Україні за ініціативою директора НДІ професора О.O. Шалімова.[4]
У 1986 р. захистив докторську дисертацію «Діагностика та хірургічне лікування закритих ушкоджень живота при політравмах».[2]
Відмінник охорони здоров'я, Заслужений раціоналізатор СРСР. [2]
З початку 1990-х рр. Голобородько брав активну участь в українському відродженні Харківщини. Понад 25 років очолював роботу Фонду національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича[5], співпрацював з Харківським міським товариством «Спадщина», «Просвітою», Українською асоціацією захисту історичного середовища та іншими патріотичними організаціями, просвітницькими і культурницькимих об'єднаннями.[6]
Наукова діяльність ред.
Голобородько є піонером хірургії пошкоджень та хірургічної реанімації хворих з тяжкою механічною політравмою, ускладненою травматичним шоком. Він є автором понад 300 наукових робіт, зокрема 8 монографій, 32 авторських свідоцтв на винаходи. Серед його винаходів — прилад для екстраплевральної стабілізації грудної клітки при множинних переломах ребер. Запропонував метод тимчасового підшкірного виведення оперованої кишки для профілактики перитоніту. Є співавтором методу електрохірургічної резекції печінки та розробником інструментів для цього.[3] Він розробив прилад для гідровакуумної обробки забруднених ран м'яких тканин, хірургічні інструменти для внутрішньочеревного гемостазу тощо.[2] Голобородьком розроблено новий вид спеціалізованих ліжок «Кинетрон» трьох типів — реанімаційне, палатне та домашнє (для лежачих інвалідів і людей похилого віку).[4][7][8]
На початку російсько-української війни запропонував використовувати пневмошини та пневмошорти для фіксації переломів та зупинення кровотечі у випадках вогнепальних поранень кінцівок та тазової частини тіла.[9]
Був членом Всесоюзних проблемних комісій «Травми військового періоду» та «Травматичний шок».[2] Член Австрійського товариства хірургів.[4]
Новаторські методи в хірургії пошкоджень та хірургічній реанімації відмічені бронзовою медаллю ВДНГ.[2]
Нагороди ред.
- орден «Знак Пошани»;
- медаль «За трудові здобутки»;
- медаль «За доблесну працю»
Обрані праці ред.
- О реанимационной и хирургической тактике при сочетанных механических травмах, осложненных травматическим шоком // ОТП. 1969. № 11 (співавт.); (рос.)
- Математические методы планирования в биологии и медицине. Харьков, 1977 (співавт.); (рос.)
- Диагностика и лечение множественных и сочетанных повреждений живота. Харьков, 1983; (рос.)
- Диагностика и лечение сочетанных повреждений груди и живота. Харьков, 2000 (співавт.); (рос.)
- Хирургия повреждений сердца при раневой политравме и шоке. Харьков, 2003 (співавт.). (рос.)
Примітки ред.
- ↑ а б 12 грудня 2020 року пішов з життя видатний український вчений-хірург, доктор медичних наук, професор Микола Костянтинович Голобородько. ionh.com.ua. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2021.
- ↑ а б в г д е ж и Пішак В.П., Польовий В.П..
- ↑ а б в Голобородько Микола Костянтинович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2021.
- ↑ а б в Голобородько Микола Костянтинович | Винахідники Харкова :: читачі ХДНБ ім. В. Г. Короленка. korolenko.kharkov.com. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2021.
- ↑ ФОНД ІМ.ГНАТА ХОТКЕВИЧА Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ БАГАЛІЯ, будинок 6 Голобородько Микола Костянтинович. opendatabot.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2021.
- ↑ Подорожній, Макс. Відійшов у вічність Микола Костянтинович Голобородько, один із наставників Харківського СУМу – Спілка Української Молоді – Харків (укр.). Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2021.
- ↑ Голобородько Микола Миколайович — Автор. uapatents.com. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2021.
- ↑ Пошук торговельних марок, винаходів та авторських свідоцтв online. iprop-ua.com. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2021.
- ↑ Харьковские волонтеры разработали рацпредложения для спасения раненых в зоне АТО. Главное™. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2021.
Джерела ред.
- Бойко В. В. Голобородько Микола Костянтинович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Пішак В.П., Польовий В.П. Професор Голобородько Микола Костянтинович (до 80-річчя від дня народження) // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. — 2009. — Т. 8, № 4. — С. 103. Архівовано з джерела 27 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2021.