Гнатко Дарина
Гнатко Дарина (творчий псевдонім Іргізової Юлії Геннадіївни) (*22 жовтня 1982, м. Кременчук, Полтавська область) — українська письменниця, живе і працює в місті Кременчук. Лауреатка диплому «Вибір видавця» конкурсу «Коронація слова» за роман «Катерина» (2015). «Золота письменниця України», Лауреатка премії імені В.Баранова за роман «Лора. Історія одного божевілля».
| Дарина Гнатко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Юлія Іргізова | ||||
| Народилася | 22 жовтня 1982 (41 рік) Кременчук | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Мова творів | українська | |||
| Нагороди |  | |||
| Премії | Книга року Бі-Бі-Сі | |||
|
| ||||
Життєпис
ред.Дарина Гнатко народилася 22 жовтня 1982 року у місті Кременчук Полтавської області. Батьки Дарини розлучилися. Виховувала її мама — Лідія Олександрівна і бабуся — Єфросинія Макарівна, нащадок козацького роду. В 1999 році закінчила загальноосвітню школу № 26 м. Кременчук, після чого пішла працювати у сферу торгівлі. Незаміжня. Співає в церковному хорі Свято-Троїцького храму міста Кременчук. Проводить зустрічі з читачами в бібліотеках.[1]
Дарина Гнатко про псевдонім: «Перед конкурсом „Коронація слова“ ми радились із мамою — ким підписатися, адже там всі роботи приймаються лише під псевдонімами. Кожен твір іде під іншим ім'ям. У мене було два твори. Перший я підписала ім'ям прабабусі Олени Онищенко. А другий — Дарина Гнатко, неначе народилося із глибин. І коли уже випускали мій перший роман, мені зателефонували і перепитали, чи я не проти, щоб випускали саме під цим ім'ям.»
2022 року письменниця потрапила у скандал зі своїм романом «Буча. Історія одного полону»[2], видання якого зрештою скасували[3] після хвилі критики через спекуляцію на чутливій темі.
Творчість
ред.Ще з дитинства Дарина любила читати та писати. В юності захоплювалася класичною літературою. 2015 року за порадою мами відправила два романи на літературний конкурс «Коронація слова» й перемогла в номінації «Вибір видавця». Історія роду «Мазуревичі» увійшла до довгого списку «Книга року ВВС-2018»[4]. В 2021 році два романи Дарини Гнатко увійшли в 100 кращих українських книг сучасності в 6 жанрах.[5] «Тінь аспида» — жанр «Українські книги про кохання». «Притулок семи вітрів» — жанр «Сучасна проза».
У своїх романах поєднує історичні факти, народні традиції з містикою та детективними сюжетами. Дія багатьох творів відбувається у рідному Кременчуці або на Полтавщині.
Усі книги авторки друкувались у харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля».
Бібліографія
ред.- 2016 — «Катерина» (видавництво Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»);
- 2016 — «Проклята краса»;
- 2017 — «Душа окаянна»[6];
- 2018 — «Мазуревичі. Історія одного роду»[7];
- 2019 — «Скеля червоного сонця»;
- 2019 — «Тінь аспида» — роман про заробітки жінок за кордоном;
- 2020 — «Гніздо кажана»;
- 2020 — «Притулок семи вітрів»;
- 2020 — «Восьма жертва»;
- 2021 — «Лора. Історія одного божевілля»;
- 2021 — «Емма. Історія одного падіння»;
- 2021 — «Радислава. Історія одного кохання»;
- 2022 — «Він звав її Сандрою»;
- 2023 — «Щоденник безнадійно приреченої».
Відзнаки
ред.Дарина Гнатко має низку нагород:
- Лауреатка диплому «Вибір видавця» конкурсу «Коронація слова» за роман «Катерина» (2015);
- Відзнака «Золотий письменник України» від «Коронація слова», 2021
- Переможниця Першого літературного конкурсу імені Віктора Баранова у номінації проза, з романом «Лора. Історія одного божевілля», 2021[8]
«Нагороди то приємність, та не головне. Головним для своєї праці письменника вважаю читацьку любов та визнання. Жодна премія не замінить мені вдячних та захоплених відгуків й очей читача.» — Дарина Гнатко
Примітки
ред.- ↑ Дарина Гнатко: «Наша мова варта того, щоб нею писати, її любити». Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
- ↑ «КСД» після критики соцмереж закрило проєкт Дарини Гнатко «Буча. Історія одного полону». detector.media (укр.). 1 листопада 2022. Процитовано 6 травня 2024.
- ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 6 травня 2024.
- ↑ Роман «Мазуревичі» кременчуцької письменниці Дарини Гнатко увійшов до Довгого списку «Книги року ВВС-2018». Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
- ↑ 100 кращих книг сучасності. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 2 грудня 2021.
- ↑ Буктрейлер - Душа окаянна - Д.Гнатко - 2018. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
- ↑ "Мазуревичі. Історія одного роду" Дарини Гнатко — Юлія Лісовська: ділюсь прочитаним. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.
- ↑ Визначено переможців літературного конкурсу імені Віктора Баранова 2021 року.
Джерела, посилання
ред.- Дарина Гнатко (біографія, всі книги письменниці) [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Міжнародний літературний конкурс «Гранд Коронація» оголосив переможців, а також лауреатів відзнаки «Золоті письменники України» [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Дарина Гнатко: не ображаюсь на слова про «невисоку літературу» [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- «Катерина» — Дарина Гнатко. [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.] Рецензія
- Письменниця Дарина Гнатко: «Пірни у бурхливу течію — і нічого не бійся» [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.] — інтерв'ю Кременчуцькій газеті
- Студія дня. Розкриваючи письменницькі таємниці. Дарина Гнатко [Архівовано 6 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Кременчужанка описала містичне вбивство у Кривушах: Дарина Гнатко презентувала роман «Скеля червоного сонця». [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Кращі твори Дарини Гнатко. [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.] Веселівська селищна бібліотека.
- Читай своє: 7 читацьких прем'єр від українських авторів [Архівовано 5 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Солов'їна: 7 сучасних авторок до Дня української писемності та мови [Архівовано 5 грудня 2021 у Wayback Machine.]