Гетерофіоз (лат. heterophyiasis) — гельмінтоз з групи трематодозів, який спричинює Heterophyes heterophyes[en][1]. Гельмінтоз має природно-осередковий характер. Характеризується ураженням кишківника, деяких інших органів, алергічними проявами.

Гетерофіоз
Спеціальність інфекційні хвороби (медична спеціальність)
Причини Heterophyes heterophyesd
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 B66.8

Історія відкриттяРедагувати

Гельмінт знайдений в трупі померлого Теодором Більгарцом у 1851 році в Каїрі. Гельмінта було знайдено при розтині єгипетської мумії[2].

ЕтіологіяРедагувати

Гетерофіоз
 
Доросла особина пофарбована карміном
Біологічна класифікація
Рід: Heterophyes
Вид: heterophyes
Синоніми
*Heterophyes aegyptiaca Кобболд, 1866

Тіло гельмінта розміром 0,4 — 4,0x0,2-0,9 мм, грушоподібної або язикоподібної форми, вкрите лусочками. Задній кінець округлий чи овальний, передній тонкий. Є третя присоска — статева, розташована позаду і зліва від черевної присоски. У глибині статевої присоски знаходяться отвори статевих органів. Кишкові стовбури розгалужуються на кордоні передньої та середньої третини тіла. Одна з гілок може бути коротшою за іншу. Овальні або округлі насінники знаходяться в задній частині тіла. Спереду і навскіс від них лежать округлий яєчник і сім'яприймальник. Матка розташована між черевним присоском і яєчником. Жсвтяники (кожен у вигляді 14 грушоподібних фолікулів) лежать у задній частині тіла, між яєчником і сім'яниками. Яйця овальні, з товстою шкарлупою коричневого чи жовтого кольору, з кришечкою на одному полюсі і потовщенням шкарлупи на іншому. Всередині яйця є сформована личинка.

Гельмінт є паразитом тонкого кишківника людини і деяких ссавців, кишківника деяких птахів. Проміжні хазяї: прісноводні черевоногі молюски Pironella conica, Meiania tuberculata, Cleopatra bulimoides, Ccrithidea cingulata. Додатковими хазяями можуть стати риби (кефаль, гамбузія).

Епідеміологічні особливостіРедагувати

Людина та інші хазяї заражаються, вживаючи в їжу сиру рибу. Гельмінти досягають статевої зрілості на 8-9-й день. Дорослі Heterophyes heterophyes зазвичай локалізуються між ворсинками слизової оболонки тонкого кишківника, але внаслідок слабкості м'язів ротової присоски нерідко випадають у просвіт кишківника.

Гетерофіоз належить до ендемічних природно-осередкових хвороб, постійно трапляється в Єгипті, Японії, Китаї, на о. Тайвань, у Південній Кореї, на Філіппінських і Гавайських островах. Окремі випадки виявлені в Європі.

Клінічні проявиРедагувати

У хворих розвиваються затяжна діарея зі слизом, що чергується із закрепом, колькоподібний біль у животі, зниження апетиту. Укорінюючись у слизову оболонку кишечника, гельмінти можуть потрапляти в кровоток і заноситися в різні органи і лімфатичні вузли.

ДіагностикаРедагувати

Яйця Н. heterophyes виявляються у фекаліях за допомогою оптичної мікроскопії вже через 7-8 днів після зараження. Однак у зв'язку з великою схожістю їх з яйцями збудників клонорхозу і метагонімозу для уточнення діагнозу нерідко проводиться пробна дегельмінтизація. Діагностика гетерофіоза внутрішніх органів скрутна.

ЛікуванняРедагувати

Основним препаратом є празиквантел. Хірургічне лікування гетерофіозу мозку рекомендується у випадках наявності одиничних кіст або локалізації їх групами.

ПрофілактикаРедагувати

Не слід вживати в їжу в ендемічних регіонах сиру рибу, її треба піддавати термічній обробці або солінню.

ПриміткиРедагувати

  1. Відомі нечисленні випадки заражень людей ще двома десятками видів Heterophyes
  2. Chai, Jong-Yil; Jung, Bong-Kwang (2017-09-01). «Fishborne zoonotic heterophyid infections: An update». Food and Waterborne Parasitology. IAFWP/WAAVP 2017 Symposium on Food and Waterborne Parasites. 8–9: 33–63. doi:10.1016/j.fawpar.2017.09.001. ISSN 2405-6766. PMC 7034020. PMID 32095640 (англ.)

ДжерелаРедагувати

  • Многотомное руководство по микробиологии, клинике и эпидемиологии инфекционных болезней. Том IX. ПРОТОЗОИНЫЕ БОЛЕЗНИ, ГЕЛЬМИНТОЗЫ, ЧЛЕНИСТОНОГИЕ, ИМЕЮЩИЕ МЕДИЦИНСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ, И ЯДОВИТЫЕ ЖИВОТНЫЕ. Глава XXX. Я. Я. Шихобалова. ВВЕДЕНИЕ В МЕДИЦИНСКУЮ ГЕЛЬМИНТОЛОГИЮ. Издательство «МЕДИЦИНА», 1968. — Стр. 443—446. (рос.)