Відкрити головне меню
Бій Геракла з Геріоном (на землі умираючий Еврітіон. Античний чорнофігурний вазопис, бл. 540 р. до н. е., Лувр

Геріо́н (грец. Γηρυόνης) — міфічний велетень, син Хрісаора й Каллірої, що мав три тулуба, три голови, шість ніг і шість рук. Мав величезні череди рогатої худоби, яку годував людським м'ясом. Викрадення цієї худоби стало десятим подвигом Геракла, міфи про якого містять найбільше відомостей про цього персонажа.

Зміст

Пошуки ГеріонаРедагувати

Цар Еврістей дав Гераклу завдання, яке вважав непосильним — заволодіти коровами велетня Геріона, що жив на далекому острові, при цьому не вимагаючи їх і не купуючи. В пошуках Геріона Геракл перетнув Європу і досяг Тартесса, де спорудив на протилежних берегах протоки, що відокремлює Європу від Африки, дві кам'яні стели. За деякими переказами Геракл і розділив ці частини світу, викопавши між нимим канал. Згідно інших герой навпаки звузив протоку, щоб крізь неї не могли пропливати кити й інші морські чудовиська[1].

Геракл дістався до шуканого острова Ерифія по воді, користуючись човном, який йому подарував Геліос як відшкодування за спеку, або в мідній посудині, на яку Геракл встановив вітрило з левиної шкури[2].

Заволодіння худобоюРедагувати

Врешті герой досягнув Ерифії, де і жив Геріон, та піднявся на гору Абант, яку стеріг пес Ортр — брат Лернейської гідри та Кербера. Геракл забив пса довбнею, після чого так само розправився з пастухом Геріона Еврітоном. Не зустрічаючи більше ніякого спротиву, Геракл погнав череду худоби до моря. Але це побачив пастух худоби Гадеса Менет і розповів про викрадення Геріону.

Велетень викликав Геракла на поєдинок, в якому загинув, коли Геракл прострілив всі його три тулуба єдиною стрілою. На допомогу велетню прибула сама Гера, але герой поцілив стрілою і в неї, тож богині довелося покинути Ерифію. Він повернувся до човна і приплив до Еврістея, завдання якого таким чином було формально виконано, адже череда тепер не мала іншого власника, крім Геракла.

Подарований Геліосом човен Геракл з подякою повернув йому. З крові Геріона виросло дерево з червоними плодами, а його дочка Ерифія пізніше народила Норакса, що став засновником міста Нора на Сардинії[3].


ЛітератураРедагувати

  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І.Я., Пономарів О.Д. — Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. — 312с.
  • Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. - М. : Прогресс, 1992. - 620 с. 


ПриміткиРедагувати

  1. Аполлодор II.5.10; Діодор Сицилійський IV.18; Помпоній Мела I.5 і II.6.
  2. Аполлодор. Цит. тв.; Сервій. Цит. тв. VII.662, VIII.300.
  3. Аполлодор. Цит. тв.; Еврипід. Геракл 423; Сервій. Цит. тв. VII.662; Павсаній Х.17,4