Вікіпедія

Гнатюк Остап Романович

український художник
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Гнатюк.

Остап Романович Гнатю́к (23 жовтня 1933, Козина — 20 січня 2004, Івано-Франківськ) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1965 року.

Гнатюк Остап Романович
Народження 23 жовтня 1933(1933-10-23)
Козина, Тисменицький район, Івано-Франківська область
Смерть 20 січня 2004(2004-01-20) (70 років)
  Івано-Франківськ, Україна
Країна  Польська Республіка
 СРСР
 Україна
Жанр жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1962)
Діяльність художник
Вчитель Гуз Володимир Васильович, Федірко Микола Юрійович, Варення Микола Романович, Соломченко Олексій Григорович і Гавриш Володимир Васильович
Член Спілка радянських художників України
Партія КПРС

Біографія ред.

Народився 23 жовтня 1933 року в селі Козині (нині Івано-Франківський район Івано-Франківської області, Україна). У 1954—1957 роках навчався на курсах у Центральному будинку народної творчості імені Надії Крупської у Москві; у 1957—1962 роках — у Косівському училищі прикладного мистецтва у Володиира Гуза, Миколи Федірка, Миколи Варення, Володимира Гавриша, Олексія Соломченка. Дипломна робота — набір дерев'яних різьблених сувенірів (керівник Микола Федірко).

Після здобуття фахової освіти працював у Івано-Франківських художньо-виробничих майстернях: з 1967 року обіймав посаду головного художника, у 1969—1974 роках очолював підприємство. Член КПРС з 1961 року. Мешкав у Івано-Франківську в будинку на вулиці Стефаника, № 41, квартира № 1 та в будинку на вулиці Незалежності, № 55, квартира № 3[1]. Помер у Івано-Франківську 20 січня 2004 року.

Творчість ред.

Працював у галузях станкового живопису, станкової графіки, монументального і декоративного мистецтва. Серед робіт:

  • «Олекса Довбуш» (1961);
  • «Великий гість з України» (1961, ліногравюра);
  • «Господар полонини» (1961, ліногравюра, акварель);
  • триптих «Возз'єднання Західних областей України зі Східною Україною» (1963, ліногравюри);
  • триптих «Шевченко — поет усіх народів» (1964, ліногравюри, акварель);
  • серія «Всім народам світу про Радянську Армію» (1964—1965, ліногравюри);
  • «Гуцули-будівельники» (1966, ліногравюра);
  • серія «Карпати кличуть» (1967, ліногравюра);
  • «Арешт революціонера» (1967, ліногравюра, акварел);
  • «Гуцульське кохання» (1968);
  • «Загін Семена Руднєва в Карпатах» (1969, ліногравюра);
  • серія «Пори року в Карпатах» (1971, монотипія);
  • «Гуцульське весілля» (1972);
  • «Легенди про Олексу Довбуша» (1972);
  • «Портрет дружини» (1976);
  • «Вечірній натюрморт» (1977);
  • «Портрет онуки Наталки» (1979);
  • «За Дністром село» (1979);
  • «Парусні яхти» (1979);
  • «Автопортрет» (1980);
  • «Тарас Шевченко» (1982);
  • «Олександр Пушкін» (1982);
  • «Янка Купала» (1982);
  • «Моє Придністров’я» (1984);
  • «Опришки» (1989, мозаїка);
  • «Дівчина і козак» (1991, мозаїка);
  • «У долині гора Хом’як» (1997);
  • «Данило Галицький у поході» (1998);
  • «Осінь у Хом’яківському лісі» (1998);
  • «Чорногора» (2002);
  • «Гуцульське весілля» (2002);
  • «Олекса Довбуш і опришки» (2003);
  • «Козацький відпочинок» (2003).

Виконав декоративну тарілку з портретом Тараса Шевченка (дерево, різьблення, 1961; «Шевченківський національний заповідник»).

Брав участь у республіканських і всесоюзних виставках з 1961 року. Персональні виставки відбулися в Івано-Франківську у 1984, 2003 роках.

Окремі роботи зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві, Музеї мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську, Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського у Коломиї[2].

Примітки ред.

  1. ↑ Гнатюк Остап Романович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 33.
  2. ↑ Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського.

Література ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гнатюк_Остап_Романович&oldid=39952988