Празиквантел
Празикванте́л (Більтрицид[1]) — синтетичний протигельмінтний препарат, що є похідним хіноліну, для прийому всередину. Прариквантел розроблений у середині 70-х років ХХ століття у співпраці компаній «Merck & Co» і «Bayer».
 | |
|---|---|
Празиквантел
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (RS)-2-(Cyclohexylcarbonyl)-1,2,3,6,7,11b-hexahydro-4H-pyrazino[2,1-a]isoquinolin-4-one | |
| Класифікація | |
| ATC-код | P02 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | DB01058 |
| Хімічна структура | |
| Формула | C19H24N2O2 |
| Мол. маса | 312,411 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | ~80% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 1,5 год. |
| Екскреція | Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | БІЛЬТРИЦИД®, «Байєр Шерінг Фарма АГ»,Німеччина UA/3859/01/01 13.10.2010-13/10/2015 |
Фармакологічні властивості ред.
Празиквантел — синтетичний протигельмінтний препарат, що є похідним хіноліну, широкого спектра дії. Антигельмінтна дія препарату зумовлена порушенням проникності клітинних мембран гельмінтів для іонів кальцію, що приводить до швидкої паралізації паразитів та руйнування їх клітинних оболонок, та пригнічує метаболізм глюкози, що приводить до загибелі паразитів. До празиквантелу чутливі Hymenolepsis nana, ціп'як свинячий, ціп'як бичачий, Opisthorchis viverrini, Clonorchis sinensis, шистозоми, Paragonimus westermanni, Fasciola hepatica, Diphyllobotrium latum. До празиквантелу нечутливі нематоди, у тому числі філярії.[1]
Фармакодинаміка ред.
Празиквантел добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, біодоступність препарату складає близько 80 %. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 1-2 годин. Високі концентрації створює у більшості тканин та рідин організму. Препарат добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Празиквантел проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться празиквантел з організму з сечею, у незначній кількості з калом. Період напіввиведення препарату складає в середньому 1,5 години; при порушенні функції печінки цей час може збільшуватись.
Показання до застосування ред.
Празиквантел показаний при шистосомозах, клонорхозі, метагонімозі, фасціольозі, опісторхозі, дифілоботріозі, теніозі, теніаринхозі, гіменолепідозі, цистицеркозі та нейроцистицеркозі.
Побічна дія ред.
При застосуванні празиквантелу можуть спостерігатись наступні побічні ефекти:[1] дуже часто (більше 10 %) кропив'янка, нудота, блювання, біль e животі, головний біль, запаморочення; часто (1—10 %) діарея (дуже рідко у вигляді кривавого поносу), сонливість, міалгії, гарячка; дуже рідко (менше 0,01 %) ураження серозних оболонок, алергічні реакції, аритмії, свербіж шкіри, судоми, еозинофілія. Подібні симптоми можуть бути спричинені також ендогенною реакцією на масову загибель паразитів.
Протипоказання ред.
Празиквантел протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, цистицеркозі очей, в І триместрі вагітності. В ІІ та ІІІ триместрі вагітності застосовують з обережністю. Під час лікування празиквантелом рекомендовано припинити годування грудьми. Протипоказане застосування празиквантелу одночасно з рифампіцином.[1]
Форми випуску ред.
Празиквантел випускається у вигляді таблеток по 0,6 г.
Застосування у ветеринарії ред.
Празиквантел входить до складу комбінованого препарату «Дронтал плюс» для лікування та профілактики гельмінтозів у собак.[2]
Примітки ред.
- ↑ а б в г ПРАЗИКВАНТЕЛ (PRAZIQUANTELUM) Діюча речовина
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 11 лютого 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (березень 2024) |
Посилання ред.
- ПРАЗИКВАНТЕЛ // ФЕ
- Празиквантел на сайті mozdocs.kiev.ua
- Празиквантел на сайті rlsnet.ru[недоступне посилання](рос.)
- Противогельминтные химиопрепараты(рос.)[недоступне посилання з липня 2019]
|
Це незавершена стаття з фармакології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |