Гливий Іван Сергійович

Іван Сергійович Гливий (нар. 4 серпня 1994, с. Новомиколаївка, Скадовський район, Херсонська область, Україна) — український футболіст, нападник клубу «Агробізнес».

Ф
Іван Гливий
Особисті дані
Повне ім'я Іван Сергійович Гливий
Народження 4 серпня 1994(1994-08-04) (29 років)
  с. Новомиколаївка, Скадовський район, Херсонська область, Україна
Зріст 180 см
Вага 77 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Агробізнес»
Номер 9
Юнацькі клуби
200?—2011 Україна УОР (Сімферополь)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2012—2014 Україна «Таврія» (С) 0 (0)
2014—2016 Україна «Кристал» (Х) 70 (8)
2018—2020 Україна «Кристал» (Х) 57 (18)
2021 — 2021 Україна «Агробізнес» 5 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 30 червня 2021.

Життєпис ред.

Народився на Херсонщині, але футбольну освіту здобував у Криму. До 2011 року навчався в сімферопольському УОРі. З 2011 по 2012 рік грав за кримські аматорські клуби «Ай-Даніль-Іллічівець» (Ялта), УОР (Краснолісся), «Спартак» (Молодіжне), «Форос» (Ялта) та «Рисовод» (Антонівка).

Перед сезоном 2012/13 років перебрався в «Таврію», де виступав переважно за молодіжну команду. У дорослому футболі дебютував 25 вересня 2013 року в програному (1:3) виїзному поєдинку 1/16 фіналу Кубку України проти черкаського «Славутича». Гливий вийшов на поле в стартовому складі, а на 77-й хвилині його замінив Іззет Білялов[1].

У 2014 році виступав за «Колос» (Хлібодарівка) у чемпіонаті Херсонської області.

Улітку 2014 року перейшов до «Кристалу»[2]. У футболці херсонського клубу дебютував 26 липня 2014 року в нічийному (3:3) домашньому поєдинку 1-го туру Другої ліги проти макіївського «Макіїввугілля». Іван вийшов на поле на 78-й хвилині, замінивши Віктора Мартяна[3]. Дебютним голом за «Кристал» відзначився 20 вересня 2014 року на 90+7-й хвилині переможного (4:2) домашнього поєдинку 9-го туру Другої ліги проти новокаховської «Енергії». Гливий вийшов на поле на 70-й хвилині, замінивши Віктора Мартяна[4]. За два з половиною сезони у Другій лізі зіграв 70 матчів (8 голів), ще 4 поєдинки провів у Кубку України. Після втрати професійного статусу «Кристалом» залишився в оновленій херсонській команді, яка розпочала свій шлях з аматорів. Разом з командою виступав в аматорському чемпіонаті України. Наприкінці червня 2018 року «Кристал» повернув собі професійний статус[5], а на початку липня того ж року Гливий підписав з клубом контракт[6]. Разом з оновленим «Кристалом» дебютував на професійному рівні 18 липня 2018 року в програному (0:1) виїзному поєдинку 1-го кваліфікаційного раунду Кубку України проти новокаховської «Енергії». Іван вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[7]. У Другій лізі вперше після паузи зіграв 22 липня 2018 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 1-го туру групи Б проти «Миколаєва-2». Гливий вийшов на поле в стартовому складі, на 43-й хвилині відзначився голом, а на 86-й хвилині його замінив Олександр Михайлов[8]. На початку липня 2019 року продовжив угоду з клубом[9].

Примітки ред.

  1. «Славутич» (Черкаси) — «Таврія» (Сімферополь) [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Украина трансферная. Вторая лига [Архівовано 9 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. «Кристал» (Херсон) — «Макіїввугілля» (Макіївка) [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. «Кристал» (Херсон) — «Енергія» (Нова Каховка) [Архівовано 9 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. П'ять клубів ПФЛ втратили професійний статус. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 9 липня 2020.
  6. Кристал підписав контракти з тринадцятьма гравцями і поповнився двома новачками. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020.
  7. «Енергія» (Нова Каховка) — «МФК Кристал» (Херсон) [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. «Кристал» 1 : 0 «Миколаїв-2» [Архівовано 5 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Протокол матчу на офіційному сайті ПФЛ України
  9. Семеро гравців Кристалу продовжили контракти з клубом. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020.

Посилання ред.