Зіно́вій Степа́нович Гладу́н (12 квітня 1950, Львів — 11 липня 2021)[1] — український вчений-правознавець, педагог, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та процесу Львівської комерційної академії[2].

Гладу́н Зіно́вій Степа́нович
Народився 12 квітня 1950(1950-04-12)
Львів
Помер 11 липня 2021(2021-07-11) (71 рік)
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України

Життєпис

ред.

Народився 1950 р. у м. Львові у сім'ї Гладуна Степана Прокоповича та його дружини Ольги Карпівни. Мав сина Гладуна Олександра Зіновійовича.

Освіта

ред.
  • загальна середня освіта, загальноосвітня середня школа № 21, м. Львів 1967 р.
  • вища освіта, денне відділення юридичного факультету Львівського державного університету ім. Івана Франка (1973 р.)
  • з 1983 по 1986 рр. заочно навчався в аспірантурі на кафедрі адміністративного і фінансового права Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова (завідувач кафедрою і науковий керівник дисертації — заслужений діяч науки і техніки РСФСР, д. ю. н., професор Ю. М. Козлов).

Трудова діяльність

ред.

З 1973 по 1976 р.р. працював у відділі юстиції виконавчого комітету Львівської обласної ради.

З 1976 р. — старший викладач права у Львівському державному медичному інституті.

З 1994 р. — 1996 р. голова Львівської крайової організації Асоціації українських правників.

З 1994 р. — адвокат, президент Львівського центру прав людини.

З 1998 р. — директор юридичного інституту Тернопільської академії народного господарства.

З 2003 р. — завідувач кафедри конституційного, адміністративного і міжнародного права юридичного інституту Тернопільської академії народного господарства (Тернопілььского національного економічного університету).

З 2010 р. — доцент кафедри кримінального права та процесу Львівської комерційної академії (Львівського торговельно-економічного університету).

Результати наукової діяльності

ред.
  • автор понад 300 наукових праць, з яких: 7 монографій (3 індивідуальні та 4 колективні), глави у 6 підручниках та 9 навчальних посібниках (рекомендовані МОН України), 25 коментарів законодавства, понад 80 статей у періодичних фахових виданнях України, Російської Федерації, Молдови, Польщі та Німеччини, а також понад 30 статей в енциклопедичних виданнях;
  • розробник понад 30 законопроєктів, серед основних: Основи законодавства України про охорону здоров'я, Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення, Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ та ін.
  • учасник понад 70 міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових конференцій, симпозіумів, семінарів, круглих столів та інших наукових заходів;
  • організатор понад 12 наукових заходів, проведених в Україні;
  • автор понад 130 відгуків на автореферати дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.

11 липня 2022 р. відбулись наукові читання на тему «Медичне право України: історичні аспекти, новітні тенденції та перспективи розвитку», присвячені пам’яті Гладуна Зіновія Степановича, організовані Комітетом медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України спільно з кафедрою медичного права ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Львівським торговельно-економічним університетом та Науково-дослідним інститутом державного будівництва і місцевого самоврядування (Львівська лабораторія прав людини та громадянина) за підтримки ГО «Фундація медичного права та біоетики України». За результатами проведеного заходу видано збірник статей.

Наукові ступені, вчені звання, академічні статуси

ред.

Відзнаки

ред.
  • Заслужений юрист України. (15.04.1993 р.)
  • Орден «За заслуги»  III ступеня(06.10.1999 р.)[3], Орден «Святого рівноапостольного князя Володимира» УПЦКП, Орден «Віра IV ступеня» УК, Орден Архистратига Михаїла «За віру і вірність»(28.02.2003 р.), орден За заслуги «Союзу юристів України», численні медалі, серед них «За мужність по охороні державного кордону України», відзнакою Спілки юристів України (29.09.2003 р.), лауреат літературно-громадської премії ім. академіка Станіслава Дністрянського (2003).

Джерела

ред.
  • Гладун Зіновій Степанович: персоналії // Медичне право. — 2021. — № 2(28). — С. 208—211.
  • Вчені-юристи України: довідник. — К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства. 1998. С. 335
  • Гладун Зіновій Степанович: персоналії // Медичне право. — 2009. — № 3. — С. 142—144.
  • Залізняк Б. В. Я страшенно повжаю людей справи… / Б. В. Залізняк // Діалоги тривають… Книга інтерв'ю. — Л.: Каменяр, 2009. — Т. 2. — С. 112—115.
  • Мельничук І. Гладун Зиновій Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 361. — ISBN 966-528-197-6.
  • Міщенко В. В. Адвокатура Тернопільщини: Історико-біографічний нарис. — Тернопіль: Воля, 2007. — С. 99.
  • Гладун Зіновій Степанович : біобібліографічний покажчик / уклад. Б. Мельни­чук ; автор передм. І. Лозинський ; Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, Львівська обласна наукова медична бібліотека, Львівська крайова організація Асоціації українських правників. — Львів, 2010. — 32 с.

Примітки

ред.
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Гладун Зіновій Степанович. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ від 4 жовтня 1999 року. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.

Посилання

ред.